Засніженими стежками Звірівського

dsc_0334…Засніжило. Ми у мисливському господарстві «Звірівське», що на Волині. Єгер Віталій Случик вправно керує кіньми. Чоловік уночі був у рейді, а зранку вже розповідає нам про особливості своєї роботи та лісового зимового життя. Із настанням темноти – знову на чергування. Я дивуюся: а коли ж дома буває? Посміхаючись, каже, що рідко. Звик до такого життя, бо змалечку у лісі. Тож нічого дивного немає в тому, що тут уже, фактично, його домівка.

Поволі їдемо засніженою лісовою дорогою, завіває вітер і попри не таку вже й низьку температуру, стає досить прохолодно. Зривається хурделиця. Здалеку помічаємо ціле стадо оленів. Більші, менші – вони кучкуються біля годівниці. Звірі виходять, але помітивши наближення возів із людьми, ідуть геть. Фотографії не вдаються. Прямуємо далі, сподіваючись побачити ще звірину і таки зробити гарні фото. Ситуація повторюється…
«Може, звірі трохи налякані, бо зараз якраз відбуваються полювання?», – запитую в єгера.
«Може. Але в принципі, звірі виходять до людей. Сьогодні чомусь так…», – каже Віталій (на фото).


Запитую про кількість браконьєрів у лісі і чую: «Браконьєрів вистачає. От учора переслідували. Але в селі вислідити вже не змогли. Найбільше ідуть з Котова, Пальче, Дерно… Бувають і з Луцька. Найчастіше, коли снігу нема, і вночі. Сніг дає можливість відстежувати сліди, а це браконьєрам не на руку».
…Коли починаються морози, за лісовими мешканцями слідкують уважніше. В холоди і підгодівля потрібна більша, та й замерзнути тварини можуть. Коли не так холодно, то сіна не їдять. Харчуються молодими пагонами. Лісівники мусять кожну плантацію молодих деревець загороджувати, бо вмить знищать. Коли ж сніговий покрив стає більшим, а морози лютішими, то олені, козулі, дикі свині, навіть зубри стоять біля годівниць. Щоправда, зубри найбільш обережні. На підгодівельні майданчики та поласувати сіллю приходять, як стемніє.


«Годуємо кожного дня: кукурудза, буряк, сіно. Солонці поповнюємо. На площадку щодня висипаємо мішок кукурудзи, завозимо по машині буряка і зерновідходів. Щоправда, зерновідходи з’їдають довше, буває, і по два тижні лежать. Вони собі примерзають, а звірі їх риють і потрохи дістаючи, харчуються», – розповідає єгер.
Директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Анатолій Іщик розповідає: «Найсуворіший період в житі тварин – це зима. І для того, щоб вони могли нормально пережити цю пору, ми маємо про них подбати. Підкормкою займається переважно мисливське господарство, але за потреби й ми допомагаємо. Цього року доставили вже більше 100 тон коренеплодів. Це буряки, морква, картопля, було вивезено біля 200 тон зерновідходів. Також чистого зерна кукурудзи привезли біля 100 тон. Підгодівля має відбуватися кожного дня. Ось випав сніг і корм знайти стало ще важче. Коли не було снігу, то тварини могли докопатися до жолудя, а якщо зверху примерзне, стане ще складніше. Тому підгодівля у таку пору дуже важлива. Коренеплоди, зерно закуповуємо у сільгоспвиробника. Крім Звірівського лісництва, є багато звіра й у Муравищанському, Сокиричівському. Звір є і скрізь за ним потрібен догляд.
Найгірший період, коли випав сніг і після відлиги він вкривається настом. Тоді дикі тварини не можуть пробити кірку і просто лягають на сніг. Примерзають і можуть отримати запалення легенів, а потім – загинути. Аби такого не було, розчищаються площадки. Тоді звірі можуть догребтися до моху. А також підкидається сіно. Вони мають можливість і перекусити, і лягти не на голий лід».
«Якщо, приміром, єгер бачить, що тварина замерзла чи ще щось із нею не так, то куди звертається? У мисливському господарстві є ветеринар?», – питаю у директора мисливського господарства «Звірівське» Сергія Байцима.
«Ні, немає. Ми співпрацюємо із приватними та державними клініками, – розповідає Сергій Володимирович. – Було таке, що й нога поломана у звіра. То везли до ветеринарів, а ті вже накладали шину. Тримати в штаті ветеринара було б корисно, але це все впирається в кошти. Тим більше державного фінансування для мисливських господарств взагалі немає. Але виживаємо. Ось почався сезон полювань і маємо можливість заробити. Багато хто каже, що ось, – стріляють звіра, але треба розуміти, що потрібно робити регулювання чисельності. Якщо звіра занадто багато, то кормова база виснажується. Олень плямистий уже змістив благородного (який може на 20-30 кілометрів іти трохи далі по території) на Партизанське, Рудниківське лісництво Колківського лісгоспу. А сам тримається цієї території».
Дізнаюся, що у Звірівському цього року створили понад 30 га кормових полів із посівами сої, вівса. Наступного року планують засіяти 50 га. Чим більше буде кормів у лісі, тим менше звір виходитиме на поля за лісовими масивами, де він наче на долоні.
…Тут є і заповідна зона, і відкрита для різного роду робіт. За межами заповідника зараз можна пополювати. На вихідних – колективні з загонкою. Індивідуальні можна замовляти будь-якого дня. Для індивідуальних облаштовані вишки. Є навіть віп-класу. З вікном, дверима, стільцями. Я не заглядала, але єгері розповідають, що дуже зручно, особливо взимку, коли морозно. Ліцензію мисливець купує на один світловий день. Якщо не вполював – значить не пощастило. Ти свій шанс втратив. Ніхто ні грошей не повертає, ні другого шансу не дає.


