Осінній сезон, як і передноворічний, — напружений для лісівників області

Відбулася виробнича нарада начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василя Мазурика із директорами  лісогосподарських підприємств. Із аналізом питань виступили, зокрема, в галузі ведення лісового господарства – перший заступник начальника ВОУЛМГ Сергій Шеремета,  по об’ємних показниках – начальник відділу лісових ресурсів Григорій Новосад та у справах фінансового характеру – заступник начальника Лідія Турянська. Підсумовуючи сказане колегами, начальник ВОУЛМГ звернув увагу присутніх директорів на серйозну відповідальність, у повному розумінні цього слова, під час проведення осінніх лісокультурних робіт, адже головне на сьогодні у лісівників області – підготовка ґрунту для відновлення лісу. У числі першочергових завдань значиться також необхідність погашення  дебіторської  (окремі лісгоспи допустили ріст дебіторської заборгованості) та не допущення росту кредиторської заборгованості, виконання обсягів реалізації продукції на рівні плану, дотримання платіжної дисципліни у керівників і головних бухгалтерів та ін. Певні проблеми мають місце у  роботі лісівників, а тому до їх розв’язання  Василь Мазурик просив підійти так само – колегіально, спільно і злагоджено, а також   надзвичайно серйозно, не зволікаючи, аби не переносити на наступний рік. Що стосується виконання своїх аукціонних зобов’язань, то Василь Васильович, виступаючи перед директорами, наголосив на тому, аби ділові стосунки із підприємцями тримати на довірливій основі, чесно та стратегічно. І щохвилини пам’ятати про велику честь носити мундир лісівника, якому держава довірила найцінніше загальнолюдське багатство – природні ресурси, ліс, служити народу…

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського лісового та мисливського господарства.

На фото автора: під час наради.

рык5 рык рык2 рык 3 рык1 рфык 3

 

АУКЦІОНУ З ПРОДАЖУ НЕОБРОБЛЕНОЇ ДЕРЕВИНИ

IMG_1207Товарна біржа “УНІВЕРСАЛЬНА-ПОЛІССЯ” повідомляє про проведення: АУКЦІОНУ З ПРОДАЖУ НЕОБРОБЛЕНОЇ ДЕРЕВИНИ заготівлі 1 кварталу 2015 р. Волинського ОУЛМГ, який відбудеться за адресою: м.Луцьк, просп. Волі, буд. 30, актова зала, 02.12.2014 року у дві частини. ЗАЯВКИ НА УЧАСТЬ ПРИЙМАЮТЬСЯ ПО 28.11.2014р. ВКЛЮЧНО В ЕЛЕКТРОННІЙ (Excel надіслати на admin@ex-polissya.com.ua) ТА ДОКУМЕНТАРНІЙ ФОРМАХ.

1 част. – Пиловник хвойний та інший (реєстрація 08-30 – 09-00 год.) відбудуться з 09-00 до 13-30 год.

2 част. – Пиловник дубовий (реєстрація 10-00 – 12-30 год.) відбудуться з 14-00 до 15-00 год.
Довідки: Товарна біржа “УНІВЕРСАЛЬНА-ПОЛІССЯ”, адреса для листування: а/с 14, м. Луцьк, 43010,
тел. +38 067 363 86 63 , +38 066 66 08 826 та на веб-сайті www.ex-polissya.com.ua
Покупці сплачують реєстраційний внесок в сумі 50 грн. (в т.ч. ПДВ) та вносять гарантійний внесок в
розмірі 5 відсотків початкової вартості лотів (без ПДВ) на рахунок : р/р 26008522796600 в ПАТ«УКРСИББАНК» м. Харків, МФО 351005 по 28.11.2014р.

Т.В. Макарчук, директор Товарної біржі «УНІВЕРСАЛЬНА-ПОЛІССЯ». 

Довідка: ТОВАРНА БІРЖА «УНІВЕРСАЛЬНА-ПОЛІССЯ»
43010, Україна, м. Луцьк, а/с 14, тел. +38033292025, тел/факс +380362460405,
Пошта E–mail: admin@ex-polissya.com.ua, expolissya@gmail.com, Сайт: http://www.ex-polissya.com.ua
п/р 26008522796600 в АТ “УКРСИББАНК” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 39331314

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

IMG_1242 IMG_1472

 

Біосферні резервати світу: Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся»

Біосферні резервати світу
Біосферний резерват – це територія, на яку поширюється міжнародна програма охорони навколишнього середовища ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (анг.: Мап апd Віоsрhеrе, МАБ), спрямована на забезпечення збалансованих відносин міжлюдиною і природою. Біосферні резервати були створені для збереження біологічного різноманіття та можливості відслідковування змін у навколишньому середовищі в планетарному масштабі.
Вони виконують три основні функції:
• охоронну, спрямовану на збереження ландшафтів, екосистем, видового і генетичного біорізнома- ніття;
• розвиткову, тобто сприяння формам розвитку, які можна вважати соціально, культурнота екологічно сталими;
• матеріально-технічного забезпечення, через реалізацію освітньої діяльності, підготовку, дослідження та моніторинг місцевих, регіональних, національних і глобальних питань, пов’язаних з охо- роноюта сталим розвитком.
Реалізація цих цілей можлива через розподіл територій біорезерватів на 3 зони:
А-ядра (центральна), у межах якої збереглися найбільш цінні природні комплекси, що підлягають правовій охороні, наданої юрисдикцією держави (категорію І або II за даними Всесвітнього союзу охорони природи), наприклад, національні парки, резервати. У цій категорії, в основному, здійснюється наукові дослідження та моніторинг природних процесів і стан навколишнього середовища. Зоною ядра може бути як велика площа, так і декілька дрібніших;
Б-буферна, що охоплює територіюзі статусом охорони нижчого рівня. У цій зоні можливе проведення досліджень, розвиток туризму, а також стала господарська діяльність. Ця зона призначена до розробки нових форм охорони природи, а також сприяння економічної дільності, яка базується на принципах сталого розвитку;
В – перехідна (транзитна), тобто зона традиційного землекористування, де впроваджуються рекомендації щодо сталого господарювання, які випливають з охорони зони ядра.
Ідея створення мережі Біосферних резерватів була сформульована Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1970 році. Вона виникла з необхідності забезпечення в мінливому навколишньому середовищі доступності територій для наукових дослідженьта моніторингу змін навколишнього середовища. Відповідно до програми Біосферний резерват має займати велику площу та охоплювати не тільки характерні типи природних біомів – особливо цінних природних зон, а також риси гармонійного ландшафту з традиційним землекористуванням та змінені або деградовані екосистеми, які можна відновити до стану, близького до природного. Створення Біосферних резерватів в 70-х роках минулого століття, у певному сенсі випередило свій час. Більш повна реалізація цієї ідеї відбулася щойно в 90-х роках минулого століття. Після Саміту Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році приділено більше уваги важливості культури та місцевих традицій в галузі охорони навколишнього середовища. Це знайшло своє відображення на Міжнародній конференції з біосферних резерватів в Севільї в 1995 році, де визначено напрямки розвитку резерватів, беручи до уваги необхідність узгодження їх завдань із соціально-культурними умовами життя місцевого населення. Підчас цієї конференції схвалено Рамковий Статут Мережі Резерватів Біосфери.
Біосферні резервати створюються Міжнародною координаційною радою з Програми «МАБ» (ІСС) на прохання зацікавленої держави. Міжнародна координаційна рада здійснює також періодичний огляд (кожні 10 років). Якщо Резерват не відповідає умовам Статуту і не має можливості усунення недоліків протягом короткого часу, він втрачає свій статус у Мережі.
Мережі почали створюватися в 1976 році. Цей статус отримали як великі національні парки (Єллоустонський НП, «Рокі-Маунтін» НП в США), так і невеликі: Біловезький НП, Баб’ягурський НП, резерват «Озеро Лукнайно» в Польщі. Світова мережа біосферних резерватів на сьогодні включає 631 об’єкт у 119 країнах, у тому числі 14 транскордонних (2014). Перші транскордонні резервати, які було створено в 1992 році – це «Східні Карпати» (польсько-словацький), «Крконоше» (чесько-польський) і «Татри» (польсько-словацький). Наступні було створено в 1998 році на прикордонних територіях між Францією та Німеччиною і в дельті Дунаю. Варто відзначити, що після приєднання української частини (1998 рік), БР «Східні Карпати» став першим у світі Тристороннім транскордонним біосферним резерватом. Ство¬рення другого Тристороннього транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся» в 2012 році доводить, що Польща та Україна вирізняються на тлі інших у сфері співробітництва в галузі охорони нав¬колишнього природного середовища на прикордонних територіях.
Всесвітній список біосферних резерватів включає 10 об’єктів з Польщі, в тому числі, 4 транскордонні. Це, в порядку, в якому вони були утворені і розширені: БР «Біловежа» (1976, розширення 2005), БР «Баб’я Ґура» (1976), БР Озеро Лукнайно (1976), Словінській БР (1996), Тристоронній Транскордонний БР «Східні Карпати»: Польща-Словаччина-Україна (1992/1998), БР «Крконоше» (1992), Татранський БР (1992), БР «Кампіноська пуща» (2000), ТБР «Західне Полісся»: Польща-Україна-Білорусь (2002/2011), БР «Бори тухольські» (2010).

Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» (ТБР Західне Полісся)
Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» розташований на території Польщі, України і Білорусі та займає площу 2 600 км2. Це другий в Європі і третій у світі тристоронній Транскордонний біосферний резерват. Він охоплює три об’єкти, які з початку десятиліття існували на території польсько- українсько-білоруського прикордоння. У Польщі – це створений у 2002 році БР «Західне Полісся», що охоплює територію Ленчинсько-влодавського поозер’я і Поліської Долини Західного Бугу. В Україні-це створений в тому ж році Шацький біосферний резерват, що включає територію Шацького національ¬ного природного парку, а в Білорусі –територію Республіканського заказника «Прибузьке Полісся», де в 2004 році був створений БР «Прибузьке Полісся».
Створення Транскордонного біосферного резервату (ТБР) «Західне Полісся» розпочалося в 2002 році. Бюро ЮНЕСКО МАБ у Парижі визнало, що слід зачекати утворення третьої, білоруської частини ТБР. У червні 2004 року, в Парижі, представники Білорусі, Польщі та України домовилися про спільне фінан¬сування проекту, натомість у листопаді того ж року, в Варшаві, було скликане перше засідання Тимчасового Керівного Комітету ТБР «Західне Полісся» за участю представників Білорусі, Польщі і України. Тоді було узгоджено скликання тристоронньої робочої групи для підготовки номінаційної заявки до ЮНЕСКО для утворення ТБР «Західне Полісся» разом з розробкою карт зон території резервату «Західне Полісся», що вимагаються. У 2007 році представники МАБ Польщі, Білорусі та України приготували інший варіант угоди між трьома країнами, яка стосується Транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся».
Важливою подією в історії формування резервату стало підписання 28 жовтня 2011 року, в Києві, польсько-білорусько-української угоди про створення транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся», що з’єднує три існуючі прикордонні біосферні резервати: Польщі, Білорусі і України. Сторони угоди, крім створення ТБР «Західне Полісся», заявили про готовність співпраці в галузі збереження та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття ТБРЗП та сталого розвитку регіону ТБРЗП та збереження традиційних знань і способу життя місцевого населення.
9-13 липня 2012 року Міжнародна координаційна рада Програми «МАБ» ЮНЕСКО на зустрічі в Па¬рижі включила його до списку Біосферних резерватів. Статус Транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО підтверджує виняткові природні цінності та значення цієї території в збереженні і підтримці біорізноманіття в Європі і в світі.

ТБР «Західне Полісся» розташований між басейнами Балтійського і Чорного морів, у межах басейнів річок Західного Бугу та Прип’яті. Долини обох річок є ключовими екологічними коридорами, які мають загальноєвропейське значення. Долина Західного Бугу, яка проходить з півдня на північ уздовж східного кордону Європейського Союзу, перетинає один з найбільших в Європі болотно-озерно-лісових комплексів, що охоплюють різні види водно-болотних угідь. Резерват розташований в цен¬тральноєвропейському біогеографічному регіоні. Польська частина майже повністю покриває тери¬торію Ленчинсько-Влодавського поозер’я.
ТБР «Західне Полісся» розташований в зоні екотона (переходу) між двома біомами: бореальними хвойними лісами і листяними лісами помірного поясу, більшість з яких – бореальні хвойні ліси. Багато видів рослин і тварин виступаєтут на межі ареалу виду. Тут трапляються два ендемічні види рослин: смілка литовська Silene lithиапіса і костриця поліська Fеstиса Роlеsіса, а також чотири рідкісні види орхідей. Ленчинсько-влодавське поозер’я – це один з озерних регіонів у Польщі, який не був охопленим проце¬сом зледеніння. Українська частина резервату включає Волинське Полісся і розташована уздовж При¬п’яті, яка тече на схід. Весь регіон характеризується великою кількістю озер (62 у Польщі та 28 в Україні), боліт, лук і озерних комплексів з особливостями флори і фауни, серед яких багато рідкісних і зникаючих видів, що занесені до червоних книг Польщі, України і Білорусі та міжнародних червоних списків. Це ключова територія, на якій відмічено гніздування глобально вразливих видів птахів, такі як очеретянка прудка Асrосерhаlиs раlиdіісоlа, коловодник ставковий Тrіпgа stаgпаtіlіs, журавель сірий Grиs grиs та інші. У резерваті перетинаються міграційні шляхи птахів з півночі на південь (Біле-Балтійське-Середземне моря) та зі сходу на захід (Поліський широтний).
На території резервату проживає близько 68 тисяч осіб. Більше 90 % населення мешкає в перехідній зоні, решта у буферній. Враховуючи складну історію регіону та змінами кордонів, територія Західного Полісся є переплетенням різних культур, національностей та релігій, таких як римо-католицька, право¬славна та іудаїзм, що становить велику привабливість. Територія резервату представляє і захищає уні¬кальні ландшафти і традиції на перехресті культур, як Східної, так і Західної Європи. Домінуючими галузями економіки на цій території є – сільське господарство, природничий туризм і агротуристика, а також сталий розвиток лісового господарства та рибальства. У сільських районах є багато пам’яток традицій¬ної дерев’яної архітектури, характерних для Полісся.
У перехідній зоні Біосферного резервату «Західне Полісся» знаходяться міста: Влодава, Шацьк, Парчев і Ленчна, які мають цікаві історичні пам’ятки та місцеві культурні традиції. Ці міста виступають центрами обслуговування для всього Резервату. Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» був і залишається місцем багатьох проектів і науково-дослідних програм, особливо в галузі геоморфо¬логії, гідрології, гідробіології, Ґрунтознавства, фітосоціології, геоботаніки, екології, збереження довкіл¬ля та управління. У реалізації цих проектів беруть участь також студенти з Любліна, Львова, Києва, Мін¬ська.
Площа ТБР: 263.016 га (48.024 га в Білорусі; 139.917 га в Польщі; 75.075 га в Україні).
Поліський національний парк
Поліський національний парк було створено 1 травня 1990 року. Це один з трьох водно-болотних парків у Польщі, який був розширений в 1994 році і сьогодні займає площу 9764 га. Він був створений для збереження боліт, особливо відкритих з цінними видами флори і фауни. Найбільш цінні перехідні болота, розташовані навколо озер, що утворилися на сплавині, яка локально називається «сплея». Це моховий покрив, який гойдається під вагою людини, поступово ущільнюється, розростається й вкриває поверхню болота, викликаючи в результаті його повне заростання. Інший тип – це верхові болота конти¬нентального типу, покриті борами. Найбільшу площу в ПНП займають низинні болота, найцінніші з них – карбонатні болота на території «Багна Бубнув» і «Багна Став». Серед лісів парку найбільш цікавими є заболочені чорновільхові та пухнастоберезові ліси на торфових болотах.
Можна насолоджуватися природою парку, рухаючись визначеним туристичним, велосипедним і кінним шляхами та велосипедною доріжкою і 6 пішохідними стежками. Всі велосипедні доріжки мають багатофункціональну туристичну та освітню інфраструктури, тобто навіси для туристів, оглядові вежі, ту¬ристичні дороговкази, інформаційні таблиці, а на болотах – спеціальні кладки для безпеки туристів.
Найбільш цікава природничо-краєзнавча стежка «Дуб Домінік» представляє кілька типів лісів, вто¬му числі сухий і вологий груд, чорновільховий ліс, сосновий жердняк та заболочений бір з багном зви-чайним і буяхами в підліску. Найбільш цікавими на шляху маршруту є болота, а саме – перехідні болота, відомі тут як «сплея », що оточують навколишнє заросле озеро Мошне. Тут ростуть рідкісні льодовикові релікти, такі як береза низька, верба лапландська і чорнична, чи андромеда багатолиста. У зв’язку з високою кислотністю ґрунту та відсутністю сполук азоту, на болотах зростають комахоїдні рослини, такі як росичка круглолиста і англійська, пухирник середній і малий, а в водах озера і боліт – альдрованда пу¬хирчаста та пухирник звичайний. Дуже рідкісними є також осока тонкокореневищна і багнова та шейхцерія болотна. Ґрунт густо вкритий сфагнумом і журавлиною болотною та багатьма іншими болотними рослинами. На мілководді озера, в шарах донних відкладів, які сягають глибини 17 метрів, живе реліктова риба – мересниця озерна. На шляху знаходяться і «торф’янки», тобто торф’яні розробки, які зали¬шилися після видобування торфу для опалювальних цілей місцевим населенням.
На наступній стежці – «Сплави», знаходяться сінокісні луки з типовою лучною рослинністю – паль¬чатокорінник плямистий і калюжниця болотна. Далі можна побачити кущову форму верб – попеля¬стої і п’ятитичинкової, званої лозинами. Трохи далі – молінієві луки з гвоздикою пишною і цікавою папо¬роттю – вужачкою звичайною. Наступне угруповання – це формація осоки зближеної, де навесні відбу-ваються парування жаби трав’яної і гостромордої, де самці у цей період мають інтенсивне блакитне забарвлення. Потім ми входимо в березові болота, де деревостан утворює береза пухнаста. Далі ми минаємо великий фрагмент сплавини і входимо в леваду, де у підліску переважає формація хвощу бо¬лотного. Тоді ми доходимо до найбілшого в парку озера Луке, береги якого зарослі хвощем, а водне пле¬со вкрите лататтям сніжно-білим і глечиками жовтими та водяним різаком, комахоїдною альдрованда пухирчастою і пухирником звичайним. Наступна частина шляху веде нас кладками через болотні левади та берези, царство лося і чорного лелеки.
Природничо-краєзнавча стежка «Переход» орнітологічного спрямування, веде навколо ставу в Пєшоволі.Тут ми побачимо багато видів водних птахів – качка сіра, широконіска, свищ, шилохвіст, та дуже рідкісна, гніздова чернь білоока. Стави – це територія гуски сірої. Ми також можемо зустріти полюючого очеретяного луня, підорлика малого та орлана-білохвіста. В очеретах чути співи бугая, великої очере¬тянки та солов’їної кобилочки, а серед берізта верб – ремеза та чечевиці.
Стежка «Повстанський табір», крім водно-болотних лук, включає комплекс лук «Потяги» (назва по¬ходить від слова «тяга», тобто токування вальдшнепів), де найчастіше харчуються журавлі разом з лосями. Тут бачимо великі боброві хатки та березу чорну. Шлях також має історичний характер і представ¬ляє місце колишнього табору, який існував у період січневого повстання 1863 року.

