Мовою науки: чому гинуть соснові ліси Полісся та як їх рятувати

Хвойний ліс – головна і невід’ємна частина неповторного поліського пейзажу, коштовне обрамлення озер і річок, домівка для птаства і звірини.

Для поліських селян і містян ліс – ще й ягідний сад, грибний город, для декого – і хлів з дичиною, для багатьох – така необхідна у холодну пору дровітня. Люди, що з народження мешкають серед лісів, міцно пов’язані з ними й духовно, як із сильним, прекрасним і вічним витвором матінки-природи. На жаль, не вічним, і причин тому – кілька. На основі 2,5-річних досліджень у лісах 16 лісгоспів Волині та 2 лісгоспів Рівненщини про це розповідають наукові співробітники Поліського філіалу.

Причини. Намагання людини перетворити довкілля під своє розуміння доцільності рано чи пізно обертається якщо не трагедією, то принаймні драмою. Так сталося і з осушуванням боліт – стійка система циркуляції надземних і підземних вод, що раніше забезпечувала сталий рівень річок і озер, тепер уже не здатна забезпечити достатньої водності території. Тому такий «вибрик» природи, як потепління клімату, став для дорослих лісів вагомим фактором ризику. З одного боку ті 2 градуси, на які підвищилася середня багаторічна температура повітря, обумовили й підвищене випаровування води та дефіцит вологи під насадженнями протягом літніх і осінніх місяців, що призвело до різкого падіння стійкості лісів. З іншого – наявність необмежених запасів таких ослаблених деревостанів та теплі зими зумовили поширення стовбурових шкідників. У певній кількості ці шкідники завжди були присутні у лісі – зокрема, у насадженнях, створених на непридатних для лісу колишніх колгоспних землях, де часто уражалися кореневими гнилями – кореневою губкою або опеньком. Звісно, однопородність наших лісів та націленість соснового господарства на продуктивність за рахунок їхньої стійкості, надмірна зрідженість лісостанів – теж стоять у переліку причин нинішньої біди. Не менш вагомі – запізнення відповідних служб із визначенням дійсних причин загибелі лісів та низькі темпи ліквідації осередків ураження.

Отже, щодо шкідників. Найголовнішим ворогом наших сосен є верхівковий короїд – жук завдовжки до 3,8 мм, що любить світлі, розріджені деревостани і сонячні узліски. Здавалося б, яку шкоду може зробити дереву такий дріб’язок? А якщо таких дріб’язків на одному дереві кілька тисяч?.. Після зимівлі, коли жуки сплять під корою гілок і верхньої частини стовбура, підхарчовуючись під час потеплінь у лютому-березні, вони у квітні перелітають на нові дерева. Можуть летіти і 3 км, але навіщо, якщо нові «квартири» є поруч. Для того, аби вбити дерево, достатньо 5-10 короїдних сімей, оскільки кожна комаха не лише пошкоджує луб’яні волокна, по яких іде «спадний потік» поживних речовин від крони до кореневої системи, але й приносить на своєму тілі спори офіостомових грибів. Такими спорами насичене лісове середовище, вони вселяються у дерево через будь-яке поранення, але найчастіше їх доставляють туди шкідники. Жуки відкладають яйця (кожна з 6-12 самок у сім’ї може відкласти 50 яєць), а спори грибів тим часом проростають. Із яєць вилуплюються личинки, які допомагають батькам нищити луб, а грибниця заповнює все більший об’єм провідної системи дерева. Доки личинка перетвориться на лялечку, а лялечка на жука (на весь цикл від жука до жука потрібно лише 2-2,5 місяці), грибниця перекриває циркуляцію води у кроновій частині дерева, на зрізі тут – «синя» деревина, а хвоя вже давно втратила свій зелений колір. Що робить далі жук, чисельність якого тепер на умовному дереві збільшилася з 50 батьківських особин до декількох тисяч молодих комах? В основній масі він перелітає на нові дерева, і такої його кількості вже достатньо, щоб вбити не 1, а 50 сосен. Звісно, чисельність сімей на 1 стовбурі не є регламентованою, вона може сягати навіть 20 тисяч жуків. Через 2-2,5 місяці ще одне покоління жука летить нищити нові ділянки лісів. Саме через невпинне розмноження короїда ліс гине так масово, а завдяки грибам – ще й стрімко, адже міцелій розростається у системі водопостачання дерева, блокує сокорух і уражене грибами дерево вмирає за кілька тижнів. При цьому зрізане дерево з жовтою хвоєю ще матиме не лише живий пеньок, а й живу нижню частину стовбура, аж доки синява не пошириться до окоренка, а їй на це потрібно всього близько 2 місяців.

Видимою ознакою ураження дерева верхівковим короїдом є зміна кольору хвої. На цьому фото лише 1 дерево є здоровим, решта уражені 2-5 тижнів тому. На деревах із світло-зеленою хвоєю вже оселилися нові сім’ї короїда і спори гриба вже занесено у луб. Жовта хвоя означає, що вже формується нове покоління короїда і розпочався активний ріст міцелію грибів. Рудою хвоя стане через 6-8 тижнів після зараження і цей колір сигналізує про те, що синявою вже охоплено щонайменше всю верхню половину стовбура, а більшість жуків уже полетіла нищити наступні дерева. У разі заселення на стовбури ще й інших шкідників процес прискорюється.

Отож, верхівковий короїд, що вже розмножився до небачених масштабів і завдяки своїй чисельності тепер здатен уражати і, здавалося б, стійкі деревостани – це не єдина халепа. Після нього на сосни, як правило, нападає шестизубчатий короїд. Цей жук більший – до 9 мм довжиною, теж має до 5 поколінь за рік, теж полюбляє освітлені місця. Він заселяється у нижню частину дерева і заносить туди спори грибів, тому стовбур вже синіє не лише зверху донизу, а й знизу доверху (і через короткий проміжок часу перетворюється на низьковартісні дрова). І от у цьому випадку синім уже буде і пеньок.

