Про внесення змін до Податкового кодексу України

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» розділ XVII «Збір за спеціальне використання лісових ресурсів» виключено.

Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону внесено зміни до статті 77 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2006р.), а саме слово «Збір» у назві та частині другій статті 77 замінено словами «Рентна плата».

Джерело: les.zp.ua

ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАВДАНО ЗБИТКІВ МАЙЖЕ НА 160 МЛН. ГРИВЕНЬ

Внаслідок майже безперервних обстрілів та бомбардувань, що продовжуються на Луганщині, великих втрат зазнало лісове господарство області.

На початок лютого, за результатами оцінки шкоди завданої лісомисливським підприємствам, збитки внаслідок бойових дій склали близько 160 млн. грн.

Значної майнової шкоди зазнало ДП «Станично – Луганське ДЛМГ». На підприємстві повністю зруйнована адміністративна будівля ДЛМГ, пошкоджені адміністративні та господарчі будівлі Станично-Луганського, Піщаного та Щастинського лісництв. Крім того, незаконними збройними формуваннями були викрадені автомобілі, автотракторна техніка та лісокультурний інвентар.
В Слав’яносербському та Трьохізбенському лісництвах ДП «Луганське лісомисливське господарство» знищено цех переробки деревини та водонапірну башту. Пошкоджені бокси і майстерня для зберігання та ремонту автотракторної техніки, а також будівля кордону лісника і ЛЕП. Зруйновано 4 адміністративних та господарських будівель в ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ», крім того на підприємстві знищено 2 автомобілі та пошкоджено 2 системи відео спостереження.

Проте, найбільше лісівники шкодують за втраченим лісом і неможливістю допомогти власноруч створеним насадженням. За даними державної лісової охорони області внаслідок бойових дій вигоріло 8.5 тис га лісів, а збитки від пожеж та незаконно зрубаної деревини склали більше 50 млн. грн.

Та попри все лісівники продовжують «йти з лісом пліч-о-пліч», незважаючи на те, що інколи ця дорога вартує їм власного життя. За час бойових дій підприємства області втратили двох своїх працівників. Ще влітку, на спостережній вежі, загинув пожежний спостерігач ДП «Кремінське ЛМГ», згодом Луганщина втратила в.о. лісничого «Станично-Луганського лісництва», а в кінці січня тяжке поранення отримав майстер лісу «Станично-Луганського лісництва».

Наразі в окремих районах Луганської області тривають бойові дії, а отже продовжує гинути ліс…

Джерело: luglis.gov.ua

Відбувся конструктивний діалог з вітчизняними деревообробниками

12 лютого в Державному агентстві лісових ресурсів України відбулась виробнича нарада із представниками середніх та крупних деревообробних підприємств, під час якої було обговорено ряд питань щодо здійснення прозорого механізму реалізації деревини.

«Взаєморозуміння між лісівниками і деревообробниками наразі є ключовим. Ми не можемо існувати окремо, потрібно разом напрацьовувати спільний механізм аби залишились задоволені і лісгоспи, і переробники: дрібні чи з потужним виробництвом», – розпочав нараду заступник Голови Віталій Атаманчук.

Питання здійснення централізованого механізму продажу деревини на вітчизняному ринку було найгарячішою темою розмови. Так, сторонами розглядались можливі способи реалізації деревини, формування стартової ціни на аукціонах, а також дієвість нормативно-правового регулювання біржових торгів.

В ході довгої дискусії було напрацьовано ряд вагомих пропозицій щодо покращення взаємовигідної співпраці. За доцільне і необхідне сторонами передбачено: підготувати та узгодити проект договору купівлі-продажу лісоматеріалів, внести зміни до діючого Положення про організацію та проведення аукціонів в частині запровадження довгострокових договорів для вітчизняних підприємств, що займаються поглибленою переробкою, а також підготувати зміни до Регламенту проведення аукціонів.

На шляху нововведень – пропонувалось запровадити постійно діючі електронні торги.

«Безсумнівно, що ми підтримуємо ініціативу створення електронного майданчика, з тим, щоб кожен підприємець міг зайти на ресурс, обрати потрібну деревину. Це чудова можливість провадити справедливу конкуренцію в умовах вільного ринку ціноутворення. Зауважую, що найближчим часом будуть запущені пілотні проекти електронних торгів у декількох лісгоспах», – наголосив Віталій Атаманчук.

Пропоновані зміни схвалено всіма учасниками. Пропозиції дістали підтримку і з боку біржі. За словами Президента «Союзу бірж України» Бориса Беренштейна, 90% із запропонованого можна змінити, потрібен лише деякий час для розробки документу спеціалістами.

По завершенню зустрічі сторони зобов’язались розробити нове Положення про організацію та проведення аукціонів спільно з усіма заінтересованими сторонами, яке буде направлено на розгляд Уряду.