Інші форми охорони навколишнього природного середовища на території ТБР «Західне Полісся»

Польська частина
Ландшафтний парк «Ленчинське поозер’я» було створено в 1990 році. Він займає площу 11816 га. Його головна привабливість – численні Ленчинсько-Влодавські Озера. Із 17 озер найбільшу екологічну цінність мають: Усьцівєж, П’ясечно, Бжезічно, Лукєтек, Чорне Ґосьцінєцьке, натомість найбільшу рекреаційну цінність – згадані раніше П’ясечно і Роґужно, Красне, Лукче, Заґлембоче. Переважають плоскі форми рельєфу з різноманітними крейдяними пагорбами і понорамами, залишками кінцевих морен (район озер Міське та Клещув)та невеликою кількістю піщаних дюн. Систему поверхневих вод збагачу¬ють комплекси ставів в районі місцевостей Усьцімув і Красне. Тут беруть початок річки: Півонія, Тисмениця і Бобрівка. Вздовж східного краю парку проходить канал Вепш-Кшна. На території парку є чисель¬ними болотна черепаха, яка рідко трапляється в інших частинах країни і, вже зникаюча, ропуха зелена, бобри і лосі.

Поліський національний парк було створено в 1983 році для збереження «Ленчинсько-влодав- ського поозер’я». Коли в 1990 році створено Поліський національний парк, до його складу включено більше 60 %території ландшафтного парку. Сьогодні він є частиною буферної зони національного парку та складається з 4 невеликих території, площею 5 113 га. Тут переважають болотисті рівнини, луки і бо¬лота. Парк багатий водними екосистемами (близько 15 % його площі). Різноманітностю цього низовин¬ного ландшафту є підвищення – Горб Волі Верещинської в його південній частині. До найбільш цікавих рослини, пов’язаних з торфовищами, належать: береза низька, росичка круглолиста, плаунець заплавний. На території парку в Старому Залучі знаходиться пам’ятник природи – дуб черешчатий окружністю 460см.

Собіборський ландшафтний парк був закладений в 1983 році. Він займає площу 10 000 га. Це типо¬вий лісопарк (ліси займають 75 % площі). У деревостанах переважають сосни. Бори різноманітні за видовим складом дерев і підліску та умов проживання. Тут ми зустрічаємо сухі, свіжі, вологі та болотні бори. Листяні широколисті ліси займають невелику площу, більшість зустрічаємо лише в південній час¬тині парку. Парк охороняє найбільш цінні фрагменти у шістьох резерватах, які охоплюють більше 16 % тариторіїпаркутаєоселищем європейського значення для болотноїчерепахи.

Хелмська охоронна ландшафтна територія займає площу 32110 га. Вона була створена в 1983 році. В її межах знаходяться характерні пагорби вапнякового походження, які чергуються з болотистими пониженнями, де можна знайти різні типи низинних боліт, серед них, характерні для цієї території, карбонатні болота. На території ОЛТ є резервати: «Озеро Сьвєрщув», «Серняви» і «Роскош».

Поліську охоронну ландшафтну територію було створено в 1983 році. Вона займає площу 41000 га, охоплюючи комплекс охоронюваних природних територій в районі Поліського національного парку з Собіборським ландшафтним парком та ІІІацьким національним природним парком в Україні. Велика рівнина з численними болотами (наприклад «Коров’яче Болото», «Дубечинське Болото») і озерами, покрита сосновими та змішаними лісами. Поліська ОЛТ виконує дуже важливу функцію у збереженні вод¬ного і кліматичного балансу цього регіону. Водно-болотні угіддя є природними резервуарами великої ємності, натомість ліси виконують водоохоронні функції. На ційтериторіїзнаходиться резерват «Болота над Чорним озером».

Прибузька охоронна ландшафтна територія займає площу 11300 га. Вона була створена у 1990 ро¬ці. Це територія, яка охороняється завдячуючи своїм ландшафтам і різноманітністю екосистем, цінний через можливість задоволення потреб пов’язаних з туризмом і відпочинком, а також функцією екологічних коридорів. Територія не має великих лісових комплексів. Збереглися фрагменти зарості з верба¬ми і тополями. На піщаних дюнах і пагорбах виступає сухий бір лишайниковий (урочище Суґри біля Коденя). Великі площі займають пасовища і луки, з характерною для долини Західного Бугу ксеротермічною рослинністю.
Резерват «Бжезічно» – болотний, створений в 1959 році, займає площу 87,46 га. Він був створений для збереження комплексів водної та болотної рослинності, не порушених господарською діяльністю людини.
Резерват «Обрадовське озеро» – болотний, створений в 1975 році, займає площу 81,79 га. Він був створений для збереження дистрофічного озера і місць зростання багатьох рідкісних видів водних і бо¬лотних рослин.
Резерват«Орхове озеро» – водно-болотний, створений в 1996 році, займає площу 58,03 га. Він був закладений для збереження озера і навколишніх боліт з унікальними судинними рослинами для наукових і навчальних цілей.
Резерват «Крульова дрога» – лісовий, створений в 1967 році, площею 38,79 га для збереження старовікових дубових насаджень природного походження дуба черешчатого – пам’ятки природи.
Резерват «Парчевські ліси» – лісовий, створений в 1984 році, займає площу 157,29 га, для збере¬ження фрагментів природного деревостану сосни і дуба з великою кількістю дерев-пам’яток природи, які були місцем, присвяченим партизанській боротьбі в період Другої світової війни.
Резерват «Магазин» – болотний, створений в 1996 році на площі 51,98 га для збереження в при¬родному стані болітз унікальною рослинністю для наукових, навчальних та ландшафтних цілей.
Резерват «Малозємце» – фауністичний, створений в 1988 році на площі 38,07 га для збереження місця гніздування чаплі сірої та інших видів птахів.
Резерват «Болота над Чорним озером» – флористичний, створений в 1959 році, площею 46,17 га. Він був закладений для збереження верхових боліт і мальовничого ландшафту.
Резерват «Три озера» – болотний, створений в 1986 році, займає площу 749,24 га, для збереження частини Полісся з рідкісними видами рослин і тварин для наукових і навчальних цілей.
Резерват «Черепашачі болота» – фауністичний, створений в 1988 році, займає площу 737,41 га. Він був закладений для збереження найбільш чисельних в країні місць оселищ болотної черепахи та бага¬тьох рідкісних і зникаючих видів тварин та рослин.

Мережа Натура 2000 – мережа охоронних ділянок на території країн-членів Європейського Союзу, яка забезпечує реалізацію узгодженої політики в галузі збереження природних ресурсів. Вона включає в себе: спеціальні зони збереження природних оселищ, ареалів птахів, відомих як пташині резервати. У цих районах захищається природні оселища, види рослин і тварин, що мають суттєве значення для збереження біорізноманіття. У Польщі, мережа Натура 2000 охоплює 849 ареалів і 145 ареалів птахів, які займають майже п’яту частину всієї суші країни. На території Люблінського воєводства є 23 території спеціальної охорони птахів та 100 територій особливого значення для Європейського Співтовариства, що ставить воєводство на першому місці в країні з точки зору їх чисельності. Мережа охоплює найбільш цінні екосистеми, особливо пов’язані з долинами великих річок, боліт і великих лісових комплексів. На територіїТБР «Західне Полісся» знаходиться, в цілому або в частині, п’ять ареалів птахів: РLВ 060001 «Ба¬гно Бубнув», РLВ 060003 Долина Центрального Бугу, РLВ 060004 Долина Тисмениці, РLВ 060006 Парчевські ліси, РLВ 060019 Полісся та 12 ареалів проживання: 060009 Усьцівєрські озера, РLH 060011 «Коро¬в’яче Болото», РLH 060013 «Поліський Оплот», РLH 060032 Поліська Долина Західного Бугу, РLH 060043 Собіборські ліси, РLH 060048 Подпакуле, РLH 060057 Серняви, РLH 060076 Бжезічно, РLH 060095 Єліно, РLH 060098 Вересовище в Ожехові, РLH 060105 Маслюхи та РLH 060107 «Парчевський Оплот».

Можна насолоджуватися природою парку, рухаючись визначеним туристичним, велосипедним і кінним шляхами та велосипедною доріжкою і 6 пішохідними стежками. Всі велосипедні доріжки мають багатофункціональну туристичнута освітню інфраструктури, тобто навіси для туристів, оглядові вежі, ту¬ристичні дороговкази, інформаційні таблиці, а на болотах-спеціальні кладки для безпеки туристів.

