Ліс, мов сад, віддячує дбайливим

За плечима лісничого Новочервищанського лісництва Віталія Пащука майже тридцять років наполегливої роботи. Розпочав він свою кар’єру в цьому лісництві техніком-лісоводом, згодом працював майстром лісу, лісівником, помічником лісничого.  А останні десять років Віталій Гнатович працює на посаді лісничого лісництва. За роки, віданні справі, він удостоєний багатьох нагород, серед яких почесна «Відмінник лісового господарства». Лісництво ж, яке він очолює, за показниками роботи вважається одним із кращих в Маневицькому лісгоспі. Віталій Пащук – депутат Камінь-Каширської районної ради. Цікаво, що розташоване лісництво на території Камінь-Каширщини, а територіально належить до Маневицького району.

На території Новочервищанського лісництва по-справжньому красиво.  Дбайливо підстрижена травичка, клумби троянд, інших квітів, оригінальна   дерев’яна альтанка, криничка, фонтан посеред подвір’я, а поблизу пасеться кінь, який відзивається на кличку «Ласка»… Усе навколо — наче малюнок з художньої книжки. Недалечко розташована невеличка теплиця, де своїми пагінцями до останнього літнього сонця тягнуться сіянці сосни, ялини.  Поряд із конторою лісництва гарно вписався будиночок лісничого, але Віталій Гнатович зі своєю дружиною в ньому не живе. «А що то за життя в селі без курки, кабана чи  корови? – каже, наче виправдовуючись. – Ми звикли до праці. Щоправда, мені, як лісничому, доводиться інколи цілими днями бувати в лісі. Проте дружина Галина не свариться. Вона в мене розумна і добре знає, що ліс для мене – друга домівка».

— Роботи в лісництві вистачає, кожен день спланований, — продовжує Віталій Гнатович. – Помічник лісничого, 5 майстрів лісу, бухгалтер, два пожежних водія, охоронець зранку й до вечора заклопотані. Якщо один день байдики проб’єш, наступного важко надолужити згаяну роботу.

Цієї весни в лісництві посадили 30 гектарів молодого лісу. Скільки вирубали, стільки ж, і ще більше, насаджуємо. Примноження багатств лісу – наше основне покликання. Маємо своїм нащадкам залишити густий ліс.

А ще в цьому році прийняли в штат лісництва бригаду в кількості 4 чоловік для розробки ділянок лісу. Усі місцеві, з села Нові Червища. Нехай працюють люди.

— А на полювання ходите?.. А вовка бачили?.. – засиплюю запитаннями  лісничого.

— Авжеж і не раз, — посміхаючись відповідає Віталій Гнатович. – Мені навіть пощастило дивитися йому у вічі. Цього погляду я ніколи не забуду.

— Пішов я якось на полювання зі службовою рушницею, два патрони в кишені, — розпочинає розповідь лісничий. – Аж раптом вовк біжить і прямісінько на мене. Я за рушницю, прицілився – «ба-бах!». Сірий впав. Дивлюся – аж другий на мене біжить. А в той час перший підводиться. Я знову за рушницю і ще раз у нього вистрелив. Другий тим часом втік. Я подався до підстреленого, цікаво ж як він… Помаленьку підходжу, а він, не повірите, прямо в очі мені дивиться. Погляд як у людини, та ще й такий проникливий. У мене аж мурашки по тілі забігали. Тут він почав повзти, рятуватися. Шкода стало хижака. Але що поробиш – таке життя.

Віталій Гнатович пригадав 90-ті роки, коли в навколишніх лісах рідко щастило зустріти звіра. «Якщо й прижилося було кілька кабанчиків, то з браконьєрами було більше мороки, аніж з ними», — зізнається. – Сьогодні є з чим порівняти. Мисливські господарства Волині сприяють популяція звірів. Та й керівництво «Волиньлісу» тримає це питання на постійному контролі. На сьогодні, скажімо, в нашому лісі можна зустріти і зайців, і косуль, і лосів, і тих же диких вепрів. Правда бобрів занадто багато розвелося. Вони загачують деревами канави, від чого деякі окремі ділянки лісу сохнуть від нестачі вологи.  Але це не велика біда. Бо ж і ці тварини заслуговують місця під сонцем.

Вистачає проблем у лісництві, особливо під час пожежонебезпечного періоду. Та за допомогою спостережної відеокамери, яка передає сигнал в радіусі 30 км, майстер лісу Степан Тишковець контролює кожен клаптик лісової площі. А часом люди з сусідніх сіл звертаються за допомогою лісівників, аби допомогли загасити пожежу. І природоохоронці, звісно, йдуть назустріч, оскільки мають власний пожежний автомобіль.