Прес-служба Держлісагентства

У ДЕРЖЛІСАГЕНТСТВІ ПРОПОНУЮТЬ ЗАПРОВАДИТИ ЕЛЕКТРОННІ АУКЦІОНИ З ПРОДАЖУ ДЕРЕВИНИ

У Державному агентстві лісових ресурсів України ініціюють запровадження постійно діючих електронних аукціонів з продажу деревини на внутрішньому ринку. Про це йшлося на виробничій нараді у відомстві за участю представників деревообробних підприємств, – повiдомляють у Міністерстві аграрної політики та продовольства України.

Головною метою запропонованих нововведень є запровадження прозорого механізму закупівель, створення умов для справедливої конкуренції на ринку та економічно обґрунтованого ціноутворення.

Керівництво агентства та виробники планують спільно розробити нове Положення про організацію та проведення аукціонів, яке буде направлено на розгляд Уряду. Крім того, сторони домовилися підготувати та узгодити проект договору купівлі-продажу лісоматеріалів, внести зміни до діючого Положення про аукціони в частині запровадження довгострокових договорів для вітчизняних підприємств, що займаються поглибленою переробкою, а також підготувати зміни до Регламенту проведення торгів.

Джерело: lis.ck.ua за матерiалами: www.dr.ck.ua

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

ПРО ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ЦІНИ НА ДЕРЕВИНУ

Передача деревини власної заготівлі в подальшу переробку в межах лісогосподарського підприємства за вільними цінами суперечить нормам Податкового кодексу та стандартам бухгалтерського обліку, а саме:

– Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»;

– Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»;

– Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Ігнорування законодавчої норми може призвести до немотивованого збільшення собівартості продукції переробки, і як наслідок – заниження бази оподаткування при визначенні податку на прибуток. Також суперечить формуванню ціни, оскільки два рази буде враховуватись прибуток.

Джерело: dklg.kmu.gov.ua

Недільні читання: Інтерв’ю національного координатора міжнародної лісової програми Юрія Марчука