Українська частина
Шацький біосферний резерват створено в Україні в 2002 році. Він займає площу близько 75 тис. га. Резерват створено на базі Шацького національного природного парку, існуючого з 1983 року та розши¬реного в 1999 році з 32 800 до 48 977 га. В його межах знаходиться комплекс найбільших озер в Україні, з озером Світязь (близько 2600 га), яке називють «українським Байкалом», а також великі площі, займа¬ні болотами, верхньою частиною Прип’яті та невеликим фрагментом долини Західного Бугу. Шацьке по¬озер’я розташоване в районі європейського вододілу між басейнами Балтійського і Чорного морів. На початку XX ст. викопаний був канал, що поєднує озеро Світязь з Прип’яттю, одночасно поєднуючи стоки обох морів.
В структурах землекористування переважають ліси, що займають більше половини території Парку. Велику частину займають водойми – 14,2 % і болота – 4 %. Луки займають 6,8 % площі, 25 % – орні землі і населені пункти. Флора парку налічує понад 800 видів вищих судинних рослин, 41 вид, з яких відне¬сено до Червоної книги України. Фауна парку представлена типовими поліськими видами. Тут знаходяться 55 видів ссавців, 241 вид птахів, 7 видів плазунів, 12 видів земноводних, 30 видів риб. До Черво¬ної книги України віднесено 66 видів.
Ця територія багата на рідкісні види тварин: вовк, чорний лелека, журавель, черепаха болотна та рід¬кісні лісові угруповання.
На території Біосферного резервату розташованотакі пам’ятки природи.
Ботанічний заказник “Втенський” площею 130 га, розташований біля с. Ростань і належить Ростанському лісництву Шацького учбово-досвідного лісового господарства. Утворений Постановою РМ України №132 від 25.02.80 р. Унікальне евтрофне болото, де зростають сосна і береза, а серед сфагнового моху переважають угруповання осоки тонкокореневищної, андромеди багатолистої, багна звичайного. Зростають види, занесені до Червоної книги України – журавлина дрібноплідна, росички англійська та середня. Входить до заповідної зони.
Лісовий заказник “Ялинник” площею 83 га розташований біля с. Кам’янка і належить Ростанському лісництву Шацького учбово-досвідного лісового господарства. Утворений рішенням облради N94/3 від 9.12.98 р. Цінні високобонітетні сосново-ялинові насадження віком 120-160 років. Місце зростання ва¬леріани дводомної, занесеної до Червоної книги України. Входить до заповідної зони.
Лісовий заказник «Ростанський», с.Кам’янка, площа 14.6га, Шацьке міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, утворений рішенням облради №17/19 від 17.03.94. Клонова плантація високопродуктивних соснових насаджень, створена в 1967 році шляхом викори¬стання елітного насіння з 63 областей України, Росії і Прибалтійських держав, що є важливою базою для розвитку та поліпшення лісонасінневоїсправи в області та західному регіоні.
Іхтіологічний заказник “Озеро Соминець” площею 46 га розташований неподалік відсмт. Шацьк в межах Шацької селищної ради. Утворений рішенням облвиконкому №272 від 26.07.83 р. Цінне озеро карстового походження.
Гідрологічний заказник “Пулемецький” площею 112,4 га розташований неподалік від с. Пулемець.
Цінне болото, місцями поросле березою, осокою і чагарниками-місце зростання таких рідкісних чер-
вонокнижних видів, як росичка англійська і шейхцерія болотна.
Гідрологічний заказник “Піщанський” площею 607,4 га розташований неподалік від с. Піща. Болота, вкриті заростями берези повислої і верб. Зростають види, занесені до Червоної книги України – осока зближена, береза низька, росички англійська та середня.
Ботанічна пам’ятка природи “Дуб-велетень” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Одиноке дерево дуба черещатого віком понад 300 років серед лісового масиву.
Ботанічна пам’ятка природи “Сосна і дуб-1” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Рідкісне явище в природі-дерева сосни звичайної та дубу черещатого віком близько 125 років, що зрослися однією гілкою втрьох місцях.
Ботанічна пам’ятка природи “Сосна і дуб-2” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Рідкісне явище в природі – дерева сосни звичайної та дубу черещатого віком близько 155 років, що зрослися між собою.

Білоруська частина
Біосферний резерват та ландшафтний заказник «Прибузьке Полісся». Національний (Республіканський) ландшафтний заказник «Прибузьке Полісся» було створено в 2003 році в південній частині Брестського району на площі 7950 га. У 2003 р., на базі заказника, створено біосферний резерват «Прибузьке Полісся», площа якого значно більше площі заказника і становить 48024 га. У 2004 році резерват «Прибузьке Полісся» отримав офіційний статус біосферного резервату ЮНЕСКО. Попри низовинний характер рельєфу ландшафт резервату дуже різноманітний. Характерною особливістю ландшафту БР «Прибузьке Полісся» є наявність численних піщаних дюн у вигляді пагорбів – на берегах річок і озер. Дюни сформувались внаслідок дефляції піску з поверхні без рослинного покриву. Це, як правило, пара¬болічні дюни з асиметричними формами. їх висота ся гає 25м, а довжина до кількох сотень метрів.
В структурах землекористування переважають ліси, які займають 89,3 % території Резервату. Відно¬сно велику площу займають водні екоситеми: 1,2 % – болота, 2,6 % – стоячі і текучі води. Орні землі (орні землі, луки, пасовища) займають лише 2,2% площі Резервату.
На заході, річка Західний Буг та її права притока Копаївка, а також численні струмки та дренажні канали, утворюють річкову мережу. Копаївка бере початок з озера Пулемецьке (Україна) і природно поєд- нуєунікальні озера Шацького поозер’я з Балтійським морем.
Найбільшою природною водоймою на території Резервату є озеро Селяхи, розташоване в басейні річки Західний Буг за 55 км від Бреста. Південна частина Резервату є одним з найтепліших регіонів Білорусі, де вегетаційний період триває близько 210 днів.
Багата флора Резервату налічує понад 680 видів судинних рослин. Більша частина видів знаходиться майже на межі природного ареалу. Це впливає на особливий статус цієї території, як важливого екологічного вузла. Територія Резервату характеризується абсолютним переважанням сосни та майже пов¬ною відсутністю ялиці та вільхи сірої.
Основні деревні види – сосна, вільха, береза, дуб. Тутспостерігаємо також місця зростання видів, таких як граб, ялина, клен, липа, ясен і осика. В БР« Прибузьке Полісся» можна знайти дуже рідкісні та зникаючі в Білорусі екосистеми піщаних лук, верболозів, кущів ялівця і вересовищ. На надзаплавних терасах річки Західний Буг і Копаївки, збереглися природні низинні заплавні луки з фрагментами степових лук. Серед лісів, розташованих в нижчих частинах території, зустрічається фрагменти низинних, пере¬хідних і верхових боліт. Ялинові ліси мають острівний характер в північній частині Біосферного резервату. Одне з угруповань – «Ялинове урочище», має статус пам’ятника природи республіканського значення. Цей тип екосистеми – острівні ялинники – немає аналогів на території Білорусі, Польщі.
Біосферний резерват «Прибузьке Полісся» також є єдиним відомим місцем зростання в білоруській частині Полісся щитолисника звичайного. У районі озера Селяхи знаходиться велика кількість сальвінії плаваючої Salvinia паtапs, єдиної білоруської водяної папороті, занесеної до Червоної книги Республіки Білорусь, натомість у південних і центральних районах Резервату росте багато різновидів орхідей. На території резервату знаходиться 35 видів рослин і 6 видів грибів.
Не менш багатий і різноманітний єтваринний світ Біосферного резервату. Найбільш досліджена гру¬па – група хребетних (близько 340 видів). Тут спостерігаються всі види риб, які живуть в Білорусі (47), всі
види плазунів (7) і земноводних (12). Біосферний резерват вирізняється багатством і різноманітністю орнітофауни. З 323 видів птахів, які живуть в Білорусі, в Резерваті знаходиться понад 240 видів утому числі 175 гніздуючих. Тут відмічено 60 видів ссавців – більше ніж на будь-якій охоронюваній території Білорусі Резерват є м.сцем проживання для майже всіх видів дятлів Європи, 59 видів птахів 10 видів ссавців, 2 вид,в плазунів, 2 земноводних, 4 риб і ЗО безхребетних з Червоної книги Республіки Білорусь
16 видів кажанів. Тут присутні й інші рідкісні ссавці в Європі, такі як: лосі, вовки, борсуки, бобри і видри. Візитною карткою Резервату «Прибузьке Полісся» є папороть (чистоуст королівський), яка зростає в Білорусі лише в Резерваті, поблизу озера Селяхи.