До речі, у цьому лісництві я мала нагоду побувати і золотої, а точніше, медової пори, коли саме качали мед із пасіки.  Із великою цікавістю спостерігала за тим, як пасічник лісництва Роман Домальчук вправно це робить. Він доглядає за 20 бджолосім’ями. Знає про їхнє життя-буття усе, до дрібниць. Від однієї бджолосім’ї вдається зібрати до 10 кг меду. За сезон лісництво на базу лісгоспу здає близько 200 кг меду.

Між іншим, кажуть, що бджоли не переносять парфумів. Проте як я не крутилася біля вулика, ще й була напарфумлена, проте ні одна з них особливої уваги на мене не звернула. А ось Гнатовичу від цих кусючих комах дісталося. Шпуляли його раз за разом. Мабуть і бджоли живуть за таким принципом: кого люблять, того й жалять.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського ОУЛМГ. Фото автора.

пащук 0пащук 7пащук4 пащук 2пащук 9 пащукпащук 999Выталыйпащук 66 пащук 888

 

Захисники України: «Штурмовик» із Волині

IMG_7552Андрія Яцину застали перед лісництвом, де він живе із сім’єю. Найперше, що впало в очі, – його змужнілий вигляд. А ще молодий чоловік завів вуса і борідку. Виглядав козаком-отаманом, хоча всі розуміли, що зараз робиться у його душі. На зустріч з атовцем приїхали начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик, головний лісничий Сергій Шеремета й директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Віктор Сахнюк.
– Доброго дня, Андрію, – лісівники міцно тиснуть руку колезі-атовцю. – Як відпочивається, чи потрібна якась допомога?
– Дякую, про це потурбувався директор лісгоспу Віктор Сахнюк, – каже. – Він допоміг придбати усе необхідне для проходження військової служби, допомагає усім необхідним і моїй сім’ї.
Андрій Яцина отримав невеликий перепочинок. Зараз проходить медогляд і підліковується, адже має пошкоджені зв’язки колінних суглобів. Йому ще належить якийсь час полежати у військовому госпіталі.
– А так все добре… – заспокоює.
Мені пригадалося, як дорогою до обійстя лісівника директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Віктор Сахнюк розповідав про свого колегу і товариша: «Дуже скромна людина. Ні для себе, ні для сім’ї ніколи нічого не попросить. Спілкуюся з ним майже щодня, знаю про всі його клопоти, труднощі, стежки-дороги. Коли Андрія призвали в армію, ми забезпечили його і формою, і бронежилетом, і берцами, лиш від кевларової каски відмовився, щоб не виглядати білою вороною серед своїх – каски потім усім централізовано вручило командування…»
Андрій Яцина народився у Радехові Львівської області, закінчив Національний лісотехнічний університету України, працював мисливствознавцем Радехівського лісгоспу, відтак старшим майстром Новочервищанського, помічником лісничого Вовчецького, лісничим Чарторийського та Оконського лісництв Маневицького лісгоспу, згодом утворився Поліський лісгосп і його перевели лісничим Куклинського лісництва. Скрізь лишив по собі новостворені культури, доглянуті лісові масиви та добрі спогади. На посаду головного лісничого у Ківерці забрав товариша Віктор Сахнюк, якого призначили директором ДП «Ківерцівське ЛГ»: вони давно дружать сім’ями. Андрій любить лісівничу справу, чудовий фахівець, створив не один десяток гектарів лісових культур, уміє їх доглядати і берегти. Та несподівано у мирне життя українців втрутилася війна. Відколи Росія загарбала Крим і фактично розпочала неоголошену агресію на Донеччині і Луганщині, Андрій – у війську. Друзі спілкувалися тільки по мобільному.
– Ваш однополчанин Юрій Шишолик – водій Городоцького лісгоспу –розповідав, що ви разом були на Савур-могилі… – кажу до воїна-відпускника. – Може й штурмом брали цю висотку?
– Ні… Я потрапив туди вже пізніше, – скромно відповідає на те військовик. – В армії служити не довелося, зате в університеті закінчив військову кафедру, щоправда, профіль далеко не штурмовий – тилове забезпечення, тому й був у другому ешелоні. Ми відповідаємо, щоб військо було нагодоване, взуте-зодягнуте, мало справну техніку. Для цього і призвали у 51-у Володимир-Волинську аеромобільну бригаду. А потім так сталося, що з тиловиків ми раптом перетворилися на «штурмовиків» і майже місяць тримали оборону Савур-могили.
– Ви пробули там 26 днів… Як змінилася за цей час Савур-могила?
– Невпізнанно… Ця висота має 277,9 м над рівнем моря і знаходиться за 12 км на південь від міста Сніжне, на кордоні Луганської, Донецької і Ростовської областей, тож її обстрілювали з усіх видів зброї, у декотрі дні майже цілодобово. Там був меморіальний комплекс, тепер все зруйновано, зорано мінами і снарядами, техніка спалена… Ми вижили тільки завдяки укріпленням, що їх зробили бойовики. Схоже, вони до цієї війни готувалися ретельно і заздалегідь. Таку систему оборони, де все із залізобетону, є надійні укриття, за рік не зробиш. Цього не могли не бачити наші спецслужби… Вони готувалися, а ми – ні.
– Чи доводилося Вам спілкуватися з тамтешнім населенням? – цікавляться лісівники. – Як воно ставиться до наших солдатів?
– Від самого початку наш підрозділ займався забезпеченням бригади усім необхідним… – став розповідати. – Найважче було дістати воду. Технічна ще трапляється, а ось питної треба пошукати. Звісно, доводилося звертатися за допомогою до місцевих жителів. У сільській місцевості населення говорить українською, хоч бува з російським напівсуржиком. Води не боронило, хоча траплялися випадки, коли дехто ставився до нас насторожено. Ми співпрацювали з місцевими підприємцями, які мають свердловини, а вони-то розуміють, щоб свій бізнес потрібно боротися, то ж і сприяло нам…
Поволі перейшли до домашніх справ. Андрій знітився. Дружина Мар’яна і син Мар’ян дуже вболівали за його долю, з нетерпінням чекали додому й тепер, звісно, усі тішаться родинним затишком. Після перебування на Савур-могилі та жахливої бійні, у яку потрапили українці при виході з Іловайського котла, він ще більше став дорожити сім’єю, друзями, рідним краєм, довгоочікуваною тишею і мирним життям. Скучив і по лісові, своїй улюбленій роботі та колективу.
Прощаючись, дякуємо українському герою за мужність, бажаємо швидкого одужання і ще скорішого мирного врегулювання на Сході України. Ми всі визнаємо, що українці завжди думали про мирну працю, ні сном ні духом не могли передбачити такий нецивілізований розвиток подій, таку підступність з боку своїх же східних співвітчизників та росіян. Але зараз мир виборюють ось такі українці як Андрій Яцина – головний лісничий ДП «Ківерцівське ЛГ».
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: Андрій Яцина з колегами-лісівниками.

