Щодо сюжету на телеканалі ICTV від 2 лютого

Державне агентство лісових ресурсів України у відповідь на інформаційний сюжет «Українські екологи стурбовані. З України неконтрольовано вивозять ліс», що вийшов 2 лютого у програмі «Факти» на телеканалі ICTV, повідомляє наступне:

Твердження, що «70 % вирубаних лісів вивезені на експорт» не відповідає дійсності. За останніми даними, на 1 січня 2015 року лісогосподарськими підприємствами поставлено на експорт 4,1 млн. кбм. необробленої деревини, що становить 27% від обсягу заготівлі. Для забезпечення потреб внутрішнього ринку направлено близько 10,9 млн. кбм., або 73%. Основні поставки експорту деревини лісогосподарські підприємства здійснюють в країни ЄС – це 55%. В Китай та Туреччину поставляється – 25 і 20%.
Стосовно висловленого, що «українські виробники задовольняються залишками сировини, і що ліс отримують ті, хто транспортує за кордон» зазначаємо, що вся необроблена деревина (за винятком дров паливних, деревини для індивідуального ремонту і будівництва, забезпечення соціальної сфери та власних потреб і переробки постійних лісокористувачів) виставляється на аукціонах, участь в яких першочергово приймають вітчизняні виробники, які мають можливість придбати всі затребувані обсяги деревини. Держлісагентство не здійснює контролю за деревообробною галуззю. Для наглядності, в цілому на квартальні аукціони (загальні+спец) 2014 року було виставлено 7 млн. 642 тис. кбм деревини. Фактично вибрано за 2014 рік 3 млн. 919 тис. кбм, що становить 51% від виставленого обсягу.

Зокрема, підприємству ПрАТ «Фанплит», що фігурує у сюжеті як критична сторона, за 2014 рік лісогосподарськими підприємствами галузі поставлено 11,1 тис. кбм фансировини для лущіння, що становить 127% від придбаних на аукціонах з продажу необробленої деревини обсягів.
Твердження, що лісогосподарські підприємства «збільшили вирубування лісу на третину» є помилковим та безпідставним. Так, лісгоспи виконують свої обов’язки перед державою як постійні лісокористувачі, заготовляючи деревину в межах науково обґрунтованої лісосіки. У 2014 році підприємствами галузі від усіх видів рубок заготовлено 15010,7 тис. куб. м деревини, що на 590 тис. куб. м або 4,1% більше в порівнянні з 2013 роком. Це пояснюється ліквідацією наслідків вітровалів та буреломів, що відбулись на площі біля 9 тис. га.
Вкотре наголошуємо, що лісозаготівля не є основним напрямком роботи лісової галузі. Першочерговим є збереження і відтворення лісів.
У рамках лісокультурної кампанії 2014 року підприємства Держлісагентства провели відтворення лісів на площі 50 тис. га, що складає 109 % від запланованих га. Із загального обсягу лісовідтворення шляхом посадки та посіву лісових культур відновлено ліси на площі 32,6 тис. га, під природне поновлення відведено 17,4 тис. га.
Здійснено всі лісовідновлювальні заходи, проведено догляди за лісовими культурами, закладено посіви у лісових розсадниках, створено плантації новорічних ялинок.
Твердження М.В. Томенка, що Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом не стосується торгівлі лісом є помилковою. Про це свідчать відповідні висновки Мінекономрозвитку та Кабінету Міністрів.
Зазначена пропозиція не узгоджується з вимогам Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та міжнародним договорам, учасником яких є Україна (ст. 17). Насамперед це Угода про асоціацію між Україною і ЄС, Угода про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угода про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія, Договір про зону вільної торгівлі.
Результатом запровадження обмежень можуть бути симетричні заходи з боку країн Євросоюзу, направлені на продукцію переробки деревини, яка вироблена в Україні, що матиме катастрофічні наслідки для лісогосподарської і деревообробної галузей нашої країни, що в свою чергу призведе до скорочення валютних надходжень у державу та зменшення обсягів сплати податків до бюджетів різних рівнів.
Інформація, висвітлена на каналі ICTV не має фактологічного підтвердження. Державне агентство лісових ресурсів з повагою ставиться до діяльності засобів масової інформації, і погоджується з тим, що вся робота лісової галузі має бути прозорою, відкритою для суспільства. Відомство звертається до всіх сторін зацікавлених у веденні лісового господарства, з тим щоб вони безпосередньо апелювали до фахівців агентства для отримання кваліфікованої відповіді, не поливаючи брудом галузь в той час, коли важливо думати про мир і зміцнення економічного становища держави.