Туристичні пам’ятки середовища на території ТБР «Західне Полісся»
ТБР «Західне Полісся» – це регіон, який характеризується багатою природою, в якому можна відпочити і займатися краєзнавством, та який звертає свою увагу на багатокультурність історичних пам’яток, особливо релігійних. Важливою особливістю Західного Полісся є наявність і взаємне проникнення трьох культур: польської, білоруської та української. Багатокультурність регіону спостерігається в повсякденному житті, в сімейнихта релігійних святах і, передусім, в мові. Місцеві діалекти цікаві не тільки для професіоналів, але і для любителів екзотичних мов.
Туристично привабливі місцевості в польській частині ТБР «Західне Полісся»:
Влодава – місто на річці Західний Буг зі слідами співіснування різних релігій і культур (католицизм, православ’я, іудаїзм). Головні архітектурні пам’ятки: барокова синагога з XVIII ст., де знаходиться музей Ленчинсько-влодавського поозер’я, барокова церква і монастир отців Паулінів (XVIII ст.), русько-візантійська церква Різдва Пресвятої Богородиці.
Ленчна-місто на краю долини річки Вепш, з цікавим урбаністичним дизайном (три ринкові площі). Головні архітектурні пам’ятки: церква святої Марії Магдалини, побудована у стилі люблінського рене¬сансу в 1618-1631 рр., та Велика синагога (XVII ст.) – одна з найкрасивіших в країні.
Парчев – повітове місто, колишнє королівське городище з XV ст. на королівському шляху з Кракова до Вільнюса. Неоготична базиліка з більш раннім дизайном інтер’єру, в тому числі із зображенням Бо¬гоматері з XVII ст., дерев’яна каркасна дзвіниця з XVII ст.
Цицув – місце польсько-більшовицької битви в 1920 році, в якій 7 люблінський кавалерійський полк здобув перемогу над силами ворога, який йшов на Люблін та Варшаву. Герої битви були поховані на місцевому військовому кладовищі. В центрі знаходиться пам’ятник, присвячений їх пам’яті.
Собібур – село вСобіборськихлісах, зі збереженими старими будівлями. Місце мучеництва. Підчас Другої світової війни тут знаходився нацистський табір смерті. У ньому втратило життя 250 тисяч людей, в основному євреїв з багатьох європейських країн. Сьогодні – Музей колишнього нацистського табору смерті.
Природні цінності цього регіону – це озера Ленчинсько-влодавського поозер’я, Поліський націона¬льний парк, ландшафтні парки: Собіборський, Поліський і Ленчинсько-влодавське поозер’я, річки Західний Буг і Вепш та лісові комплекси: Парчевські, Влодавські і Собіборські ліси. Багату туристичну інфраструктуру мають озера: Біле (площа 106 га, глибина 33,6 м) – найбільш популярне на поозер’і, з численними місцями для тимчасового проживання і закладами громадського харчування, близько ЗО курортами, пунктами прокату водного інвентарю, і, перш за все, чистою водою і привабливими пляжа¬ми, та озеро П’ясечно (площа 84,7 га, глибина. 38,8 м) з курортом та місцями, де проводяться курси з дайвінгу і вітрильного спорту.
У польській частині Полісся є численні пішохідні стежки. Центральний шлях Ленчинсько-влодавського поозер’я – це ідеальний маршрут для любителів піших мандрівок. Любителі верховоїїзди можуть користуватися Поліським кінним шляхом, а велосипедисти можуть ознайомитися з принадами Полісся завдяки велосипедному шляху Воля Ухруська – Люблін.
Українська частина ТБР «Західне Полісся» вирізняється мальовничими природними ландшафтами, в яких переважають ліси, болота та озера з чистою водою. Клімату цьому регіоні помірно-теплий і м’який. Шацький національний природний парк має високий рекреаційний потенціал. Щороку тут відпочивають близько 100 тисяч осіб.
Щоб забезпечити збереження найцінніших природних екосистем Парку, його територію поділено на функціональні зони, з вилученням рекреаційної функції. Зона рекреаційного використання займає 40 відсотків загальної площі Парку.
Тут дуже добре розвивається відпочинковий і водний туризм. Для рекреаційних цілей найбільше використовуються береги озер Світязь і Пісочне. Тут знаходяться місця ночівлі, пункти прокату водного інвентарю та спортивно-рекреаційні зони. Найцінніші архітектурні пам’ятки парку-мальовничі, дерев’яні і цегляні церки в селі Світязь-Петропавлівська з 1846 року, в Піщі – Свято-Казанська церква з 1801 року і в Шацьку-церква з 1836 року. Цікавими, в архітектурному відношенні, є давні, дерев’яні будівлі села.
В білоруській частині Транскордонного біосферного резервату збереглося багато дерев’яних цер¬ков і костелів. Найдавніші храми в регіоні – це: церква святого Михаїла в Перську (початок XVII ст.), церква святого Іллі в селі Дубок (кінець XVIII ст.) і Преображенська церква в селі Медна (XVIII ст.). Ці хра¬ми є прикладом релігійної архітектури Західного Полісся. Крім того, в селі Домачеве знаходиться пам’яткова церква святого апостола Луки (1905 рік) у неоруському стилі. Вона була побудована у вигляді хреста в чотирьох напрямах.
Народна архітектура органічно вписується в навколишнє природне середовище Полісся. У житлових та господарських будинках збереглося багато типових для регіону архітектурних форм та характерні риси просторового розташування села. Будівлі характеризуються багатством декору інтер’єру. Багато жителів сіл в білоруській частині Резервату досі живе в будинках, де під одним дахом знаходяться житлові та господарські приміщення і стодола.
У селіТомашівка знаходиться військове кладовище з Першої світової війни (1262 окремих поховань та 20 братських могил). Воно має міжнародний статус. Тут були поховані польські, російські, австрійські, угорські та німецькі солдати, які загинули під час Першоїсвітової війни.
Ми запрошуємо Вас відвідати Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» і ознайомитися з його унікальною природою.

Текст:
Віолетта Каламуцька, Кшиштоф Каламуцький, Анджей Ружицький, Лукаш Врубель, Шацький національний природний парк, Національний ландшафтний резерват Прибузьке Полісся
Переклад: Моніка Белька
Графічний проект логотипу ТБР Західне Полісся Артур Попек

Нова техніка – для лісівників Любомльщини

Микола Денисюк  відправляється на підготовку грунту (2) Автопарк державного підприємства «Любомльський лісгосп» поповнився новою технікою. Цьогоріч восени придбали трактор МТЗ 12-21 2012 року випуску з причепом-сортиментовозом, обладнаним маніпулятором, який працює на навантаженні та вивозці лісопродукції. А місяць тому у Любомльський край доставили ще один зовсім новенький трактор МТЗ 82.1 з Луцької філії ТОВ «Укравтозапчастина». Цей спеціалізований транспорт нині застосовується для трелювання хлистів на лісосіці. – Нова техніка суттєво покращує лісозаготівельні роботи, – пояснює директор лісгоспу Сергій Боярчук. – А хороші умови для працівників – це головний критерій для бажання працювати. Крім цього від доброї техніки залежить якість та кількість роботи підприємства, виконання планів, досягнення кращих показників, своєчасна виплата усіх податків і зарплати. Цього і намагаємось дотримуватись. На території поблизу гаражів готується відправитись на задану ділянку і уже добре випробуваний трактор МТЗ 82.1, якому понад 3 роки. Микола Денисюк – його надійний керівник. Зараз транспорт обладнаний плугом, бо у цю пору, поки ще земля не вкрита снігом, його завдання – підготовка грунту до посадок лісу. Це працівнику вдається робити напрочуд швидко і професійно.

Люба Хвас,

прес-служба ДП «Любомльське ЛГ».

На фото автора: нова техніка.

новенький трактор МТЗ 82.1 (2) Микола Денисюк  відправляється на підготовку грунту (1) 

Начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик дякує волонтерам за допомогу

— Благодійністю ми почали займатися із початком бойових дій в країні, — підсумував журналістам  начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик під час інтерв’ю. – У першу чергу це були каски, бронежилети, продукти харчування, одяг для наших працівників, інших військовозобов’язаних, добровольців, які виявили бажання поїхати на Схід. Загалом такої допомоги було надано більше ніж на 2 з половиною мільйони гривень.

З настанням холодної пори року підтримка захисників лісівниками Волині не припиняється.  Це і необхідність, і наш святий обов’язок, і загалом те, що ми найперше повинні зробити – забезпечити наших захисників дровами. Намагаємося ці дрова (насамперед це найкалорійніші дрова – граб, дуб)  колоти, сушити  і відправляти великогабаритним транспортом в зону АТО безпосередньо до бліндажів, окопів, землянок.

Сердечно дякую Деричицькому Русланові, який долучився до цієї спільної справи, оскільки несе значні витрати на транспорт, бо безоплатно взяв на свої плечі цю роботу. Дякую також волонтерам  та іншим небайдужим до майбутнього України людям, які повідомляють нам адреси тих, хто потребує нашої допомоги найбільше.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

 

Держлісагентство України зобов’язує користувачів мисливських угідь посилити охорону державного мисливського фонду

Зважаючи на те, що останнім часом у галузі мисливського господарства та полювання фіксується збільшення фактів вчинення браконьєрами спротиву із застосування фізичної сили та зброї до працівників рейдових бригад, Державне агентство лісових ресурсів України зобов’язує користувачів мисливських угідь посилити охорону державного мисливського фонду. Нагадуємо, що 09.11.2014 групою браконьєрів було вчинено напад на директора ДП «Конотопське ЛГ» на території гідрологічного заказника місцевого значення «Грузчанський». Розв’язати сутичку допомогло прибуття рейдової бригади державної лісової охорони та працівників Конотопського РВВС. При проведенні рейду по охороні мисливських угідь 10 листопада трагічно загинув директор ДП «Лубенське ЛГ» Тарас Охріменко. Браконьєри які здійснювали незаконне полювання, спровокували зіткнення двох автомобілів, внаслідок якого директор отримав травми не сумісні з життям, а мисливствознавець зазнав важких травм. Враховуючи вищенаведене, Держлісагентство зобов’язує розробити та затвердити план спільних заходів з охорони державного мисливського фонду з управліннями МВС. Рейди по охороні мисливських угідь від браконьєрства проводити згідно наказів, затверджених керівником підприємства. До складу рейдових бригад включати представників державної лісової охорони, користувачів мисливських угідь та працівників МВС. Особливу увагу приділити плануванню маршрутів патрулювання, належній підготовці і забезпеченню рейдових бригад. Кількість членів рейдової бригади обирати з врахуванням для кожної конкретної ситуації, але в будь-якому випадку не менше чотирьох осіб, з обов’язковим залученням працівників МВС.

Довідково повідомляємо: З початку року станом на 14.11.14 на порушників правил полювання складено 2027 протоколів, накладено штрафів 369 007 грн., стягнуто штрафів 331 516 грн. Питання охорони і відтворення мисливських тварин є пріоритетним в діяльності Держлісагенства України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Прес-служба Держлісагентства

Лісова авіація: Небесні дороги

 