IMG_7553IMG_7559IMG_7548

Вторгували понад 800 тисяч гривень

IMG_4122
У приміщенні ВОУЛМГ відбулися додаткові торги з продажу деревини. Її проводив директор товарної біржі “Універсальна-Полісся” Володимир Макарчук. За його словами, на цих торгах виставлялися лоти, яких не закупили на головному аукціоні. Цього разу на прохання підприємців-деревообробників виставлені техсировина для ВТП,  фансировина для лущення, пиловник м’ягколистяних та хвойних  деревних порід. Всього 44 лоти. Їх заявили на торги ДП «Камінь-Каширське ЛГ», ДП «Маневицьке ЛГ», ДП«Турійське ЛГ», ДП «Колківське ЛГ», ДП «Горохівське ЛМГ», ДП «Прибузьке ЛГ», ДП «Поліське ЛГ», ДП СЛАП «Ратнеагроліс», ДП СЛАП «Любешівагроліс», ДП «Ківерцівське ЛГ», ДП «Любешівське ЛМГ» та ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр».  Загальний об’єм пропонованої лісодеревини склав 1860 куб. м. Вся лісопродукція пропонувалася із верхнього складу. У цих торгах взяло участь близько 15 підприємців. Державні підприємства вторгували понад 800 тис. грн. що, на думку фахівців, є додатковим фінансовим стимулом для розвитку лісогалузі. Подібна практика продажу залишкових лотів тепер буде проводитися кожного тижня.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

IMG_4121

 

 

Анатолій Бащук – відмінник лісового господарства України

Скарбниця поважних нагород колективу ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» поповнилася ще однією особливою. Нагрудний знак «Відмінник лісового господарства  України» з нагоди професійного свята заслужено отримав лісничий Клітицького лісництва Анатолій Бащук. Про цю людину можна розповідати дуже багато і дуже довго. Бо саме такою особистістю, із розмаїтим внутрішнім світом, він  є. 

