Леонід Чубай – лісничий Сокиричівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ». У системі лісового господарства працює двадцять дев’ять років, з них вісім – лісничим Сокиричівського лісництва. А якщо до цього долучили ще й навчання у Шацькому лісному технікумі, то вийде усі тридцять три роки. Випускник Шацького лісного технікуму прийшов на роботу у Ківерцівський лісгосп 1 квітня 1985 року. Працював лісником, техніком-лісоводом (на той час була така посада, згодом перейменована на «старшого майстра»), відтак став лісничим.
Площа лісництва становить 4637 гектарів. Лісові масиви охороняють та проводять різні лісогосподарські роботи шість майстрів лісу. Щорічно лісництвом проводиться посадка лісу на 15-20 гектарах.
За результатами роботи першого півріччя 2014 року Сокиричівське лісництво зайняло перше місце серед лісництв лісгоспу, кращою майстерською дільницею визнана дільниця № 4, якою опікується майстер лісу Микола Демчук.
Протягом лісівничої кар’єри лісничий Леонід Степанович Чубай неодноразово нагороджувався відзнаками лісгоспу, обласного управління, грамотою Голови Держлісоагентства, відзнаками облдержадміністрації.
Визначне лісництво і тим, що кожного року в ньому заготовляють близько 60 тон цілющого березового соку.
Петро Романуха,
інженер охорони і захисту лісу ДП «Ківерцівське ЛГ».
На фото автора: Леонід Чубай та його колеги; майстер лісу Микола Демчук.

Олег Яворський працює головним спеціалістом відділу лісових ресурсів ВОУЛМГ. Сьогодні це один із найкомпетентніших фахівців у сфері охорони та безпеки праці. Звісно, лісова галузь потребує його постійного моніторингу, підказок, навіть втручання та оргвисновків.
– Кожного дня доводиться спілкуватися з працівниками держлісгоспів, які опікуються охороною праці та технікою безпеки, – мовить Олег Ярославович. – Це надзвичайно важлива діяльність, адже ми зобов’язані дбати про безпеку наших працівників, попереджувати нещасні випадки.
У лісомисливських господарствах є сектори, де робота особливо небезпечна. Насамперед, це пов’язано із заготівлею деревини: валінням лісу, вантаженням сортиментів та їх подальшою переробкою. Не менш небезпечними є лісопереробні цехи, де потрібно бути максимально зібраним та уважним. Але і в котельнях, електрощитових, на транспорті конче необхідні фаховість, знання, спецзасоби захисту.
Щоразу, буваючи в управлінні, чую його мудрі підказки лісогосподарникам. Тим наголосить на обов’язковості «дозволів», «інструктажів», «перепідготовці спеціалістів», інших застерігає про недопустимість використання несправних кранів, сортиментовозів, тракторів, маніпуляторів, інших технічних засобів. Сварить, а іноді й карає «приписом» чи «наказом» за кричущі порушення правил безпеки. То він у Маневичах, то у Ківерцях, то у Ковелі чи Любешові. На нижньому складі, на лісозаготівельній ділянці, у вагончику вальників лісу чи електриків, у консервному цеху чи біля лісовоза або ж козлового крана… Цього разу зустрів Олега Яворського на лісокомплексі ДП «Городоцьке ЛГ». Він встиг обійти всі цехи, заглянути в усі найпотаємніші куточки, тож приписів, порад і зауважень зібралося багато. Лісопрацівники сприйняли їх з належною увагою, чимало зауважень тут же взялися виконувати, інші, щоб виправити, просили додаткових роз’яснень і консультацій у лісоуправлінця.
– На наші лісопідприємства приходить багато молодих працівників, котрі не знають специфіки виробництва, – доброзичливо каже Олег Ярославович. – Потрібно вчити, пояснювати, іноді й насварити, щоб уберегти від небезпеки. У цьому й полягає робота головного спеціаліста з питань охорони та безпеки праці.
Олег Яворський визнає, що зараз настали не найкращі часи для його діяльності. Статті з хорони та безпечних умов праці фінансуються недостатньо. А від цього часто залежить не тільки чиєсь здоров’я, а й життя. Європейський вибір українців має щонайперше гарантувати і забезпечувати усім трудівникам галузі безпеку. То ж Олег Яворський своїм найбільшим обов’язком вважає збереження життя усіх працівників лісової галузі Волині.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: на нижньому складі ДП «Городоцьке ЛГ».