snimok_marchukУ Коаліційній угоді, яка стала частиною програми дій уряду, є розділ, присвячений реформі лісового сектору. Триває жорстка дискусія про долю державних лісогосподарських підприємств. Чому лісові питання набули такої актуальності в непростий для країни час, якою буде доля нашого зеленого багатства, про це запитуємо досвідченого фахівця, одного з авторів сучасного лісового законодавства Юрія Марчука.
ДОСЬЄ: Юрій МАРЧУК. Завідувач кафедри дендрології та лісової селекції НУБіП. З 1997 по 2011 рр. – заступник, перший заступник голови Держкомлісгоспу України. Відповідав за економічний блок та за зв’язки з Верховною Радою України. Закінчив у 1978 році Українську сільськогосподарську академію за фахом «лісове господарство».
– Юрію Миколайовичу, у країні війна, криза, а ми з вами про ліс збираємося говорити. Чи на часі?
– Потім може бути пізно. Ліс в усі епохи виручав і державу, і людей. І як місце, де можна сховатися, і як джерело доходів, палива, підніжного корму. І матеріали для відбудови поруйнованого лихою годиною брали з нього. Після Другої світової в Карпатах вирубали три розрахункових лісосіки. Наслідки відчуваємо досі.
Так, нині у країні біда. Тож ліс може зробити вагомий внесок у відновлення економіки. Важливо лише не наламати при цьому дров.
– Яка ваша думка щодо форми управління лісами?
– Стаття 13 Конституції України говорить про вільний доступ до природних ресурсів. У зв’язку з цим запитання: чи може бути ліс у приватній власності? Може. Але не за рахунок приватизації державних або комунальних масивів. Бо буде як із землею, коли сучасні латифундисти мають по 400 тис. гектарів угідь. Ці землі поза впливом як держави, так і громади. Вони втрачають свою соціальну функцію, бо латифундисти не зацікавлені у існуванні села, в розбудові там соціальної інфраструктури. Те саме може статися і з лісами в разі їхньої приватизації. До того втрачається екологічна функція: приватника цікавитиме тільки деревина, причому тут і зараз. Таким чином незабаром будуть втрачені і самі ліси. Наша нація не заслужила такого ставлення до себе.
Часто люди бачать у лісі лише зону відпочинку або перші три кубометри деревини, які можна продати. Але ліс – це комплекс, який впливає на життя людини. І недарма свого часу навколо міст-мільйонників створили захисні лісові насадження як легені, як фільтри, як відрада для ока та душі у суєтному міському житті.
Тож приватним треба визнати той ліс, що вирощений на приватній землі. Коли сам власник землі ухвалив таке рішення. Держава для цього повинна створити пільгові умови і законодавчо їх закріпити.
Нині понад 500 тисяч гектарів лісів ростуть на землях сільськогосподарського призначення. Чимало пайщиків навіть не знають, що на їхніх паях самосівом виріс ліс, адже ця земля багато років не оброблялася. І це не так і погано на бідних піщаних землях Полісся, бо жито, скажімо, тут дає 3–4 центнери з гектара, а сіяти треба два.
Тільки треба створити податковий механізм, який стимулюватиме людей вирощувати ліс, а не вирубати його відразу після переведення земель у лісові. Треба розуміти: як тільки ділянка юридично стане лісом, то почнуть діяти закони та правила щодо лісу. На приватний сектор чинна правова та нормативна база взагалі не розрахована. Тут треба ще багато допрацювати.
Передусім, держава має узаконити ці ліси. Є постанова Кабміну від 2009 року, в якій йдеться про те, що переведення таких сільгоспземель у лісові ділянки можна робити на безоплатній основі, без відшкодування збитків від втрати цих земель для сільського господарства.
Вперше поняття приватних та комунальних лісів з’явилося в Лісовому кодексі 2006 року. Але подальшого законодавчого розвитку щодо них не відбулося. Тому це треба зробити негайно. Потрібні й інші механізми стимулювання вирощування лісів на приватних землях. Скажімо, в Польщі держава дотує приватні господарства, які вирощують ліси, таким чином підтримуючи баланс між сільськогосподарськими та лісовими землями. Як наслідок, там лісові масиви на приватних землях площею до двох гектарів розкидані в шаховому порядку всією країною.
Друге не менш важливе питання – стан комунальних лісів. Перетягування каната – віддати їх державі чи залишити громадам – треба закінчити. Президент сказав, що влада буде максимально передаватися громадам. Комунальні лісі (мені подобається слово «громадські») – це ресурс місцевої громади, який вона повинна оберігати, фінансувати і контролювати.
– Нині ініціатори приватизаційного процесу намагаються приватизувати майже сотню державних лісових господарств. Чим це обернеться?
– А як вони працюватимуть? Їм же треба вести лісове господарство, а ліси ж державні. Стануть добиватися отримання державних лісів у оренду або концесію? Свого часу я вивчав досвід передачі лісів у концесію або в оренду. Скажу прямо: в такій системі більше негативу. Скажімо, грузини віддали у концесію на 20 років іноземним компаніям свої кращі ліси – букові. А тепер не знають, як їх забрати назад. Тому я наполягаю на тому, що тільки держава може бути власником основного масиву лісів.
– Чому?
– Знайдіть мені в Україні компанію, яка готова зв’язати свої обігові кошти на 80 років. Тобто – вкласти їх у вирощування лісу. Подивіться, яка нині ставка Національного банку, ціна кредиту. Це понад 30% річних. Тобто рентабельність бізнесу, який кредитується, має бути хоча б на 5% більшою, бо треба ж його розвивати, мати резерв на випадок непередбачуваних ситуацій тощо. Тому кредитуються ті проекти, які мають короткий період розвитку. А в лісовому господарстві врожай сосни доцільно знімати через 80, дуба – 100–120, м’яколистяних порід – 40–60 – років! Це розрахунок на два-три покоління бізнесменів, які захочуть сюди вкладати.
Тому є дуже багато готових узяти у концесію стиглі ліси Полісся і Карпат, залишивши державі захисні ліси Півдня та Сходу.
– Статистика така заплутана, що не можна зрозуміти, чи окуповують себе нині держлісгоспи. Тому спитаю так: чи може наше лісове господарство бути прибутковим?
– Якщо узяти Полісся та Карпати, а частково й Лісостепову зону, то тут лісове господарство цілком може бути прибутковим. Хай і не з надвисокими прибутками. Та є ще й інші функції лісу, які досі ніхто не оцінив економічно.
Степова зона завжди буде дотаційна, але і про роль тамтешніх лісів та лісосмуг ми вже говорили. А ще ж можна згадати, скажімо, про протиерозійну роль лісів, які рятують десятки, сотні гектарів земель. Поїдьте на Канівщину, подивіться, які там яри. Якби не спеціальна програма антиерозійних заходів, зокрема, заліснення, це був би місячний ландшафт, а не квітуча земля.