клітицьк 2

 «Лісові стежки манили ще з дитинства»

— Мріяв стати лісівником і це сповнилося, — розповідає про себе Анатолій Іванович. —  Після закінчення середньої школи поступив на навчання в Шацький лісовий технікум. Далі — служба в армії. А після цієї служби Анатолій знову повернувся до навчання в технікумі, який закінчив з відзнакою. На продовження омріяної лісової справи був направлений в «Укрдержліспроект». Працював у відрядженнях Сибіру в Красноярській, Іркутській, Калуській, Київській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Волинській  та інших областях. Спеціалісти експедицій тоді готували картографічні матеріали лісового фонду країни.

— Я працював в групі з підготовки і розвитку планів окремих лісгоспів на десятирічну перспективу, — продовжує співрозмовник. — А через десять років експедиція сюди повернулася, щоб скласти плани розвитку лісових господарств на наступне десятиліття.

У червні 1994 року Анатолій Іванович був переведений на посаду інженера охорони та захисту лісу в Камінь-Каширський держлісгосп. А з 2003 року і  по сьогодні очолює одне з кращих лісництв лісгоспу.

Ще працюючи в експедиціях, познайомився із Надією – майбутньою дружиною, яка на той час працювала вчителькою в школі рідного села Гута-Камінська. Старша донька  Анатолія Івановича і Надії Макарівни навчається в одному з вузів Кракова (Польща), а молодша – в Луцькому Східноєвропейському національному університеті імені Лесі України.

Культури і розсадники – ознаки професіоналізму лісівника

До лісових насаджень Анатолія Івановича я вирішила навідатися восени, коли навколишня природа буквально горить жовто-гарячим, багряним  цвітом. І не помилилася.  В цю пору в лісі, наче в казці. Куди не кинь оком – краса невимовна, здається, що навіть у професійного художника не вистачило б фарб, аби її змалювати. На кущах крушенини –  глянцеві чорні ягоди. Поряд з достиглими є немало напівстиглих червоних і зовсім зелених, а на окремих гілках — подекуди ще білі квіти… Йду вслід за лісничим лісовою стежиною і на повні легені вдихаю осіннє (але таке відсвіжне!) повітря. Дивлюся навколо і безмежно радію.  Ось мовчазно стоять сторожі лісу велетні-дуби,  проводжаючи нас, непроханих гостей, спостережливим поглядом.  А ось нам радіють стрункі сосни…  Щиро, по-білому заздрю Анатолію Іановичу через те, що він є частинкою цього дивовижного казкового життя, живе природою.

На переконання Анатолія Івановича, в лісництві дві речі мають бути в ідеальному порядку – культури і розсадники. Саме вони є ознакою професіоналізму лісівника. У Клітицьких лісових масивах із цим порядок. Має лісництво свої невеличкі розсадники, завдяки яким щорічно лісівники висаджують близько 20  га лісу.

Наша щоденна робота – посадка лісу і догляд за ним, проведення рубок догляду, контроль за рухом лісопродукції, захист від самовільних рубок. Минулого року ми заготовили близько 2 тонн соснових шишок, 300 кг жолудів дуба, насіння  інших лісоутворюючих порід.  Догляд за лісовими культурами проводиться щорічно на площах приблизно 150 га.

Характеризуючи щоденні будні, лісничий зауважує: «І лісничий, і весь колектив – майстри лісу та їхні помічники – працюємо на перспективу. Щоб створити високопродуктивні лісові насадження, раціонально їх використовувати і зберегти – це дуже трудомістка робота, а точніше — цілий комплекс робіт. Та наші лісівники – це ті люди, які хочуть працювати, які сумлінно трудяться і знають свою справу.

Дбають лісівники Клітицького лісництва і про відпочинок відпочиваючих. Належно облаштовані рекреаційні пункти «Криниця» та «Заріччя», що розташовані в лісових масивах лісництва, та інші місця – якраз для цих потреб. Традиційні дерев’яні альтанки, столики-грибочки, де можуть перепочити і поодинокі відпочивальники, і невеличкі компанії. Подібні місцини створюють не лише естетичне задоволення, а й зменшують кількість забруднень і пожеж у лісі. А це завдання у лісників  числиться серед пріоритетних.