Працівники державної охорони ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» завадили жителям села Карпилівка, що на Камінь-Каширщині,  незаконним способом вивезти деревину з лісу. Загалом правопорушники відшкодували державі завдані збитки в сумі  9794,38 грн.

У місцевий ліс порушники лісового порядку поїхали бусами. Зрізали дві сироростучі сосни (діаметром 47-50 см), покрижували її і уже взялися навантажувати в салони. Деревину чоловіки, як з’ясувалося згодом, планували здати за гроші на сільську пилораму. Та  не вдалося. За цією  роботою їх застали працівники мобільної групи на чолі з провідним інженером охорони та захисту лісу Ігорем Борохом та Стобихвівського лісництва держлісгоспу.  Одразу  лісівниками були складені відповідні протоколи про адмінпорушення. І на сьогодні винні вже сплатили штраф.

Отож, перш ніж піти в ліс за легкою наживою, варто врахувати і те, що  за це все доведеться відповідати перед Законом.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного лісового та мисливського господарства.  

Навколишня територія Маневицького лісництва  користується популярністю серед місцевого населення. Гарно вистрижені туї, різнобарв’я квітів, починаючи від ранньої весни і аж до пізньої осені, приваблюють як місцевих, так і гостей. Особливо бувати на подвір’ї  лісництва полюбляють молодята під час весіль.

— Буквально кожної суботи та неділі подружні пари приїжджають сюди фотографуватися для сімейного альбома, — розповідає лісничий Маневицького лісництва Олександр Швець. – Найбільше подобається молодим величезний декоративний камінь. Його прилаштували поруч із викладеними декоративними камінцями клумбами, кущами троянд та інших квітів.  Чи то жартома, чи то серйозно, але молодята кажуть, що цей камінь, якщо торкнутися до нього, а тим більше  сфотографуватися, приносить щастя в сімейному житті. Що ж, молодим краще знати…

Усю навколишню красу працівники Маневицького лісництва плекають своїми руками. Приміром, туї ексклюзивно підстригають  та вже й, можна сказати, добре опанували цю роботу, Олег Кленовий зі своїм напарником Віталієм Ярмолюком. «Щоправда, — зауважує Олег Антонович, — займає таке заняття чимало часу.»

—  Ось ці крони декоративних дерев та кущів, що нині красуються біля лісництва, ми формували на протязі місяця. Хоч і довго, але результат, — сміється задоволено, демонструючи свою роботу Олег Антонович, — вартий і часу, і зусиль.

Основне знаряддя — це господарський інструмент садові ножиці. Ними умільці і формують красу навколишнього подвір’я.

Та не обходиться тут, звісно, без жіночих рук. За квітковим різнобарв’ям доглядає прибиральниця Валентина Перванчук. А ось «американську гірку»  з декоративними камінням, кущами, трояндами охоче допомогла окультурити дружина лісничого Раїса Андріївна.

Уже коли відвідала це лісництво, зрозуміла, чому директор держлісгоспу Володимир Радіон  запропонував спершу заїхати саме сюди. Навколишня краса мене, як і інших, хто вже тут бував, також надзвичайно приємно вразила. Тому-то свій телевізійний сюжет, підготовлений для волинського телебачення спеціально до Дня  працівників лісу, що йшов в ефірі  новин минулої  суботи та неділі, розпочала саме з цього лісництва.

За словами лісничого лісництва Олександра Швеця, дуже відчутною є допомога від учнів шкільного лісництва. У своєму розпорядженні юні природолюби мають гарний, затишний і належно оформлений клас в приміщенні лісництва. В ньому вони проводять заняття, різні досліди тощо. Навесні, наприклад, майструють і розвішують шпаківні. В лісі облаштовують годівельні майданчики для звірів, годують їх. Доглядають за лісовими культурами в розсаднику, що поруч лісництва.