Державні лісі, або як їх називали два століття тому – «казенні», тобто – частина казни! – це резерв держави для реагування на всі виклики життя – екологічні, економічні, соціальні. Україна не така багата лісами. Площа земель лісового фонду – 10,6 млн га.
А покрито лісом ще менше – 9,6 млн га. У Польщі, до речі, стільки ж. Але Польща не має степової зони, яку маємо ми. У нас на Півдні умови ближче до Іспанії, Італії. Де лісові ландшафти відіграють зовсім іншу роль. Це більше захисні масиви, які впливають на врожай. Агроном знає, що такі ліси і лісосмуги (прошу не плутати ці два поняття, бо їх по-різному треба створювати і доглядати) дають 3–4 центнери добавки врожаю на гектар. Особлива їх роль у важкі кліматичні роки, вони зупиняють суховії та пилові бурі. Що сьогодні з цими насадженнями? Вони ростуть на землях запасу – тобто фактично залишилися без господаря, без догляду, без охорони. От їх і дорубують. Особливо зараз, коли люди перейшли на дров’яні котли. Боюся, що 400 тисяч гектарів захисних насаджень, які створені нелегкою працею старших поколінь, будуть фактично добиті. Якщо не до цього квітня, то наступної зими – точно (про ті насадження, які опинилися у зоні АТО розмова окрема).
Де вихід? Ці смуги треба закріпити за тими господарствами, які взяли паї в оренду на довгостроковий період – як мінімум на дві сівозміни. Тобто на 10–12 років. Щоб це зробити, треба податкові зміни провести. Адже лісосмуги – це основні засоби, такі ж як і трактор, як комбайн. Від них так само залежить урожайність, стан чорноземів.
– Наскільки громада може впливати на лісову політику?
– Громада повинна мати змогу впливати на стан лісу, розуміти, скільки вона отримає податків з цього лісу, скільки робочих місць для неї він дасть. Так-так. Давайте візьмемо зону Полісся або Карпат. Де людям працювати? Або в лісі – чесно, або красти цей же ліс чи допомагати його розкрадати комусь іншому. Ліс може дати багато – не тільки деревину, а й гриби, ягоди, лікарські рослини. Туризм. Якщо громаду не залучити до управління лісом, якщо залишити це питання на відкуп відомствам, то отримаємо або самовільні рубки, або постійний конфлікт інтересів.
Треба забезпечити, по-перше, вільний доступ населення до користування побічними ресурсами лісу. Там, де є промислова заготівля деревини, там громада повинна отримувати свою частину податків. Ліс це ще й один з ресурсів для заміни газу. Хоч і не дуже великий: кілька мільйонів кубометрів. Два млн кубів йдуть на дрова паливні і ще десь два млн відходів можна використати. У масштабах держави його не варто переоцінювати. Але в сільських лісових районах – це основний вид палива. І якщо не врегулювати питання отримання такого палива для селян, то вони вночі матимуть таке право самі.
Усі ці питання у кризові часи є дуже важливими. Саме тому їх треба терміново врегульовувати. Тому право громад впливати на ці процеси, працюючи з державними холдингами, компаніями чи агентствами дає змогу врахувати соціальні моменти при отриманні економічних вигод. А в разі залучення громадських природоохоронних організацій до цього процесу – й зберегти екологічне значення лісів.
– Ваше ставлення до заборони експорту деревини?
– У кінці 1970-х Україна переробляла близько 48 млн кубометрів деревини, яка, зокрема, йшла на одні з кращих у СРСР меблі. Карпатські деревообробні комбінати працювали успішно, при тому, що обсяг рубок в Україні був і залишається на рівні 12–15 млн кубометрів. Решту Україна завозила з Росії та Білорусі. Нині ми експортуємо деревину. За 9 місяців 2014 року експортовано 3,1 млн куб. деревини у круглому виді. Тобто – необроблених колод. З них 1,9 млн – це пиловочник, це те, що можна перетворити на дошки та бруси. 1,2 млн – це баланси і технологічна сировина. Тобто те, що піде на виробництво деревоволоконних плит тощо. Чому експортуємо? Нині пішла така хвиля: а давайте увесь експорт заборонимо. Так то воно так, але… По-перше, це джерело валютної виручки. По-друге, рубаючи 15 млн, а експортуючи три, лісові підприємства отримують з цього експорту кошти, половина з яких іде на відновлення лісів.
Одним із аргументів за заборону експорту є сподівання, що впадуть внутрішні ціни на лісопродукцію і це підтримає деревообробний бізнес, який працює в Україні. Але це сумнівно.
Але ж урожай зріє. Якщо промислову (мова не йде про ліс, який росте на заповідних територіях чи захисні насадження, у них своя цінність) деревину залишити на корені, то вона просто пропаде. Ніхто ж пшеницю на зиму в полі не залишає. Коли йде машина із зерном, то всі аплодують, а коли з лісом – то чомусь вважається, що це вкрадене. Така от національна особливість сприйняття суспільством професії лісівника. У 2006 році я брав участь у проведенні опитування, щоб з’ясувати причини цього явища. З’ясувалося, що одна з них – відсутність доступу громади до управління ресурсами. Тобто – закритість системи. Ми тоді (я працював заступником голови Держлісгоспу) ухвалили рішення максимально відкрити систему. Щоправда, не все з цієї задумки вийшло.
– І все-таки: масштабні незаконні рубки є, про це свідчать результати різного роду перевірок.
– Офіційно обсяги виявлених незаконних рубок становлять десь 200 тис. кубометрів на рік. Точніше, це так звані самовільні рубки, тобто здійснені без дозвільних документів. Але часто резонансу набувають не вони, а правильність відведення лісу в основні рубки. Які часто межують із законом, а часто і прямо порушують його. І ще треба розібратися, які з них небезпечніші.
Але чому це можливо? Тому що в нас є ринок дешевої робочої сили. Тому що є чорний ринок сировини. Тому що є перекоси у економіці. Якось у розмові із шведами ми заговорили про самовільні рубки. Так вони півгодини не могли зрозуміти, про що йдеться, як перекладач не старався. Вони не розуміють, куди можна подіти вкрадену деревину.
Важко бути святим, коли ціна деревини і ціна землі під лісом настільки не співставна із зарплатами тих, хто цей ліс охороняє і цим лісом управляє. Обхід, яким опікується лісник, або як його зараз називають, майстер лісу, – 600–800 гектарів. На гектарі росте 200 кубів деревини. Перевести це на гроші – отримаєте мільйони гривень. А зарплата у лісника – 2200 грн.
Насамкінець. Понад 130 ветеранів лісової галузі звернулися до Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка із закликом «покласти нарешті край череді випадкових людей на посаді керівника лісового відомства і призначити професіонала-лісівника зі спеціальною освітою та досвідом роботи». А ще хочуть, щоб кандидат був чесним та порядним і мав авторитет серед лісівників. Конкретних прізвищ не називають.
Олег ЛИСТОПАД,
ukurier.gov.ua
© “Природа і суспільство”

