Немає секретів успіху. Лише самовіддана праця

 

Данилюк В.П. (1)Директор державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» Віктор Данилюк упевнений: ніяких секретів успіху насправді не існує. Бо ж хіба той факт, що для цього треба багато і самовіддано працювати, то велика таємниця? Але секрети у його роботі, як виявилося під час розмови, все ж є.

ДП «Городоцьке ЛГ» – одне з найпотужніших на Маневиччині підприємств. Оцінюйте самі: середня заробітна плата – 8300 грн. Лісоруб, наприклад, тут заробляє в межах 7 тисяч, а водії гідроманіпуляторів – до 13 тис. грн. Мало того, за старанність та відповідальність у виконанні гарантоване преміювання. Діє також система виплат за вислугою років. А віднедавна на підприємстві вирішили виплачувати кошти за харчування. Погодьтеся: стимулів вистачає.

– От вам і секрет успіху підприємства, – каже Віктор Петрович.– Яких би зусиль не докладав керівник, навіть більше – якими б не були ресурси, якщо люди не задоволені становищем, то й виконують роботу абияк. Багатство кожного підприємства – не має значення, чи то великого заводу, чи маленького магазину, – його люди.

У штаті ДП «Городоцьке ЛГ» – 130 осіб, приблизно ще стільки ж працюють за цивільно-правовими угодами. Очевидно, що тут кожен дорожить роботою, зрозуміло також, звідки у лісівників, котрі вже стільки десятиліть утримують у сільській місцевості лідерство за впливовістю, стільки заздрісників. Але на таке тут не зважають – просто ніколи.

У колективі зізнаються: усе в них тримається на людяному ставленні керівника. Бо кожен відчуває свою значимість. Ще не було такого, аби людина потребувала допомоги, а їй відмовили.

На таке Віктор Петрович тільки усміхається у відповідь. Мовляв, будувати взаємини у колективі можливо винятково людяним ставленням. Хоча, повторює, без достойних умов праці та зарплати це було би значно важче забезпечити.

– Йдучи щодня на роботу, кожен повинен, перш за все, розуміти: працюючи самовіддано, він повністю забезпечить свою родину, зможе дати дітям гарну освіту тут, а не за кордоном, і згодом також – достойне робоче місце, – зазначає Віктор Петрович.

Сам Віктор Данилюк у лісовій галузі з 2000 року. Жодного разу не пошкодував про такий вибір. Там й бути лісівником – то його особисте рішення, проти якого батьки не заперечували. Звідки взялося бажання? Каже, що просто якось довелося побувати на посадці лісу – з того часу й загорівся. Тож і вступив до Шацького лісового технікуму. Спочатку працював вальником лісу, тоді було навчання у Львівському лісотехнічному інституті. Згодом – робота у Ковельському лісгоспі на посаді інженера, провідного інженера. У 2012 р. йому довірили посаду директора Городоцького лісгоспу.

– Стати керівником не складно, – розмірковує. – Набагато важче стати гарним керівником. Адже вміння організовувати не тільки свою роботу, а й колег, щоб усі горіли бажанням іти вперед, рости, так просто не дається. Мені пощастило: на нашому підприємстві працюють дійсно талановиті люди. Правда, за роки зрозумів, що занадто багато не можна покладати на одного працівника, має бути злагоджена командна робота.

А ще, каже Віктор Петрович, керівник і сам мусить працювати багато і якісно, бо тільки тоді можна вимагати такої ж самовіддачі від працівника. Саме тому, очевидно, щодня розпочинає роботу о 7-й ранку і працює допізна. Хоча причиною цього, не приховує співпрозмовник, є ще й величезна любов до своєї роботи. Бо коли заходить мова про відпустку, лише віджартовується, мовляв, як можна спокійно засмагати десь на морі, коли думками постійно у лісі?

А якщо всерйоз, то літо, яке для всіх асоціюється з відпустками, для лісівників – найтривожніша пора, адже надворі спека, є велика загроза виникнення пожеж. Цього року, дякуючи розумінню людей, оперативній роботі лісової охорони та спеціальному обладнанню, яким забезпечене підприємство, пожеж поки вдається уникнути.

У вирі безперервної роботи завжди має бути час для перепочинку. Віктор Петрович не приховує: без підтримки родини навряд би все вдавалося. Та й родина – то не тільки затишок, а ще й неабиякий стимул.

Його фортеця – дім, де завжди чекають дружина та двоє синів. До речі, молодший – Владислав, можливо, навіть вирішить у майбутньому піти стопами тата і стане лісівником, бо вже зараз добре відчутна його любов і цікавість до лісу. Але й без Богдана – старшого сина Віктора Данилюка, ще не обійшлося жодної лісової посадки лісу навесні. Та й помітно, що це приносить хлопцям чимало задоволення, каже Віктор Петрович.

– Знаєте, лісівнича професія – не та робота, яку можна робити автоматично, як кажуть, від дзвінка до дзвінка. Тут має бути бажання працювати на результат. І результат буде високим тільки за умови раціонального використання лісових ресурсів, – зазначає співрозмовник. – Зізнаюся також, що є ще одна сила, яка тримає мене у галузі. Так склалося за десятки літ у галузі, що яка би ситуація не застала вас далеко від дому, звернувшись до лісівника, завжди отримаєте допомогу. Не важливо, чи то на Сході, чи на Заході. Є щось таке, що нас згуртовує, зближує. Так це колись започаткувалося, багатьма поколіннями підтримувалося, так досі і збереглося. Якщо зуміємо лишитися такими ж згуртованими і щирими, нас у майбутньому також згадуватимуть із пошаною.

Світлана ДУМСЬКА, “Волинська газета”

P.S. 19 липня Віктор Данилюк святкуватиме день народження. Щиро вітаємо! Від усієї душі бажаємо міцного здоров’я на багато років життя, успіхів, родинного щастя й добробуту, прихильності фортуни та здійснення всіх ваших задумів. І нехай кожен ваш день наповнюється найважливішими словами, які зігріватимуть душу, даруватимуть радість.