SONY DSC
Стежки-дороги по землі топчуть людські ноги. Першопрохідці навіть не задумуються, що їх вибір у майбутньому впливатиме на долю тисяч і тисяч людей, а й навіть міст і держав. Але це таки правда: ми прив’язані до доріг. Наші голови мислять дорогами. Збочив зі шляху і, вважай, пропав ні за цапову бороду. Інша справа – небо. Хоч і там сонце та зорі ходять своїм шляхом, вітри і хмари – так само мають стежки-дороги, навіть птахи тримаються одвічних маршрутів. І тільки людина в небі «ходить» всупереч земному дорожньо-стежковому мисленню навпрошки – над лісами і болотами, озерами і річками. Розмірений спів мотору, легке похитування крил і неспівмірне ні з чим відчуття польоту. Згори міста і села, залізничні колії і дороги, поїзди, автівки, люди, тварини здаються дуже-дуже маленькими.
Льотчики у цьому відношенні дуже незвичні люди. З одним із них доля звела і мене. Аркадій Шотік народився у с. Троянівка Маневицького р-ну, здобув фах лісівника, а відтак ще й льотчика. Все життя пролітав у небі. Згори обдивився шосту частину світу – колишній Союз. Літав над Чукоткою, у Заполяр’ї, на Далекому Сході, над несходженою тайгою… Має 32 роки льотного стажу, у небі – більше 4 тисяч годин. Жив у восьми містах, а якось повернувся з сім’єю до рідних країв і залишився у Луцьку. Ось уже 15-й рік працює у лісовій авіації в Україні.
– Чи є у небі дороги?– запитую.
– Принаймні перед літаком нема перешкод, як це буває на землі, – каже Аркадій Іванович. – Там не проїдеш автівкою, бо нема дороги. Там і пішки не пройдеш, бо попереду болото, річка чи озерце, або ж урвище чи непрохідні хащі тернятника. У небі можна прямувати, як хочеш. Хоча і там не так все просто, як здається із землі, – ми їдемо легковиком. Аркадій Шотік поглядає на дорогу, та серцем – угорі. – Ми літаємо за певними напрямками і маршрутами. У нас завдання патрулювати ліси, виявляти місця пожеж і повідомляти про це землю. Звісно, «небесні дороги» мого літака пролягають над малодоступними для спостереження із землі лісовими масивами Волинської і Рівненської областей.
– А скільки триває кожен політ?
– Тут до чотирьох годин, – каже льотчик. – Хіба що побачиш щось підозріле і почнеш перевіряти, відтак ухилятися від маршруту вліво-вправо і час польоту може затягнутися і надовше. Але це однаково вважається коротким маршрутом, – усміхається. – Довгі були у Сибіру над тайгою. Там політ тривав по шість і більше годин. Безкраї простори… Пролітаєш сотні кілометрів і – жодного населеного пункту… або ж – покинуті містечка і села, як це часто доводилося спостерігати у Заполяр’ї.
– Чи є території, куди вам заборонено літати?
– Це щонайперше кордон з Білорусією і Польщею. Тут є певні обмеження, – прояснює ситуацію Аркадій Іванович. – Але ми ж не літаємо без діла. Наше завдання – охорона лісів. Тож маршрути завжди прокладаються так, аби побачити, що діється у найнедоступніших лісових масивах.
– Яку небесну стежку згадуєте найчастіше? – цікавлюся.
– На борщ до рідних батьків у с. Троянівка, – усміхається і уточнює: – Облітаючи ліси за маршрутом, не раз сідав неподалік батьківської хати. П’ять хвилин ходьби і вже їм мамин борщ…
– А до літака вся сільська дітвора збігається…– уявляю вголос. – Тепер навіть міські люди таке хіба що у кіно побачать…
– О, не тільки діти, а й дорослі, – каже. – Діди і бабці… Усім цікаво. Всі розпитують, тиснуть руки. Льотчик із Троянівки… Свій сільський хлопець і льотчик… Звісно, я так само любив і любитиму рідне село і його людей…
З центральної траси звертаємо на узбіччя і за якусь мить ми вже на «лісовому аеродромі». Тут є майданчик для стоянки літаків і злітна смуга. А ось і сам «птах», на якому літає Аркадій Шотік, – АН-2.
Льотчик може говорити про нього годинами. Про те, який він гарний і надійний. Кукурудзник, як його прозвали у народі, – наймасовіший у світі одномоторний біплан за всю історію авіації і єдиний у світі, виробництво якого триває більше 60 років, зокрема, у Китаї – аж до сьогодні. За що й занесений до книги Гінеса. Більшість з цих літаків «ходить» небом по 40 і більше років. У кабінці – два члени екіпажу, може взяти на борт 12 пасажирів. Вантажопідйомність – 1 500 кг. Нормальна злітна маса – 4660 кг.
Максимальна злітна маса – 5250 кг. Маса палива у внутрішніх баках – 900 кг.
Ан-2 був першим літаком ДКБ-153 О. К. Антонова, який 31 серпня 1947 року з аеродрому Єльцовка у Новосибірську підняв у небо пілот-випробувач П. Н. Володін. З 1949 року випущено до 20 тис. літаків. Вони служать пасажирській, хімічній, транспортній, санітарній, патрульно-лісовій і ще сорока підвидам авіації. Найбільше відзначилися при виконанні аіахімробіт у сільському і лісовому господарствах: внесення до ґрунту мінеральних добрив, розпилення і розбризкування отрутохімікатів, посів кормових трав, підживлення пасовищ… Завдяки їм врятовано тисячі людських життів… На такому літаку вже 28 літ літає Аркадій Шотік – льотчик з Троянівки. Не одну пожежу попередив, хоча, зізнається, це часто залишалося поза статистикою… Пожежі «псували» картинку звітності, тому про них воліли помовкувати. Але з неба місця згарищ видко ще багато років…
Сьогодні біля цього борту порядкує льотна бригада із Вінниці, де знаходиться авіакомпанія і де, до речі, досі працює найпотужніший Вінницький авіаремонтний завод. Можливо, саме завдяки останньому і з’явилася у Вінниці авіакомпанія «V АВІА» – одна із 76-ти в Україні.
– Цей літак згідно договору із Державним агентством лісових ресурсів України цього року працював на ліс – патрулював зелені масиви Волинської і Рівненської областей, – каже генеральний директор авіакомпанії «V АВІА» В’ячеслав Зубенко, який разом із льотчиками та бортмеханіком приїхав на Волинь. – 31 жовтня закінчився сезон патрулювання і літак повертається на базу. Через дві години він приземлиться на аеродромі у Вінниці і стане на консервацію до весни.
Сам В’ячеслав Якович – полковник запасу, авіаційний інженер. Завдяки йому та таким як він українським патріотам-авіаторам і зберігся в Україні повітряний флот, зокрема й ця авіакомпанія. Виживати, як і будь якому підприємству, «V АВІА» надзвичайно важко.
– Беремося за будь-яку роботу – патрулювання, аерофотозйомку, перевезення вантажів і пасажирів, навіть проводимо повітряні екскурсії, аби вижити, – мовить В’ячеслав Якович. – Наша авіакомпанія існує з 2000 року. Заміни в даному класі цим літакам немає. Принаймні, аерофотознімальні роботи проводять тільки на літаках Ан-2.
До 1960 року в СРСР було випущено понад 5000 літаків цієї модифікації, які експортувалися у 26 країн світу. Відтак ліцензію на виробництво закупили Китай (у 1957–1992 рр. збудовано більше 950 літаків Y-5) і Польща (у 1960–1992 рр. зібрано близько 12 тисяч Анів, 10 440 із них – для СРСР і СНД).
…На місцевій заправці закуплено пальне марки А-95, залито у баки. Бортовий механік вкотре оглядає Ан-2 зсередини і зовні. І я за ним з цікавістю обходжу борт №17769. Обдивляюся фюзеляж, шасі, хвіст, крила… Його довжина 12,40 м, висота 5,35 м, розмах верхнього крила – 18,17 м, нижнього – 14,23 м, площа кожного із крил 71,52 м. Піднявши закривку, бортінженер заглядає до святая святих – силової установки (поршневого АШ-62ІР). Потужність двигунів біплана: 1 × 1000 к.с. (1 × 735 кВт). Все у нормі. Чоловік зістрибує на землю і злегка прокручує гвинт, діаметр якого сягає 3,60 м. Ця проста конструкція дуже надійна і перевірена часом. Біплан має автоматичні передкрилки, закрилки і зависаючі елерони… Кинь руль і він сам вийде на горизонтальний режим польоту… Бортінженер вже прошкує до трапу-драбинки із кількох сходинок, забирається до кабіни. З дозволу генерального директора пірнаю у салон кукурудзника і я, заглядаю в ілюмінатори, а тоді добираюся до кабіни пілотів. Десятки приладів зі стрілками. Перемикачі, карта, записничок… Мені довелося літати такими у студентські роки… Вони курсували між обласними та районними центрами, навіть до найвіддаленіших сіл долітали. Тепер на місці повітряних воріт Луцька – колишнього пасажирського аеропорту – Варшавський ринок. Злітні смуги заставлено торговими рядами . Хто із молоді повірить, що тут були небесні ворота?..
Другий пілот цього рейсу Микола Новосельський всідається у крісло ліворуч, погоджується розповісти свою історію дружби з небом.
– Що потрібно, щоб стати льотчиком? – запитую у нього.
– Бажання, рішення і відповідна освіта, – каже Микола. – Першу свою професію – менеджера туризму – я здобув у КУТіПІ. Та не був би я сином льотчика, щоб і собі не захотів політати. Адже я народився у цьому. Виростав у сім’ї льотчика, виховувався на полі, що пахло авіаційним бензином і романтикою. Дух авіації витав повсюдно у нашім домі… Батькові друзі – всі льотчики. Це якась особлива категорія людей… Я змалку їх полюбив. Коли для української авіації настали трудні часи, мій батько Леонід Григорович став збирати пілотів… Він гуртував їх, підбадьорював, вони разом змагалися за небо. І я пішов Кіровоградську льотну академію… Перший політ здійснив на ХА-33 Бекас… Спершу потрібно налітати 50 годин і отримати ліцензію приватного пілота, а тоді вже може відкритися шлях в авіацію. Так трапилося і зі мною. Я став льотчиком… Ось літаю на АН-2 110.
Очі в пілота горять. Він молодий і мрійний. Насправді, дух у цієї категорії людей – особливий. Життєлюбність, відкритість, одвага… Цього літа, як і його колега Аркадій Шотік, Микола Новосельський патрулював ліси Черкаської області. Каже, що літак безпечний і надійний. З цими двигунами у роки війни літали І-16 та І-153. Цей літак має дуже багато модифікацій: Ан-2Т (транспортний, 1,5 т вантажу), Ан-2ТП (транспортно-пасажирський, 10 відкидних сидінь), Ан-2ТД (транспортно-десантний), Ан-2П (пасажирський, 10 м’яких крісел), Ан-2СХ (сільськогосподарський, бак на 1.400 л), Ан-2М (сільськогосподарський збільшеної ємності), Ан-23А, АН-6 (розвідник погоди з додатковою кабіною в підставі кіля для спостерігача, зондувальник атмосфери і він же – АН-2В – висотний), Ан-2Ф (для аерофотозйомки і нічний розвідник, він же – АН-2 НАКВ – корегувальник вогню), Ан-2С (санітарний, до 6 нош), Ан-2В, Ан-4 (водний, гідролітак на поплавцевому шасі), Ан-2 (на лижному шасі), Ан-2Л (лісозахисту), АН-2 з АПО (авіаційний протипожежний оприскувач), Ан-2ЛП (лісопожежний, на базі Ан-2В з забором води у поплавці), Ан-2ТД (транспортно-десантний), Ан-3 ( з турбогвинтовим двигуном), Ан-2 «перехоплювач» (Ан-2 зі здвоєною кулеметною туреллю за центропланом і прожектором для перехоплення розвідувальних аеростатів, 1960-ті), Ан-2Е (екраноплан. Дослідний. 1973), Ан-2МС (ремоторизований, з турбовентиляторним двигуном Honeywell TPE331-12U), Ан-2-100 (ремоторизований, з турбовентиляторним двигуном МС-14 виробництва Мотор-Січ, здійснив перший політ у 2013 році. Оснащений реверсивним повітряним гвинтом АВ-17). Біплан використовувався у в’єтнамській (1959–1975) , афганській (1979–1989) та війні за незалежність Хорватії. До сьогодні перебуває на службі у військово-повітряних силах багатьох країн.
Словом, цікава історія у цього літачка-гінесенця з максимальною 250 км/год. і крейсерською 185 км/год. швидкостями, практичною 900 км та перегінальною 2000 км дальністю і практичною 4500 м висотою польоту…
Та й льотчики – не менш цікаві.
Чую, як командир зв’язується з авіадиспетчерами, доповідає про готовність борту 17769 до польоту, запрошує дозвіл на зліт. І ось прибираються підпорки з-під коліс, звучить команда «Від гвинта!», льотчики тиснуть руки усім, хто залишається на землі, співає-рокотить двигун, повітряна хвиля котить сухолист, пригинає траву. Ще мить і борт повільно вирулює на злітну смугу… Довжина його розгону – 105 м, довжина пробігу – 140 м. На якусь мить літак завмирає, мов збирається з силами, відтак розбігається по злітній смузі і відривається від земної тверді. Ось він вже схожий на велику птаху, маленького горобця, бджілку, цятку у небі…
Провести на базу літак прийшла і сторожа – Іван Кунц та Микола Терлецький. Весь сезон вони стерегли літак. За дві години, витративши близько трьхсот літрів пального, літак зайде на посадку у Вінниці і «заляже у зимову сплячку».
– До наступного літа! – каже Аркадій Шотік. – Безпечного польоту.
Він полюбив цей 17769-й борт найбільше і зараз стає задумливим і мовчазним, а мені приходить на думку «Маленький принц» великого льотчика і письменника Сент-Екзюпері і я, мабуть, невпопад прошу: «Напишіть про свої подорожі небом! Читачам буде дуже цікаво..» І враз з’являється ще якесь відчуття: «А як житиме цей чоловік взимку без неба? Він же звик до нього, зріднився, мов птах який, ходив через ліси-яруги, очерети-болоття, стоходи-річки і озер’я… Жив між зір і квітів… І сам був зіркою і квіткою… А тепер потрібно звикати до доріг і стежок, вчитися обходити перешкоди, і думати, і жити потрібно навчитися приземлено… Аж до наступної весни.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: Аркадій Шотік; борт 17769; другий пілот Микола Новосельський з командиром борту; Аркадій Шотік з В’ячеславом Зубенком; підготовка до польоту; Ан-2 у польоті.