Джерело: Київське обласне та по м. Києву управління ЛМГ

Про законодавчі зміни: додаткова відпустка матерям

Інформуємо працівників лісового господарства про внесення змін до Законів України, що врегульовують окремі питання соціального забезпечення.

Зокрема, Законом України від 15.01.2015 № 120-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень соціальної політики»  внесено зміни до статті 182 підпункт 1 (щодо додаткової відпустки працівників, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи).

Згідно нової редакції – додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів щорічно надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Передбачено зміни у статті 19 (щодо додаткової відпустки працівників, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи).

Щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України) надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.

Також прийнятті доповнення до Закону України «Про відпустки» стаття 25 (Закон України від 15.01.2015 № 121-VIII).

Згідно цих доповнень – відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку  на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Джерело: sumylis.gov.ua

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

 

Результати Львівського Форуму обговорили у Швейцарії

З 3 по 6 лютого у м. Інтерлакен відбувся міжнародний семінар, на якому були підведені підсумки обговорень щодо принципів управління лісовим господарством, організований Швейцарією  -країною, що підтримує роботу Форуму ООН з лісів і є співорганізатором міжнародних заходів на підтримку збалансованого лісоуправління в різних країнах світу. Участь  у семінарі взяли 164 учасники із 155 країн світу, що є представниками лісових адміністрацій, лісівничої науки, міжнародних організацій. Зокрема, Україною було представлено результати роботи Львівського Форуму щодо ролі лісів у зеленій економіці, проведеного у 2012 році за сприяння Держлісагентства та Федерального офісу з охорони навколишнього природного середовища Швейцарії.

Загальні рекомендації семінару щодо належного управління будуть передані на розгляд 11 сесії Форуму ООН з лісів, що відбудеться у травні 2015 року. Нагадаємо, що одним з основних питань майбутньої сесії є розгляд подальших домовленостей щодо лісів після 2015 року. Україна і в подальшому буде приймати активну участь в обговоренні цього питання.

Прес-служба Держлісагентства

Валентина Клюнтер: Поетичне освідчення Лісові

IMG_9714 Сергій Цюриць: “У видавництві ПраТ “Волинська  обласна друкарня” побачила світ книга Валентини Клюнтер “На гостину до Оха”. Це присвята зеленокронню. Надзвичайно щире і енергетичне поетичне освідчення полісянки Лісові – великому другу Людини. Назва збірки, що стала своєрідним авторським кодом-ключем творчого стріму, закликає у царство природи. З перших рядків зачаровує своєю справжністю і щирістю, доброзичливістю і цнотливістю, а ще створює атмосферу таємничості і особливого заміського затишку. Це поетична втеча від мегаполісів та буденної метушні. Власне, подумалось, до цього прийому зверталося багато поетів, а чи ж наша втікачка «у царство сосен і струнких беріз, у розмаїття ніжних трав зелених» зможе бути оригінальною та самобутньо довершеною? Втім, сумніви розвіялися, мов ранковий туманець. Пише авторка легко, зі смаком, з шармом, милозвучно, вправно. І настрій вміє передати… Настрій людської душі і настрій матінки-природи. Вони здаються тут співзвучні і гармонійні.