А минулоріч юні природозахисники на Всеукраїнському природничому злеті, що відбувався у Київській області, зайняли достойне перше місце.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

У Шацькому районі Волинської області проходить VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії. Як повідомляє прес-служба Волинської облдержадміністрації, цей захід відбувається на виконання рішення голови обласної державної адміністрації Володимира Гунчика до листа представника України з питань договірно-правового оформлення державного кордону України Леоніда Осаволюка. Від лісівників участь у роботі комісії беруть перший заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Віталій Атаманчук та начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, також перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Кудрявцев, представники управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції ОДА та головного управління Держземагентства у Волинській області.
Усім відомо, що українсько-білоруський кордон проходить болотно-лісовими угіддями. По обох його сторонах живуть поліщуки, чимало з яких доводяться один одному близькими родичами. На українсько-білоруському кордоні з боку с. Мельники такою лінією служить меліоративна дорога, яка відділяє вже білоруські села Дрочів і Оріхове, а ось з боку сіл Затишшя, Піща, Ростань, Хрипськ, Кам’янка, Пулемець кордон проходить лісовими урочищами, де українці сподавна люблять збирати гриби і ягоди, буває, що захопившись «тихим полювання», заходять на територію сябрів. До речі, за радянських часів у «піщанських лісах» влаштовувались полювання для перших осіб Радянського Союзу, донедавна ще були навіть «музейні вишки» для полювальників. Тепер ця територія українцям недоступна. Від українського села Кошари (а воно на кордоні трьох держав) «білоруський клин» між Польщею та Україною сябри відгородили вже сіткою. Тут налагоджена взаємодія і є повне порозуміння між прикордонними службами усіх трьох держав. Втім, цього не скажеш про окремих місцевих жителів, які за звичкою намагаються спілкуватися з рідними по інший бік кордонів. Мимовільними порушниками стають дикі свині, козулі, лосі, олені, вовки, лисиці, бобри, зайчики, які, схоже, люблять усі три країни. Не визнає кордонів і вода. З озера Кримне бере початок річка Рита, яка впадає у Муховець, також Копаївка, що передає весняні привіти білорусам від озер Світязь та Луки-Перемут.
Перебуваючи нещодавно у с. Кошари Шацького району, не проминув нагоди на власні очі побачити, як упорядковуються кордони між Україною і Білорусією. Стежка пролягла через знаменитий місток над так званим каналом Мосціцького в кількох метрах від «білоруської зеленої сітки». Перед Другою світовою канал копали на замовлення якоїсь вельможної пані, яка хотіла спустити у Західний Буг воду з озера Пулемецьке і в останньому видобувати сапропель. Тодішній президент Польщі Ігнацій Мосціцькі цьому завадив. Сьогодні цей канал добряче затягнувся, заріс лісочком, та все ще зберігає історію про єдине Полісся, яке тепер розділене кордонами.
На моє запитання «Чи спокійно на кордоні?», командир застави відповів ствердно. Додав, що є всі необхідні технічні засоби контролювати безпеку наших територій і вдень і вночі. Додав, також, що у цьому їм допомагають лісівники та патріотичні українці. Порозумінню і безпеці між країнами й, зокрема, поліщуками, що опинилися по обидва боки кордонів, покликане сприяти і VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: на українсько-білоруському кордоні.