Лісничий зізнається, що справжнє задоволення від своєї роботи отримує тоді, коли їздить тими лісами, до створення яких доклав своїх рук. Добрим словом про Анатолія Бащука  відгукуються працівники сільської школи, котрим він ніколи не відмовляє, а йде назустріч. Добре його знають і школярі, бо з ними він трудиться на шкільному подвір’ї, допомагаючи cадити лісові культури, сад. Як справжнього природолюба і природозахисника його характеризують керівництво лісгоспу, колеги. А особливо цінує працю Анатолія Івановича молоде покоління лісівників. Вони усвідомлюють — щоб жити воєдино з природою і служити їй, можна навчитися, якщо брати приклад зі свого лісничого, відмінника лісового господарства.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

клітицьк 1 клітицьк

Велике діло – коли колектив згуртований і дружній

Лісничий Залізницького лісництва Олександр Жилко

А ще – коли кожен на своєму місці, — підкреслює головний лісничий ДП «Любешівське лісомисливське господарство» Олександр Шумік. У приклад він наводить Залізницьке лісництво, приміщення котрого було збудоване два роки тому.  Відтак, можна жартома сказати, що це лісництво наймолодше з усіх в лісгоспі. Подібно наймолодшим серед своїх колег є лісничий цього лісництва Олександр Жилко. Найстарший майстер лісу Іван Григорович Черевко  за своїми плечима має аж 35 років трудового стажу. 

— Уявляєте, скільки він всього знає, вміє і може? – продовжуючи розмову, зауважує лісничий Залізницького лісництва Олександр Жилко. У лісовому господарстві він з 1979 року. — Гарна і злагоджена робота лісництва, реальні трудові здобутки – це заслуга передусім майстрів лісу. Із них (а в лісництві працює 6  майстрів, 1 помічник) ніхто менше чотирьох років не працює. Отож, їм нічого не потрібно казати чи щось пояснювати, вони добре вміють і знають свої щоденні завдання. Мене, як молодшого, підтримують в усьому, підказують, якщо щось іде не так. Я їм вдячний за таку спільну працю.

— Приїжджаю до майстра лісу, а він мені одразу: «Догляди проведено, усе зроблено…» Ну що тут скажеш?.. – додає про роботу лісництва інженер лісових культур держлісгоспу Віра Оласюк. —  Ось так і живемо. Мирно і злагоджено.

До речі, є серед майстрів лісу – чоловіків і одна жінка, яку в колективі дуже люблять і цінують. Це Марія Дудко. Колеги кажуть, що вона неперевершена господиня, бо добре вміє (як ніхто інший!) ліпити вареники з чорницями. Навіть на одному із вітчизняних телеканалів її показували за цією роботою, та ще й декілька разів.

Приміщення лісництва географічно зручно розташоване на околиці села. Звідси видніється мальовничий краєвид. Лісові культури обгороджено, встановлені ліхтарі, які в темну пору дня гарно освітлюють територію. Біля лісництва працівники утримують міні-тепличку, де проводять черенкування декоративних зелених насаджень для власних потреб (тую, самшит та ін.).

У вільний час лісничий Олександр Жилко трудиться у вулику. Він переконує, що взимку та іншу холодну пору року натуральний мед для працівників лісництва – неоціненна допомога. У разі простудних захворювань – це найкращі природні ліки.

 Світлана МІСЬОНГ, прес-служба «Волиньлісу». Фото автора.

Головний лісничий ДП "Любешівське лісомисливське господарство" Олександр Шумік

Головний лісничий ДП “Любешівське лісомисливське господарство” Олександр Шумік

 Територія лісництва

зализниця 0

 