 

SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSCSONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC

IMG_6416IMG_6471 IMG_6476 SONY DSC IMG_6493 SONY DSC IMG_6496

 

 

Мандри: Любомльські лісівники побували у Карпатах

дорогою до озера Синевир (1)В одному із чарівних куточків України – гостинному краї Закарпаття побував нещодавно колектив Любомльського держлісгоспу. Колеги разом пізнавали славні визначні місця на західній території нашої держави, дізнавались про цікаві моменти з історії краю, гуцульські традиції, національні страви, дивувались чудодійним властивостям цієї землі. Враження отримали неймовірні і ними хочемо поділитись із земляками.

«Там, де гори, полонини, де стрімкі потоки-ріки…»
Чим далі ми «занурюємося» у закарпатський край, тим дужче захоплюють його чарівні незвичні краєвиди. Величні гори то ближче підступають до дороги, то віддаляються, піднімаються увись, підпирають небо, а воно, наче опускається до землі з вершин тоненькими обривистими річечками. Раз по раз затамовуємо подих під час різких спусків, долаючи перевали, відчуваємо різкі перепади тиску, на які, втім не вельми є коли зважати, адже за вікнами автобуса просто захоплююча краса. Сивий туман вдалині оповиває бескиди, чарують вогняними барвами панорами осені. Золото Карпат!..
У горах зблизька приваблює ліс. Дерева тримаються на схилах за землю могутнім корінням, яке аж визирає на поверхню та в’юнко переплітається, щоб утвердитись у міцності. Поважні крони високі, здається, сягають хмар. Хто ж не знає символу Карпатського регіону – високу струнку вічнозелену смереку, яка є найбільш поширеною в Українських Карпатах, давньою і головною лісоутворюючою породою. ЇЇ тут ціле царство-володіння! Цікаво, що, хоча й тлумачиться смерека як ялина, та дещо відрізняється від хвойної красуні наших країв. Її різновид і форма, певно, зумовлені місцем зростання. Тому вловлюємо розбіжності між нашою ялинкою та смерекою. В останньої гілля, наче широкі рукави убору панни, низи яких злегка злітають догори, хвоя м’якша на дотик, якщо потерти у долонях, має інакший запах. І, звичайно ж, у побуті, як деревина, вона відіграє важливу роль – найперше, використовується як паливо, а що легка і міцна – у будівництві, меблевій промисловості. Знаємо, що з неї виготовляють музичні інструменти, зокрема, невід’ємний класичний інструмент гуцулів – трембіту.
Невеличкі хатинки в низовині розсипались намистом, які так ваблять своєю простою зовнішністю. Дворики тут в основному без парканів, майже у кожному височіє хрест, або стоїть скульптура Божої Матері – тут це обов’язковий оберіг. Лише на узгір’ях розмежовані дерев’яними перелазами сінокоси, на яких у вигляді своєрідних дзвіночків скирти соломи. Ген високо білими цятками видніється отара овець, дорогою далі – походжають одиноко бурі корівки, зовсім відмінні від наших, знають своє пасовисько і дорогу додому. Цікаві і коні – породи гуцулик, які для горян є і помічниками, друзями та годувальниками, вони гірської породи, невеликі, проте досить швидкісні і легко піддаються верховій їзді. На цьому усі охочі змогли переконатись, проїхати верхи у горах вартувало від 10 гривень.
… Гірські ріки біжать повз каміння, вирують, падають через пороги, звиваються у своїх чудернацьких руслах, «перебігають» через дороги. Знаємо, що їх стрімкі води використовували для переправи деревини, …. Страшно і сумно стало, коли побачили, що для місцевих жителів ці ріки слугують, (ніколи б не здогадались)… сміттєпроводом і несуть стрімкі води різноманітне сміття і відходи далеко-далеко, мов ганьбу без культур*ю відносять…

Велич замків та єднання закоханих сердець
Урочиста архітектура закарпатських замків дуже органічно вписується у гористу місцевість міст та містечок. У їх стінах відчули подих минулих епох, коли тут жили королі, князі, графи та графині. Кожна споруда зводилась зі своїми секретами, мала свої таємниці, свої пастки для ворога, адже вони ще й слугували фортецями для оборони рідного краю. Кожен замок приховує і свої родзинки на території.
Колишній мисливський замок-палац графів Шенборнів, що знаходиться поблизу с. Чинадієво, побудований в романтичному стилі і поєднує романські та готичні мотиви. Побудований він за хронологією земного року: 365 вікон (кількість днів у році), 52 димоходи (кількість тижнів у році) і 12 входів (кількість місяців у році). Розташовується замок-палац серед мальовничого парку-дендрарію ХІХ ст. з озером, що має форму серця і джерелом молодості та краси. Слухаючи легенди екскурсовода про чудодійну воду джерела, яка суттєво омолоджувала колишніх жителів після вмивання, усі учасники екскурсії теж залюбки купалися, щоб перевірити животворящі властивості на собі.
Замок кохання – так іменують древню романську феодальну твердиню, що збудована у XV столітті – Чинадіївський замок, або замок Сент-Міклош. Володіли фортецею княгиня Ілона Зріні, її син Ференц ІІ Ракоці, графи Шенборни. Історія відданого і пристасного кохання чарівної княгині Ілони Зріні та молодого графа Імре Текелі вражала тоді усю західноєвропейську знать. Так і донині із трепетом і зачудуванням переповідають її у стінах замку.
Гордо здіймається на 68-метровій Замковій горі Мукачевський замок Паланок, який був одним із найкращих в оборонному значенні Середньовічної Європи, постав у XIV столітті. Його непідкорені мури та неймовірна панорама міста Мукачево, яка відкривається на одному із бастіонів замку, просто надихає на романтичні мрії. Ці хвилюючі відчуття враз підхоплює музика скрипаля, який заграв на площі замку серед туристів, наче заспів до красивої події. Саме тут і відбулася романтична історія нашої поїздки, заради якої також потрібно було сюди їхати. Адже зізнання у Замку кохання, напевне, незабутнє і непорушне на все життя. Отже, після екскурсії, спускаючись кам’яними сходами, бухгалтер Любомльського лісгоспу, молода дівчина Віта Чемко несподівано, побачила як їй назустріч із букетом ніжно-білих троянд йшов схвильований її коханий Сергій Прокоса (інженер охорони і захисту лісу). І ця пам*ятна мить – освідчення в коханні у такому знаменному місці, стала подією нашої поїздки, бо на весь час подарувала атмосферу теплоти і радості за наших молодих колег, яких з натхненням фотографували усі туристи, які були у замку на ту пору.