«Найбільш популярне у нас індивідуальне полювання, – каже директор. – Люди приїжджають здобути трофей. Вибирають, а тоді полюють саме за ним. Це європейський метод полювання. Іноземці полюють за чимось незвичайним. За тими тваринами, які у нас підпадають під селекційний відстріл. Наприклад, із неправильними рогами і таке інше. Їм цікаві такі трофеї. Ось недавно отримали заявку на полювання від іноземців. Має приїхати один мисливець із Німеччини і ще один – із Південної Африканської Республіки. А дехто любить колективне полювання. Коли працюють собаки, коли звір біжить, коли шалений викид адреналіну».
Ціни у «Звірівському» – одні з найвищих, бо звіра багато, трофеї солідні є, та й, як каже директор, щоб утримувати такий штат, потрібно понад 80 тисяч гривень на місяць. «Ціни коливаються, – продовжує розмову Сергій Байцим. – На молодняк – від 8 до 10 тисяч. Трофейні – від 13 до 15 тисяч гривень за особину. Але все залежить від ваги трофею. Молодий кабан може коштувати від 3 тисяч і вище. Козуля так само. Сікач біля 200 кг буде коштувати під 10 тисяч гривень. Якщо ж зроблено підранка і поранений звір пішов, то платиться повна вартість трофею за окомірною оцінкою єгеря».
Найбільший попит у Звірівському є все ж на дикого кабана. Це найбільш доступно у ціновому діапазоні і цікаво, бо кабана не так просто вполювати. Він бореться за життя. Є попит на колективне полювання на козулю.
А от на оленів найбільше полюють браконьєри. Та й іншими тваринами не гребують. Вбивці не вибирають. Беруть усе.
Боротьба з браконьєрами триває постійно. У господарстві, каже директор, навіть є прилад нічного бачення, але порівняно з тими, якими оснащені сучасні браконьєри, це «смішна» техніка. «Тепловізори, з якими працюють порушники закону, коштують 70 тисяч гривень і більше. Господарство таких грошей не має, а от браконьєри мають і виявляють єгера чи рейдову бригаду дуже швидко», – каже Сергій Володимирович.
Анатолій Іщик підтримує директора мисливського господарства: «Зараз порушники закону досить оснащені. З’явилося багато новітньої зброї, тепер нерідко на полювання виходять із тепловізорами, прицілами нічного бачення. Технікою, яка бачить тварину за кілометр. Такі полювання інакше, як убивство, назвати не можна. А от вистежити їх досить складно. Щодня і щоночі працюють рейдові групи, за якими закріплені ділянки, які мають патрулюватися. Боротьба з браконьєрами триває, хоч сили й не рівні».
…Уже кілька тижнів триває полювання на вовка. Полохає звірів сіроманець. Кілька разів вдавалося обкласти вовків червоними прапорцями, але вони якимось чином вийшли. Хоча, в принципі, для цього звіра червоні прапорці по колу – це бар’єр. А тут ситуація досить дивна. Дехто навіть припускає, що це вовки, схрещені з собаками, – занадто дивні в них повадки, занадто не по-вовчи діють.
Запитуємо у директора і про ситуацію з вовками у «Звірівському». Адже звіра багато і шкода, якщо така краса буде знищена.
«Якраз випав сніг і ми працюємо над відстеженням вовчих зграй, – коментує Сергій Байцим. – Взагалі, вовк наносить для звірів колосальну шкоду. А тим більше в межах Звірівського мисливського, де перенасиченість тварин, вовки можуть забирати більше ста особин молодняка поросят. У тих районах, де менше диких свиней, козуль, вовк нищить бобрів.
Якщо в нас не проводити регулювання чисельності вовків, то вони забиратимуть весь молодняк. Хоча природозахисники кажуть, що вовка не можна добувати, бо він може зникнути, скажу: вовк – така тварина, яку дуже важко добути. Є мало людей, яким вдалося вполювати вовка. Хоча є й такі, що мають в своєму списку по 50 таких трофеїв. Це, так звані вовчатники, які відстежують лігво і забирають вовченят ще маленькими. Але до нас, на Волинь, вовк приходить із чорнобильської зони. Сіроманці щороку з’являються і щороку треба їх кількість контролювати».
Питання ставлення до вовка в Україні дискусійне. Дехто впевнений, що чисельність звіра треба чітко контролювати. Дехто бореться за занесення його мало не до Червоної книги. Наші сусіди – поляки, також неодностайні у питанні ставлення до вовка. Хоча у них врегульовано його статус. Про це говоримо із давнім другом «ЛВ», головним редактором журналу «Las Polski» Рафалом Зубковічем.
«У нас вовк під захистом ще з 1995 року, – каже пан Рафал. – Тоді аргумент був такий: вовк позитивно впливає на екологічний баланс. З 2004-го статус вовка змінився. Він не тільки під захистом, але й серед видів, для яких обов’язково створюють зони захисту, – 500 метрів від нори, якщо вона знайдена. Зона існує з 1 травня по 15 липня. Вовк у Польщі також віднесений до пріоритетного виду тварин, у EU директиву, яка є підставою створення системи «Natura 2000».
Зараз у Польщі більше 1000 вовків. І у природоохоронному середовищі також точаться дискусії про його статус».
Оксана ЧУРИЛО
Фото автора

Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» №11-12 2016р.