Стоїть у надвечір’ї дивна тиша,
Зітхає тихо луг у напівсні.
Небесну даль клин журавлів колише,
Казково гай всміхається мені.
Над обрієм ще світиться заграва,
А сутінки шамріють у кущах.
І ніч велично, ніби справжня пава,
Несе спочинок на своїх плечах.
Вміє чути авторка Природу. Чути і розуміти, й поетизувати. Бачити кожну малу детальку, творити предивні образи. Як от: «У павутинці бабиного літа Ступає вересень на золотий поріг», «Спішу до сироїжок-скоморохів, Що тут живуть із древніх ще часів», «Грибну корзину лісового діда Несе мені старенький, сивий ОХ», «Вже паморозь торкнулася щоки Осіннього продимленого саду», «Гроза обцілувала всі бузки, Від пристрасті їм кучері зімнула. До нитки змокли у гнізді бузьки, Як чорна хмара з решета труснула»…
Валентина Клюнтер, як твердить сама, «жінка осені», хоч хтось зове її «Мавкою, ревною прихильницею лісу», але, на мій погляд, вона щира й емоційна, любляча і мрійна… Якось так плавно замальовки з натури, різнонастрої природи переходять у роздуми про жіноче щастя:
Жіноче щастя – Богом дана річ,
Коли дзвенить у домі сміх малечі.
Жагуча і п’янка вишнева ніч,
Коли коханий обніма за плечі…
А тоді про долі поселян – поляків і українців, про братовбивчу трагедію, яку пам’ятають вишні Степанового хутора, про голодомори і важку долю української держави, душу народу. А ще про рідний Секунь, батьківську оселю, стежку і погляд матері, ріку дитинства, Ластів’їну гору, сільського майстра діда Федора… І про наші свята – Різдво, Великдень, Дарну неділю… Є присвяти відомим особистостям – Ліні Костенко, Костю Шишку, Василю Рижуку, Валентину Данилюку… Дуже промовисті і щирі рядки. І про «кохання блиск»: «Ти цілував мене жадібно І нареченою звав». Чимало віршів хочеться проспівати. Має Валентина Клюнтер дар піснярки. А ще вона творець крилатих висловів. Про таких у народі кажуть: «Скаже, як зав’яже».
Живу в любові, так, як вчила мати.
Її у віршах людям я несу.
Не страшно, мабуть, лиш тоді вмирати,
Як зробиш світ багатшим на красу.
Або:
В житті завжди, немов на довгій ниві.
То сієш, то квітує, а то жнеш.
Захочеш бути істинно щасливим,
То працею біду в дугу зігнеш.
Чим більше вчитуєшся у це сонцезвуччя, тим більше усвідомлюєш, що стрілася справжня поетеса, котра має своє колоритне слово, систему образотворення, символіку, українність… Власне, і філігранну майстерність, і тематику, й Божу іскру. І багато громадянської й інтимної лірики, навіть філософського замилувування, по-поліському всепланетної доброї енергії, крилатих фраз, теплих сонячних строф… По жіночому щирої ніжності і правди.
В літературу іде цікава поетеса. Хоча чому «іде»? Вже прийшла! Адже це вже друга книга Валентини Клюнтер (перша – «Береги долі» – невеличким тиражем побачила світ 2011 року у видавництві ПрАТ «Волинська обласна друкарня»). Сама авторка – уродженка с. Секунь Старовижівського району, де, як кажуть, і Тарас Шевченко бував. Навчалася у місцевій восьмирічці, а відтак Мизівській середній школі, закінчила Харківський машинобудівний технікум, там вийшла заміж і прожила п’ятнадцять років. У 1994-му повернулася на Волинь, мешкає у Луцьку, відвідує літературні студії «Зорі над Стиром» (при Луцькій районці «Слава праці») та «Творчий світ» (Ковель). Разом із чоловіком виростили двох дітей, мають трьох онуків. Поетичний дар вихлюпнувся віршами вже у пізніші роки, хоча, зізнається, віршує з дитинства.
«На гостину до Оха» – експресивна, добротна, цікава, фахова книга, зустрічі з якою буде радий кожен читач. Вона варта всілякої підтримки, у тому числі і фінансової, що й раджу зробити Раді з підтримки творчості талановитих авторів. Поетесі зичу творчосили, здоров’я і життєвих успіхів. Хай пишуться нові талановиті книги…”

Подаємо добірку віршів із книги ” На гостину до Оха” Валентини Клюнтер:

У ГОСТЯХ В ОХА

До лісового царства сивих Охів
У сторожку гущавину лісів.
Спішу до сироїжок-скоморохів,
Що тут живуть із древніх ще часів.