зализниця 10

У міні-тепличці…

зализниця 1 зализниця 3 зализниця 4 зализниця 5

Лісництво має власний вулик

зализниця 7

зализниця 8 зализниця 9 залызниця

Кращі лісівники Ківерцівщини: Єдиний лісничий, що живе та працює в лісі

IMG_5515
Валерій Васюра – лісничий Копачівського лісництва державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство». Він народився в далекому 1959 році в сім’ї старшого майстра лісу Ківерцівського держлісгоспу Володимира Івановича Васюри. Після закінчення Березнівської лісової школи в 1978 році був розподілений на роботу в рідний лісгосп на посаду майстра лісу Озденіжського лісового урочища. Можливо, тоді він ще не повністю усвідомлював, що це стане його подальшою долею. В той час разом із сім’єю жив на лісовому кордоні неподалеку села Озденіж Рожищенського району.
З часом Валерій, працюючи майстром лісу, успішно закінчив Кременецький лісотехнічний технікум, одружився, поряд із старим кордоном, серед лісу, побудував новий лісовий кордон. Разом із дружиною Валентиною виховали трьох дітей. До речі, один із синів Валерія – Сашко перебував на Сході України в зоні АТО. На радість батьків, друзів та знайомих на даний час знаходиться в заслуженій відпустці.
Спочатку ліси, де працював Валерій, належали до Ківерцівського лісгоспу, потім перейшли до Луцького лісництва Луцького держлісгоспу. В 2008 році було створене Копачівське лісництво державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство». Валерій Васюра став його першим лісничим, де і працює понині.
Копачівське лісництво було створене по так званому «польському варіанту». Площа лісництва складає 1895 гектарів, в штаті лісництва – лісничий та два його помічники. Незважаючи на це, лісничий успішно організовує роботи по посадці лісових культур та догляду за ними, рубками догляду в молодняках та на головному користуванні, охороні та захисту лісу.
Так протягом останніх трьох років Копачівським лісництвом створено 44 гектари лісових культур. Це культури посаджені на суцільних зрубах лісництва та землях запасу сільських рад. Слід відмітити, що Копачівське лісництво межує із зоною Брищенського сміттєзвалища, тому з метою захисту місцевого населення, що межує з цим неблагополучним екологічним об’єктом, вирішено створити природну буферну зону із лісових насаджень сосни на землях запасу Рокинівської селищної ради.

IMG_5520 копияВ рамках проведення всеукраїнської акції «Майбутнє лісу у твоїх руках» силами працівників державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», учнівської молоді, вчителів, народних депутатів різних рівнів, представників органів місцевого самоврядування, громадських організацій та ЗМІ протягом останніх декількох років було посаджено сотні тисяч сіянців та саджанців. Загалом в цій зоні було посаджено лісові культури сосни звичайної на площі 35 гектарів. В цілому роботами по посадці лісових культур та в подальшому доглядами за ними керував лісничий Валерій Васюра.

IMG_5535 копияНещодавно Валерій Володимирович Васюра відмітив свій 55-ти річний ювілей. Його звитяжну працю відмітили не тільки адміністрації Ківерцівського лісгоспу та Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Цьогоріч Кабінет Міністрів України за сумлінну та добросовісну роботу в системі лісового господарства з нагоди Дня працівника лісу нагородив Валерія Васюру Почесною Грамотою з врученням пам’ятної відзнаки.
Петро Романуха,
інженер охорони і захисту лісу ДП «Ківерцівське ЛГ»
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

IMG_3568[1]

IMG_5228

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усі ми прагнемо миру

Не на словах, а на ділі, кажуть люди, потрібно доводити свою небайдужість до сьогоднішніх подій в країні. Бо ж усі ми прагнемо миру, незалежності, хочемо жити під чистим голубим небом. Допомога українській армії від багаточисельного колективу лісівників Волині – дуже вагома. Природоохоронці намагаються власними силами збирати гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування (столових буряків, картоплі, капусти, тушонки, різноманітної консервації, соків, круп, макаронних виробів).  Допомагають грошима, пиломатеріалами, автомобілями, пальним тощо. Також на зібрані кошти закуповують військове спорядження.

(На фото:  головний лісничий ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» Василь Фіц, водій держлігсопу Іван Сидорчук відвідали Валентина Мальчука)

валентин

Постійно тримають зв’язок зі своїм колегою Валентином Мальчуком  з села Бузаки Камінь-Каширського району, який нині військовозобов’язаний і  перебуває у Яворівському навчальному центрі, що в Львівській області, на кордоні з Польщею, працівники державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство». Днями вони відвідали його, а разом з собою привезли спорядження (бронежилет), їжу, автослюсарні інструменти та приладдя, інші необхідні речі.

Відверто кажучи, Валентин ледве стримував сльози, коли побачив як на подвір’ї  пропускного пункту частини на нього чекають його земляки. Він був до глибини душі схвильованим. Адже працівники держлісгоспу здолали велику відстань, аби його відвідати, передати привіт від рідних, друзів, знайомих, колег по роботі, підбадьорити, що усі ми чекаємо на його повернення.

— Дуже сумую за рідними, друзями, колегами. Та тут всі, зрештою, сумують за своїми родинами. Та якщо Україна довірила мені такий обов’язок, значить я  зобов’язаний його виконувати, — сказав Валентин.  Він розповів, що упродовж місяця його побратими по службі, які приїхали з усіх куточків України, по справжньому замінили йому сім’ю.  Із багатьма з них він дуже здружився. Пообіцяв, що підтримуватиме з ними теплі стосунки після закінчення усіх цих невтішних подій. Та особливо відчутним в його розповіді було велике і непереборне бажання якнайшвидше приступити до роботи в лісовому господарстві. «Хочу щоб події на Сході нарешті вирішилися, але … мирним шляхом».