Волинські лісівники зібрали армії понад 800 тисяч гривень. Про це розповів начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик.
«Із загальної суми ми спрямували 425 тис.грн на заходи з обороноздатності нашої держави, власним товаром надали благодійної допомоги на суму 300 тис. грн», – розповів він.
За словами Василя Мазурика, працівники лісових господарств постійно передають до військкоматів продукти харчування та консервацію власного виробництва, а також пиломатеріали, дрова паливні, кевларові каски, бронежилети, пальне.
Крім того, на сьогодні для майже 300 родин мобілізованих безкоштовно завезено дрова.
«Власними силами допомагаємо. Ділимося тим, чим можемо. Також держлісгоспи передали в користування Збройним Силам України техніку. Усе що робимо, заради єдиного – Миру в Україні», – зауважив начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Прес-служба Волинської облдержадміністрації

Віра Оласюк – жіноче обличчя Любешівського держлісгоспу. У колективі, де в основному переважають, як правило,  представники сильнішої половини людства, вона працює з 1997 року. Після закінчення Шацького лісового технікуму попросилася на роботу. Директор Гетьманчук Анатолій Іванович побачив іскру в очах молодої вродливої дівчини, серце істинного природолюба і погодився взяти її у штат лісгоспу. Тут, серед досвідчених працівників, Віра і пройшла основну свою школу. Спершу працювала майстром цеху переробки деревини Дольського лісництва . А нині вона інженер лісових культур ДП «Любешівське  лісомисливське  господарство». 

Колеги Віри дивуються з того, скільки багато вона має життєвої енергії. Виховує двох діток – доню Ніночку і синочка Ігоря — але своїх основних обов’язків  – бути захисником поліського лісу —  ніколи і ні на кого не перекладала, ставиться до них із надзвичайною відповідальністю. Об’їжджає територію на своєму вірному залізному коневі – скутерові. І скрізь встигає.

Між іншим, гарний і, можна сказати, врожайний розсадник площею 1,1 га, що на території Дольського лісництва,  – заслуга Віри Оласюк. На її велике переконання, розсадник потрібен для життєдіяльності лісгоспу, як вода, як повітря. «Особливо, якщо говорити про лісовідновлення», – переконує  співрозмовниця. Вона продовжує: “Цьогоріч ми посіяли сосни на 0,7 га і  плануємо зібрати 700 000  штук сіянців сосни звичайної. Зауважте, стандартних сіянців сосни звичайної. Ви самі бачите, що посад матеріал, не зважаючи на пережиті непогожі погодні умови цього року, гарний.  Сподіваємося, що він добре перезимує і наш лісгосп повністю забезпечить себе у потребі  посадки  лісових культур, сприянню природного поновлення.”

Поряд із сосною, працівники лісництва тут практикують вирощувати ялину звичайну для створення  ремізів . «Густі крони ялини зімкнуться між собою і вийде затишна хатинка чи покрівля кабанам, лосям та  іншим лісовим звірям від природніх негараздів — дощу, хуртовини, снігу тощо», — розповідає …

– Віро, колеги повідали, що свого часу саме ти настояла на тому, аби цей базовий розсадник продовжував функціонувати при лісгоспі.  Ти і зараз в цьому переконана?

– Так. Ми повинні мати власний посадковий матеріал, а не їздити кудись по нього. Аби успішно розвиватись і працювати, мусимо мати своє. Саме у власний розсадник ми ранньої весни вносимо органічні добрива, потім мінеральні… А якщо говорити загалом, то гарний посадматеріал – це основа лісовідновлення, лісорозведення. У нашого лісгоспу хороша приживлюваність лісових культур. При інвентаризації більше як 50 відсотків  з них мають перший клас якості. І в цьому, я вважаю, заслуга нашого  базового розсадника. Чим швидше посадматеріал дійде до працьовитих рук наших лісокультурниць, які садять лісові культури, тим краще він приживиться, оскільки  коренева система не встигає пересихати.

І директор лісгоспу Віталій Котеленець, і головний лісничий Олександр Шумік, і інженер ОЗЛ Володимир  Терещук, і майстер лісу Дольського лісництва Іван Сухаревич, за яким, власне, і закріплено догляд за розсадником, і всі інші, з ким пліч-о-пліч щодень на благо волинського лісового державного фонду трудиться Віра Оласюк, цінують  працю колеги. Зичать  їй міцного, мов граніт, здоров’я,  невичерпної енергії, оптимізму у завтрашній день і кращу долю нашої незалежної молодої держави.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.