Оздоровлення і смак божественного напою
День поволі наближався до вечора, осіння прохолода оповивала усе дужче, небо, закутане у сизу млу, дихало вогкістю пізньої пори… Попри таку погоду багато люду та, власне, з ними і ми, сміливо занурюємось у басейн під відкритим небом, насолоджуємось незвичайним купанням та відпочинком. А це вже ми – у селі Косонь Берегівського району, яке славиться термальними басейнами. На дворі – +7, а температура води становить +37. Емоції через край! Окрім цього, мінеральні косинські води є надзвичайно лікувальними, багатими на залізо, марганець, калій, кремній, натрій, фтор, цинк та інші мікроелементи, які комплексно впливають на весь організм людини, несуть загально-оздоровлюючий ефект, наповнюючи його необхідними для нормального функціонування речовинами та мікроелементами. Це оздоровлююче диво природи Карпатської землі. Аналоги відповідної води є тільки в чотирьох куточках світу: на Курильських островах, у Новій Зеландії, Ісландії та Береговому. Пара над басейном здіймається угору, гідротерапія та своєрідний масаж приємні і неповторні: ставши під фонтани чи розташувавшись біля підводних гейзерів та джакузі, оздоровлювали і душу, і тіло.
Поніжились у басейнах, і звідки й з’явилися сили та енергія. І вже вирушаємо на дегустацію божественного закарпатського напою – хмільного вина. Закарпаття здавна славилося своїм виноробством. У старовинних кам’яних льохах зберігаються сотні сортів вин, рецепти та приготування яких тут передаються із покоління до покоління. Ковток за ковтком ми куштували різносортні червоні та білі вина, обирали кращі на свій смак. Втім знаємо, що закарпатські вина цінуються на світовому ринку і не поступаються за смаковими якостями ніяким іншим.

І знову історія кохання…
Щоправда, історія предавня і сумна. Розповідає вона про виникнення ще одного дива Західної України – озера Синевир, що знаходиться серед гір. Колись ці гори належали графу, батькові юної блакитноокої красуні Синь. Якось граф вирушив перевірити, як працюють лісоруби, а Синь напросилася разом із батьком. Там і зустріла дівчина юного пастуха Вира. Так, незважаючи на заборони батька, закохані таємно зустрічалися. А коли граф дізнався, то наказав вбити хлопця. Якось, коли Вир чекав на галявині кохану, графські слуги зіштовхнули на нього з гори величезний камінь. Коли Синь побачила, що трапилося, вона обійняла високу кам’яну могилу і гірко заплакала. Сльози лилися і лилися, вони затопили всю галявину, і сама Синь зникла в блакитних водах. Утворене озеро люди назвали іменами закоханих, поєднавши їх навіки. Воно дуже глибоке, а посередині має острівець, тому й звуть ще його Морське око. Аби помилуватись красою незвичайної водойми, ми долали шлях угору пішки півтора кілометри. Тут знаходиться заповідно-мисливське господарство, сповнене рідкісних рослин та тварин, про що розповідають розташовані по дорозі таблички. Прогулюючись до озера, не минали і пропозиції місцевих жителів, які пригощали гарячим глінтвейном та радили прикупити цілющий закарпатський чай з гірського різнотрав’я.

Магічний звук трембіти і гуцульська кухня
На ілюстраціях із життя закарпатців ми часто споглядаємо колоритних гуцулів на полонині із предовгими трембітами у руках. Це неодмінний атрибут гір, незвичайний і гучний звук якого розходиться по всьому краю та споконвіку супроводжував різноманітні життєві моменти горців. Зокрема, трембіта була єдиним засобом зв’язку чабана з селом, особливі звуки інструмента попереджали про небезпеку, подавалися сигнали про початок та закінчення робочого дня. Цей інструмент супроводжував гуцульські обряди і свята, різні урочистості – від сповіщення про народження в сім’ї дитини, припрошення людей на весілля, до плачу, коли проводжали людину в останню путь. Нам же випала нагода спробувати і себе трембітарем. Інструмент цей завдовжки до 3 метрів, вага – до півтора кілограми. Тож і втримати її не кожному під силу. Духу треба було чимало, аби із нього видався звук, а то ще й мелодія. Проте декому вдалося підкорити її і це було так прегарно.
Гуцульські національні страви – ще одна, але вже смачна, родзинка закарпатського краю. Вчитуючись у меню в колибі, просто розгублюєшся у назвах – бануш, бограч, бульба із бринзою, запечена форель… Усе таке загадково-оригінальне, що, безперечно, кортить, та й варто, спробувати. І ми не встояли перед спокусою… А наостанок, щоб по-справжньому відчути дух Закарпатської землі волинські лісівники ще й із запалом колоритну коломийку затанцювали. І що б ви думали у цій мелодії нам вчувалося? Та дзвінке щире запрошення: приїжджайте ще, будемо вам раді…

Ось кілька відгуків наших працівників про поїздку

Сергій Прокоса, інженер з ОЗЛ: «Із рідної Любомльщини, потрапивши на Закарпаття, здалось опинились ніби в іншому вимірі, вражає своєрідна архітектура, європейська місцевість, дивовижні пейзажі, характерна говірка, цікава ментальність людей (набожність). Карпати зачаровують. Хоча як лісоводу мені шкода карпатський ліс, який вирубують, але на фоні того, що «похазяйнувала» людина видно, що природа сильніша за будь-які її дії. Тож до тих гір, ялин (смерек), бистрих потоків, серпантинних гірських доріг хочеться повертатись знову і знову. А ще мрію побувати у Карпатах взимку».

Леонід Бортник, кранівник нижнього складу: «У Карпатах я побував перший раз. Про таку красу, гірські пейзажі уявлення не мав, лише по телевізорі дивився, а мріяв побачити наяву. Вражений поїздкою дуже, адже коли подорожуєш у горах – очей не можна відірвати від тих краєвидів. Таке не забувається ніколи. Найбільше сподобалась купіль у термальних басейнах та зачарувало озеро в горах Синевир, яке дуже прекрасне і зовсім не таке як наші озера. Та і все навкруг цікавило, додому привіз безліч сувенірів, подарунків, всіх обдарував. Коли б ще така нагода у лісгоспі випала б, то з радістю ще б поїхав, особливо хотілось би влітку, тільки вже зі своєю відеокамерою, щоб було що вдома не тільки розказати, а ще й показати».

Андрій Денисюк, водій лісовозу: «Від поїздки у Карпати маса позитивних емоцій. Ще довго будуть згадуватись ті екскурсії по замках, гірське озеро, краєвиди, і та дружня атмосфера, коли разом відпочивали в басейнах та дегустували вино. Отримали величезний заряд яскравих емоцій, яких уже тут, вдома, вистачить надовго».

Віта Чемко, бухгалтер: «Ніколи раніше не була в Карпатах, тому захопили навколишні пейзажі, такі відмінні від наших. Потрапляєш як у казку, коли хочеться усе побачити, сфотографувати, пізнати. Від поїдки збагатились новими знаннями про такий красивий куточок України. Дуже добре і те, що ми побували разом з колективом і що так оригінально відбулося освідчення мого коханого Сергія».

Ольга Шмальонова, головний бухгалтер: «Від екскурсії у Закарпаття просто в захваті. Побачили та відкрили для себе багато чого нового, милувались природою, отримали безліч вражень, емоцій. Такі поїздки, безперечно, позитивно впливають на працівників, тож і до роботи тепер неабиякі сила та натхнення. От працюєш і згадаєш якусь гарну мить, що бачили у Карпатах, стає тепло і приємно. Чекатимемо і наступних таких нагод разом вирушати у подорожі».

Мирослава Зінчук, інженер з реалізації: «Карпати – це немов легенда, це неповторність, це чарівний край, який манить однією своєю назвою і цікавими оповідями з книжок, з географії. Тому все, що ми побачили своїми очима, відчули душею – незабутнє і казкове. Дуже приємно, що наш колектив злагоджений, дружній, підтримуємо один одного не тільки у роботі, а й гарно відпочиваємо. Коли ще вирішимо їхати на екскурсію – хочемо знову в Карпати, адже вони такі великі!…»

Сергій Боярчук, директор:
«Переконаний, що така екскурсія не лише дає змогу побачити зблизька мальовничу нашу Україну, пізнати її дивовижні невмирущі традиції, багату історію, а ще й згуртовує колектив, допомагає зрозуміти один одного, навіть до весілля наблизитись, як сталось у нашому колективі. Тепер разом обговорюємо найбільш цікаві моменти, ділимось враженнями, і чекаємо нових закоханих, щоб поєднати долі у Карпатах».
Любов Хвас,
прес-служба ДП «Любомльське ЛГ».
На фото автора: працівники Любомльського лісгоспу знайомляться з природою, звичаями та побутом.

вмиваємось джерелом молодості і краси (2) дорогою до озера Синевир (2) вмиваємось джерелом молодості і краси (1) краса озера Синевир ми біля колиби мисливський замок-палац Шенборнів освідчення  (3) після освідчення у стінах Мукачівського замку OLYMPUS DIGITAL CAMERA термобасейни Косино (1) трембітує бухгалтер голова профкому Наталія Мартинець термобасейни Косино (2) трембітує кранвщик Леонід Бортник

Волинські лісівники заготовляють дрова колоті для армії

Лісівники краю підтримують українську армію. Зусиллями колективів усіх лісогосподарських підприємств ВОУЛМГ триває заготівля і організація відправлення дров колотих на фронт країни. Підтримуючи ініціативу начальника управління Василя Мазурика, кожен колектив заготовив по 27 метрів кубічних дров. Згідно із графіком великогабаритні машини навантажуються, згодом — сушаться, після чого вони будуть прямувати до місць призначення.

Як сказав начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик:  “кожен свідомий українець сьогодні має моральний обов’язок співпереживати усі тривожні події разом з тими, хто захищає наш спокій. Тож лісівники Волині активно долучилися допомагати військовим, аби спільно вибороти довгоочікуваний мир.”

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. На фото: навантажування дров колотих на території складів “Камінь-Каширсьагроліс” та ДП “Камінь-Каширське лісове господарство”

агро 8 агро агро1 агро2 агро3 агро4 агро6 агро7дп 3дп 5дпдп1