Як стане сукня осені черлена,
Хоч і далеко, й зовсім ,,не з руки’’
Іду до Охів, в царство їх зелене,
Поглянуть, як ростуть боровики.

В осінню пору, у погожі днини,
Тут наймудріший, найстаріший Ох,
З любов’ю для грибової родини
Смарагдовий ворушить в лісі мох.

Несу йому окраєць чорний хліба,
Кладу на оксамитовий пеньок.
Грибну корзину лісового діда
Несе мені старенький, сивий Ох.

 

МАВКА
Ти Мавкою назвав мене давно
І ревною прихильницею лісу.
Ступаю в світ незвичного кіно,
Рясну відкривши вільхову завісу.

Величний храм природи і душі.
У шумі віт – симфонії й романси.
Тут навіть найдрімучіша глушінь
Лірично пише віковічні станси.

Метнеться заєць прямо із-під ніг,
Розбудить раптом дрімотливу тишу.
О скільки тут стежинок і доріг,
Що прикрашають лісову афішу!

І скільки загадкової краси
В колисці людства у часи далекі.
Чорниці стиглі в розсипах роси,
А понад лісом журавлі, лелеки.

Ну, як же не любити щедрий ліс? –
В суницях стиглих лісова галявка.
Таємний шепіт сосен і беріз
Люблю безмежно, як любила Мавка.

СТЕПАНІВ ХУТІР
Вражаюча між сосен дивина!
Цвітуть яскраво вишні кимсь забуті.
Живе тут лише сива давнина,
Що береже оцей безлюдний хутір!

Тут з роду в рід жила одна сім’я,
Та на біду, в минулому столітті,
Лишилося тут власника ім’я,
А люди зникли в грізнім лихолітті.

Цвіла тоді напевно сон-трава –
Природа все творила для любові.
Як вирок цій красі, лихі слова
Жахіттям стали у бандитській змові.

Лилася кров поляків й волинян –
Ішов війною брат тоді на брата.
Горів у полі урожай селян,
Й згоріла хутірська старенька хата.

А сад зоставсь, квітує рік у рік,
Мов краплі крові червоніють вишні.
І хутір хтось Степановим нарік,
Його ім’я для нас зберіг Всевишній.

 

НОВОРІЧНИЙ ЛІС
Казковий ліс у новорічну ніч
І хоч не зблисне ялинковий вогник.
Краса у лісі – незбагненна річ,
Яку створив невидимий художник.

Химерні сиві сосни уночі,
Одіті вільхи в дивовижні шалі.
Берізки в капелюшках із парчі,
І на осиках – снігові коралі.

Лиш дуб не скинув свій пошерхлий лист,
Не хоче в снігові вбиратись шати.
Обвішана разочками намист,
Спить горобина в сап’янцях із вати.

Сріблястий пил розсипав молодик,
Виблискує мільйонами перлинок.
Митець-мороз у кучугурах зник,
Десь весело тріщить поміж ялинок.

ЗИМОВИЙ ЛІС

Про що ти мрієш, щедрий, добрий ліс?
І сниться що тобі в зимові ночі?
Чи білий танець молодих беріз,
Чи голоси затаєні дівочі?

Чи згадуєш ти теплі літні дні,
Де спів дроздів розносився луною?
Чи маряться тобі мої пісні,
Засніжені густою пеленою?

Правічний лісе, світочку краси!
Люблю твою замріяність казкову,
Де сосен віковічних голоси
Гойдають срібну місячну підкову.

Моя душа у спогадах і снах
Так прагне у твої зелені шати,
Туди, де на старих замшілих пнях,
Є лісовик, що вміє розмовляти.

Спочинь, мій любий, наберися сил
До весняних пташиних хороводів.
У супроводі сонячних вітрил
Заграють літні сурми у природі.

Засяєш знову кольором весни,
Привітно зашумиш у верховітті.
І наяву прийдуть зимові сни,
Бо хто без тебе я у цьому світі?

ПО ЧОРНИЦІ

Біжу до лісу, лугом, навпростець.
Мені знайома кожна тут травинка.
Так ніжно пахне молодий чебрець,
Йому вторить бузкова материнка.

Стежинка в’ється між високих трав,
Ласкавим сонцем землю всю зігріто.
У кожної комашки безліч справ.
Дзвенить спекотне в різнотрав’ї літо.

Спинюся, зачарована, на мить.
Спів жайворонка лине понад лугом.
Повітря аж прозорістю бринить
Над річкою, що в’ється синім пругом.

Вже манять крони сосен і дубів,
Відчути хочу свіжий запах глиці.
А жайвір вниз шугнув, немов зомлів.
Спішу у ліс по запашні чорниці.