Прес-служба Держлісагентства

Перший лютневий випуск “Волинської газети” вийде з додатком “Ліс”. А в ньому: “Американець” воюватиме за Україну”

IMG_3010Американець «Черокі» буде воювати за Україну. Його спорядили у зону антитерористичної операції лісівники Волині. Відтепер він повноправний боєць! Ось бо стоїть у маскувальнім зеленавім камуфляжі перед будинком обласного управління лісового та мисливського господарства та «козиряє» усім патріотам, що проходять поряд.
–Джип «Черокі» – це дуже надійний автомобіль з потужним турбодвигуном, який здатен виконувати найскладніші бойові завдання, – каже керівник волонтерського комітету гуманітарного забезпечення українського війська Сергій Коба. – Має 229 тисяч кілометрів пробігу.
Перед тим, як відправити автівку у зону АТО, на прохання волинських лісівників її модернізували згідно військових вимог. До цієї справи долучилися підприємці Володимира-Волинського Леонід Дмитрук, Олег Трачук та пан Святослав. Саме вони забезпечили джип додатковими запчастинами та відремонтували ходову. Провели повне технічне обслуговування, замінили мастило в коробці, у розкатці…
Вже відомо, що «Черокі» служитиме вірою і правдою Україні. Володимир-волинці завантажили автівку медикаментами, провізією, теплим одягом. З передової по «американця» приїхав військовий Олександр.
– Він у нас великий патріот, – з любов’ю каже про сина мама Валентина Ананіївна. – З перших днів був на Майдані у найгарячіших його точках. Коли почалися події на Сході, прийшов і сказав: Мамо, я так вирішив! Маєш благословити: я йду в армію. Я вже пройшов медкомісію..»
Так потрапив на передову. Був у Волновасі й Іловайську. Від «котла» вберегло чутливе мамине серце. Валентина Ананіївна згадує, що вона відчула щось недобре і затримала сина на декілька днів, коли він приїхав по черговий гуманітарний автомобіль.
Сам Олександр має дві вищі освіти, а в армії служить шофером і… лікарем.
– Лікарем по телефону, – уточнює мама. – Його тато Володимир Олександрович був відомим судинним хірургом. На жаль, вже десять років, як його нема з нами. Я також лікар з досвідом. При потребі дистанційно долучаються всі мої колеги. Тож, коли із кимось щось стається на передовій, син одразу телефонує і просить дати консультацію, як діяти в тій чи іншій ситуації. Особиста аптечка і лікарські препарати – завжди при ньому. Мабуть, проявилося щось вроджене, передане нами у спадок синові, у нього ще та батьківська закалка, тож він добре справляється і з цим медбратівським обов’язком.
Мама вважає, що його батько, а її чоловік пишався б їх сином. Як, втім, і дідусь Олександр Іларіонович, який свого часу працював освітянином, був директором школи. Частенько брав із собою до школи й онука. Сашко, як і кожна дитина, любив новорічні ранки, приходив під шкільну ялинку із улюбленим зайчиком. А згадала мама про це, бо священик отець Михайло привіз Сашкові листи для бійців української армії від учнів тієї школи, де директорував його дідусь і сам він бував. Найбільше татом-військовиком гордиться його син Назар. Він вже дев’ятикласник і все розуміє. Якось, провідавши батька на військовому полігоні у Тучині, так і написав: «Тату, я горджусь твоїм вчинком». А в подарунок передав пасочки та крашанки. Це було після Великодня минулого року. Є у нашого оборонця ще донька Євдокія. Їй вже виповнилося 8 рочків і вона навчається у третьому класі. Але на відміну від брата татову мандрівку на цю неоголошену війну сприйняла як особисту біду, дуже журиться й не може простити розпалювачам війни, що вони посягнули на її найсвятіше право – мати поруч тата.