* * *

Активно допомагати військовим в зоні АТО підключився колектив ДП «Любешівагроліс» під проводом директора Віктора Симоновича (в центрі фото, що внизу). Як розповів Віктор Петрович,  за дорученням Волинського ОУЛМГ, на прохання начальника Василя Мазурика два рази лісівники доставляли пиломатеріали у Володимир-Волинський. За зібрані колективом лісгоспу кошти (9 тисяч гривень) та  спільно за виручені любешівським майданом гроші було закуплено і  відправлено в зону бойових дій тепловізора.

— Зібрали, — продовжує Віктор Петрович, — головний спеціаліст і директор – дводенний заробіток, а всі решта працюючих – одноденний заробіток, та закупили свіже м’ясо. Працівники консервного цеху лісгоспу переробили його на тушонки.

Кількома траншами відправляли військовим соки, кабачки, огірки, картоплю, моркву, столові буряки…Одне слово — допомагають, чим можуть. “Адже все це, зазначив Віктор Симонович, заради миру.”

любешив

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

 

 

 

На вересневій колегії Держлісагентства України розглянули кадрове забезпечення підприємств галузі

Колегія 125 вересня в Держлісагентстві України відбулося засідання колегії під головуванням Валерія Чернякова, очільника лісової галузі, та за участю керівників обласних управлінь лісового та мисливського господарства, представників установ, організацій безпосереднього підпорядкування.
Активне обговорення порядку денного колегії розпочала заступник начальника Управління кадрового забезпечення, організаційної роботи та міжнародних відносин – начальник відділу Алла Святецька.
Виступаюча ознайомила присутніх із станом роботи кадрового забезпечення галузі. Зокрема, повідомила про кількість працюючих на підприємствах Держлісагентства України, наявність фахової освіти в працівників, віковий склад директорського корпусу, рівень скорочення, підвищення кваліфікації співробітників, профорієнтаційну роботу.
Враховуючи вищезазначене, на підприємствах галузі постійно проводиться робота з покращення якісного складу керівних працівників і спеціалістів, з організації підготовки та підвищення кваліфікації кадрів та професійної орієнтації, яке здійснюється на базі Укрцентркадриліс та його філій – Чорноліської лісної школи та Карпатського регіонального навчального Центру. Для вивчення передового досвіду проводяться виїзні заняття працівників підприємств, головних спеціалістів та спеціалістів на передові підприємства галузі.
Також виступаюча наголосила на тому, що керівники територіальних органів управління мають зобов’язати державні підприємства внести зміни в колективні договори, з метою виплати середньої заробітної плати за рахунок підприємства неповнолітнім дітям загиблих працівників до настання ними 18-річного віку, та членам їх сімей, що були на утриманні загиблого.
З питання про формування деревостанів при здійсненні рубок формування і оздоровлення лісів у Львівському і Харківському обласних управліннях лісового та мисливського господарства доповіли: перший заступник начальника Львівського ОУЛМГ Анатолій Дайнека та начальник Харківського ОУЛМГ Борис Білоус.
Фактичні щорічні обсяги рубок формування і оздоровлення лісів становлять відповідно по Львівському та Харківському обласних управліннях лісового та мисливського господарства за площею 18,1 і 11,2 тис. га та запасом 543,7 і 369,7 тис. куб. м.
При рубках формування і оздоровлення лісів щороку охоплюється близько 4% вкритих лісовою рослинністю земель та заготовляється 44% ліквідної деревини у Львівському і відповідно 4% та 85% у Харківському обласних управліннях лісового та мисливського господарства.
Анатолій Дайнека під час свого виступу наголосив на найбільш актуальній проблемі лісового господарства Карпатського регіону Львівської області – всиханню ялинників.
Площа всихаючих ялинових насаджень в гірській частині області на кінець 2013 року склала 19,5 тис. га. В насадженнях спостерігається в основному групове (сухостійні дерева зустрічаються групами до 10 дерев) та куртинне всихання (всихання дерев куртинами до 0,25га) відповідно 64% та 35% від площі всихаючих насаджень.
З цього приводу лісівники Львівщини повинні якнайшвидше вирішити питання по заміні всихаючих похідних смерекових лісів на корінні ялицево–букові ліси.
«З метою напрацювання стратегії господарювання в ялинових лісах, прийняття виважених рішень стосовно вирішення вищезгаданої проблеми, недопущення у подальшому втрат деревини необхідно прийняти Державну програму по ліквідації всихання ялинових насаджень та відновленню корінних деревостанів у Карпатському регіоні із забезпеченням джерел фінансування», – зазначив у виступі Анатолій Дейнека.
Окремо колегія звернула увагу на дотримання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», до якого протягом поточного року 9 разів вносились зміни. Мається на увазі віднесення всіх посадових осіб, юридичних осіб публічного права до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення.
Тобто, всі посадові особи державних лісогосподарських підприємств та інших підприємств галузі після набрання чинності змін до Закону про корупцію стали суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення.
Зауважуємо, що раніше під прес антикорупційного законодавства на 100 % підпадали тільки ті посадовці галузі, які отримували заробітну плату за рахунок бюджетних коштів. Зараз всі посадові особи галузі мають однаково відповідати перед законом у випадку порушення антикорупційних обмежень (Див. додаток).
Прес-служба Держлісагентства України