ЛІСОВИЙ ДАРУНОК

Цей ліс мене ще так не зустрічав,
Манили розсипи духмяної суниці,
Тихенький дзвін лунав посеред трав,
Вклонялися ромашки білолиці.

Він так радів, що я вернулась знов,
Шумів привітно, шелестів у кронах.
Ліс дарував мені свою любов,
Розсипавши сувій суниць червоних.

А ще приготував дарунок ліс –
Пташині арії лунали, як в Ла-Скала
І білокорий острівець беріз
Теж шепотів слова мені ласкаві.

Я цілий день блукала в цій красі,
У нас свої із лісом таємниці.
Плескалися в озерці карасі,
Напевно, теж збирались по суниці.

А як вже йшла, прощалася із ним,
Ліс сумував, чи може так здалося.
Він щедрим повелінням лісовим
Привів до мене на узлісся лося.

Напевне лось – тутешніх звірів цар –
На голові трималася корона.
Вже сонце прямувало до заграв,
Прощально ліс шумів у темних кронах.

ВОЛИНСЬКА МУЗА

Полісся зачароване моє!
В твоїх лісах живе чарівна Муза.
Така краса тут для натхнення є,
Якій позаздрять парки в Сіракузах.

Приходить Муза подихом беріз,
Сосновим ароматом надвечір’я.
Вдягає в шати тонкий верболіз,
Колише в небі золоті сузір’я.

Іде вона – і все навкруг цвіте,
Пишаються в лісах берізки білі.
То вдягне Муза плаття золоте,
А то парчеве – з білосніжних лілій.

Буває, йде в зеленому плісе,
Ступає якось легко і незримо.
Як найдорожчий скарб мені несе
Лірично-світлі, феєричні рими.

 

ЛІСОВА КАЗКА

Де чиста пристань спокою й краси
Колише щогли віковічних сосен,
Очікують мене мої ліси
Й виходить казка з-під дубових кросен.

Утаємничено у мляві лісовій
Казки гуляють. В них безшумні кроки.
Про них відомо все старій сові,
Яка живе тут, мабуть, з сотню років.

Направо глянеш – прямо між беріз
Грибок у шапці набакир спинився.
Дубок за рік на голову підріс,
У синє небо ясен задивився.

А на галявині, між сосен на грудку,
Зустрівся боровик з своїм сусідом.
Розгрібши глицю всохлу і руду,
Сини боровиків примчали слідом.

Присіли край пенька боровики,
Поважно про життя ведуть розмову,
Що лісова краса ця – навіки,
Бо що не день – тут стрінеш казку нову.

Із силою правічної землі,
Підрісши тільки ще батькам ,,під руку’’,
Засвоюють боровики малі
Родинну мудру лісову науку.

МУЗИКА ЛІСУ

В перлинних росах скупані щоранку,
У неймовірній аурі краси,
Ви маните мене – одвічну бранку –
В тенета затишні, мої ліси.

Пливе мелодія віолончелі
У тихім говорі моїх лісів.
Зелені феєричні каруселі
Гойдають казку з давніх тут часів.

Де падають дощі сріблясто-сині
Живе у нетрях мудрий лісовик.
Світ чарівний прекрасної Волині
До таїни давно у лісі звик.

Лиш я не можу до кінця збагнути
Предвічну загадковість цих лісів,
Де хочеться у пахощах втонути
І розчинитись в морі голосів.

МІНІАТЮРИ

Все нині в лісі сіре і руде.
Дерев верхівки вітерець колише.
Діброва літні спомини пряде.
У гості йде поважна біла тиша.

Так мріяла з тобою поруч йти.
Любила беззавітно і не знала,
Що судженим для іншої був ти…
У долі всі розкладені лекала.

Із року в рік крокуєм, з дня у день,
То сієм ярину, то квітне жито.
В душі лелієм кожен трудодень.
Життя – це те, що нами пережито.

ДО ЛІСУ!!!

Тікаю з міста, бо набрид цейтнот,
До лісу, де роздолля благодаті.
Де поміж віття сонце, мов латаття,
Де спокій пише музику без нот.

Тут стільники зігріє для медів
Світило, зазираючи в дуплянки.
У цвіті глоду білопінні ранки
Розвіяли вже мрево холодів.

Новий наряд надів травневий ліс –
Зелені барви шовку й оксамиту.
І щедрим соком і дощами вмиті
Панчішки білі сонячних беріз.

Під ноги стелить дивний килим мох.
Ліс мружиться правічними очима.
Й посапує тихенько за плечима
Господар лісу – сивочолий Ох.

У лісі усамітнитись! Резон –
Черпати для душі красу й наснагу!
Угамувати поетичну спрагу,
Вдихнувши щедрий лісовий озон.