Крім 10 основних видів короїдів та лубоїдів, на сосну напосілися й інші види стовбурових шкідників. Для середньої частини стовбура є, наприклад, синя соснова златка, яка може нищити дерева як у «співпраці» з верхівковим короїдом, так і самостійно. Частина з наявних видів ще донедавна селилася лише на мертвій деревині, а тепер змінила спосіб життя і вражає живі дерева. І навряд чи останнім є цей сюрприз, що матінка-природа підготувала для наших стражденних лісів.

Як боротися?

 Природні вороги короїдів через свою малочисельність поки що не здатні помітно зменшувати популяції шкідників. Хімічний спосіб боротьби є неефективними через дуже короткий термін і неодночасність перебування жуків на повітрі під час льоту. Крім високої затратності, хімічна обробка не є вибірковою, вона отруює все середовище. Дещо зменшити інтенсивність розмноження шкідників може дощове прохолодне літо або зима з протяжним періодом температур за – 30 град., чого чекати поки що не доводиться.

На жаль, поки що єдиним ефективним і безальтернативним заходом боротьби з комплексом шкідників та хвороб є шлях ліквідації осередків зараження, видалення «короїдного запасу» з лісу, попередження розширення осередків і утворення нових, тобто – санітарні рубки. Таким способом було зупинено цю біду у Європі (Польща, Німеччина та ін.). Тактика профілактики розмноження шкідників «йти перед короїдом» – реалізується там оперативним видаленням новоутворених осередків. На жаль, у нас наразі це практично неможливо через цілий ряд дозволів, законів, рекомендацій, наказів, приписів, інструкцій та інших паперів, часто недолугих і відверто шкідливих, що регламентують будь-які заходи у лісовому господарстві. На їхнє узгодження витрачаються місяці!

Якраз на стадії утворення першоосередків ураження – кількох дерев, що виділяються на узліску чи біля просіки зміненим кольором хвої – доцільними є вибіркові санітарні рубки. Вчасно і якісно проведені (із обов’язковим спалюванням порубкових решток!), вони здатні знищити наявний на них «короїдний запас» і убезпечити від гибелі інші дерева і, можливо, цілі масиви. На більших площах вибіркові рубки є неефективними, оскільки вирвані із лісового середовища і залишені стояти поодинокими ще живі дерева швидко втрачають здатність до спротиву, піддаються вітровалам і відтермінованому нападу шкідників та хвороб.    

Втрати. Зрозуміло, що головна небезпека – втрата лісу, як виробника кисню і очищувача повітря, як середовища для проживання звірів і птахів, збирання ягід, грибів і корисних трав. Але втрачається і матеріальний ресурс, що вирощувався десятками років. Збитки вже обчислюються мільйонами гривень, відрахування до місцевих бюджетів від лісової галузі помітно скорочуються. Для запобігання подальшим втратам лісового господарства і громад економічно доцільно вчасно забирати з лісу уражені (і тому приречені на вмирання) дерева, ще на стадії світло-зеленої або жовтої хвої, коли стовбур ще має «синяву» лише у верхній частині. Адже 1 кубометр ділової деревини коштує близько 1300 грн, а перетворений жуками і грибами на дрова він вартує вже лише 180 грн. Відповідно відчутною є і різниця у відрахуваннях з попенної плати до бюджету громади – 160 грн із кубометра ділової і лише 6 грн з кубометра дров’яної деревини. Саме тому старий сухостій, вже покинутий жуками і придатний лише на дрова, варто забирати з лісу в другу чергу. Ясно, що вчасне рубання уражених дерев переслідує одночасно дві мети і гарантує дві користі: знищення «короїдного запасу» і порятунок деревини.

Перспективи. У разі зволікання з вирубкою уражених дерев вони перейдуть до категорії сухих і їхні запаси будуть нарощуватися, а ліси – перетворюватися у мертві. Паралельно будуть утворюватися нові осередки уражених сосняків – або до зникнення соснових лісів, або до спаду поширення короїдів, якщо такий колись буде.  

Всихання сосняків Полісся розпочалося 5-7 років тому, масштаби їхнього поточного ураження в 4 поліських областях вже перевищили 70 тис. га. Гинуть також ліси багатьох інших європейських країн, зокрема – сусідніх Білорусі та Польщі. У Польщі, завдяки усталеній системі господарювання та досконалій нормативній базі із захисту лісу, лісівники мають усі повноваження і встигають запобігати поширенню всихання, тому цю проблему у державних лісах вдається вирішувати. Натомість, у південній частині Білорусі влітку 2017 р. через масове ураження лісів на окремих територіях було введено режим надзвичайної ситуації природного характеру та виконано суцільні санітарні рубки на площі понад 20 тис. га.

Ми живемо у епоху великих змін – не лише технологічних, політичних і світоглядних, а й природних. Лісове багатство перебуває під великою загрозою і його доля залежить від того, наскільки вчасно і професійно буде виконано санітарні рубки і зупинено подальше розгорання «біологічної пожежі». Звісно, вимушена вирубка лісів має супроводжуватися негайним залісненням цих територій і наразі лісівники справляються з цим завданням. Але зі збільшенням площ їм конче знадобиться і допомога громад, які теж зацікавлені у тому, аби лісові землі не заростали чагарниками, а вкривалися новими лісами – для наступних поколінь, для нових неповторних поліських пейзажів.

Олена БОРОДАВКА, Василь БОРОДАВКА.