Додаток: Як ці обмеження повинні діяти на практиці ?
1. Всі посадові особи всіх лісгоспів та установ сфери управління Держлісагентства не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні підлеглих осіб, адже це створює конфлікт інтересів. Згідно ст. ст. 9, 14 Закону про корупцію, про конфлікт інтересів посадовці зобов’язані письмово повідомити керівника підприємства.
Звертаємо увагу, що за неповідомлення безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів тягне за собою відповідальність за корупційне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП. Отже, ігнорування цієї вимоги може призвести до того, що при найближчій перевірці лісгоспу правоохоронці складуть протокол та посадову особу, яка не повідомила директора лісгоспу те, що її близька особа (визначення надається у ст. 1 Закону про корупцію) працює у її підпорядкуванні.
Крім того, закон про корупцію (стаття 9) встановлює такі обмеження для посадових осіб держлісгоспів:
1) заборона брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких осіб;
2) заборона у будь-який інший спосіб впливати на прийняття рішення призначення на посаду близьких осіб;
3) заборона мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких осіб або бути безпосередньо підпорядкованими близьким особам;
4) обов’язок вжити заходів щодо усунення ситуації безпосереднього підпорядкування у 15-денний строк;
5) якщо вказана вимога у зазначений строк не була добровільно усунута, закон запроваджує обов’язок протягом одного місяця з моменту виникнення ситуації безпосереднього підпорядкування:
– перевести на іншу посаду таку особу, щоб виключити ситуацію безпосереднього підпорядкування, або
– у разі неможливості переведення, звільнити таку особу із займаної посади.
Відтак, рекомендую всім посадовцям, які мають у підпорядкуванні близьких осіб, уважно ознайомитись з вказаними нормами і вжити заходи, які вимагає Закон.
Виключення Закон про корупцію (стаття 9) робить тільки для тих посадовців лісгоспів, які працюють у сільській місцевості та у гірських населених пунктах. Зверніть увагу: це означає, що якщо лісгосп зареєстрований у селі і всі лісництва також розташовані у сільських населених пунктах, то посадовцям цих підприємств не варто хвилюватись про усунення своїх близьких родичів з підлеглих посад – закон їм це не забороняє.
Всім посадовим особам всіх лісгоспів та установ заборонено приймати дарунки від юридичних та фізичних осіб за таких умов:
1) за ухвалення рішень, вчинення дії чи бездіяльності в інтересах дарувальника;
2) за посередництво при сприянні в ухваленні рішень, вчиненні дій чи бездіяльності іншими посадовими особами та органами влади в інтересах дарувальника;
3) від осіб, які перебувають в підпорядкуванні.
Іншими словами, посадовець немає права одержувати за виконання покладених на нього службових обов’язків, будь-яку іншу винагороду, ніж передбачена законодавством про оплату праці. Ці заборони є абсолютними, тобто вони в жодному разі не повинні порушуватись. Їх порушення тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 172-5 КУпАП. Нагадаємо, що вчинення корупційного правопорушення тягне за собою не тільки штраф у 510-850 грн., але й звільнення з роботи і внесення у відповідний державний реєстр. Останні санкції здатні значно зіпсувати ділову репутацію посадовцю, ніж сплата штрафу.
Звісно, є обмеження при одержанні подарунків, які полягають у наступному: (стаття 8 Закону про корупцію):
1) Дарунки повинні бути в межах загальновизнаних уявлень про гостинність та пожертви.
2) Вартість таких дарунків (пожертв) не перевищуватиме 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунку (пожертви) одноразово. Станом на 01 січня 2014 року ця сума становить 573,5 грн.