– Вона, мабуть, найбільше відчуває його відсутність, – розповідає пані Валентина. – Якось обняла батька, розплакалася і ні в яку не хотіла відпускати.
Побачитись із Сашком прийшли рідні, перша дружина Ірина, голова Волинської організації працівників лісового господарства Павло Матіюк, мамина подруга пані Галина, радник голови облдержадміністрації Сергій Кошарук та його помічник Тарас Савчук, перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик, лісоуправлінці Василь Мазурик, Борис Бабеляс, Олег Яворський, Олександр Боровицький, Петро Романуха, Сергій Сичук, свободівці Святослав Боруцький, Андрій Білан, волонтери, журналісти, мешканці Луцька. Начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, влучивши слушну мить, передає солдату найщиріші слова вдячності від лісівників та вручає ключі від джипа: «Його у складщину купили всі наші лісівники. Хай він добре вам служить, допомагає боронити Україну і рятувати життя наших бійців». Олександр бере ключі, але сідати в автівку не поспішає.
– Хай отець Михайло спершу освятить, – каже і відкриває капот, усі двері і багажник.
Отець Михайло – настоятель Свято-Покровської церкви. Він – духовний наставник і великий друг Олександра і всієї його родини. Так сталося, що Олександр став прихожанином цього храму, допомагав будувати дзвіницю, сприяв в усіх церковних справах. Тут змужнів духовно, зміцнив свою віру. У найтруднішу ніч з 18 на 19 лютого разом стояли на Майдані Незалежності. Тоді їх було тільки тисяча. Було реально страшно… Тепер нестрашно… Молитвою підтримує отець Михайло. Він вдень і вночі молиться за Олександра та всіх українських воїнів. Поки він читає молитви і здійснює чин освячення, мама бійця розповідає:
– Отець Михайло перший дізнається про найнебезпечніші епізоди в житті сина. От він був у Волновасі, ситуація критична, йде бій, син біжить полем і телефонує отцю Михайлу: «Моліться за нас, бо біда!» Так було і під Іловайськом, де розбомбили нашу колону. Сашко якраз був у дорозі, йому довелося рятувати бійців, які виходили з оточення. Серед поля ледь свої вертольотчики не розстріляли, помилково прийнявши за ворожих лазутчиків. Тільки вчасний дзвінок сина і швидка реакція волонтерів дозволили порозумітися своїм же.
Кожен з присутніх хоче потиснути українському солдату руку, передати через армійця бійцям на передову якісь задушевні слова. Радник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кошарук передає слова підтримки і вдячності від Володимира Гунчика та всіх працівників облдержадміністрації, запевняє: «Підтримка армії буде й надалі. Ми мусимо бути єдиним фронтом. Окрім твердості на передовій, нам дуже потрібний міцний тил, розвинута економіка. Зараз готуємо нові гуманітарні вантажі у зону АТО, створили волонтерський центр. Нас підтримує Бог, бажаю повернутися з миром і перемогою. Передайте усім бійцям наші вдячні слова».
– Ми збирали чотири позачергові сесії на підтримку армії та добровольчих батальйонів, – мовить перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик. – 23 січня була позачергова бюджетна сесія, але ми прийняли рішення й про підтримку волинського територіального батальйону, зарезервували на його потреби 8,6 млн грн.. Також підтримали звернення визнати Росію країною агресором, а ДНР і ЛНР – терористичними організаціями, надати свободу Надії Савченко.
А ще сказав від Волинської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», де він виконує обов’язки заступника голови: «Разом із волонтерами ми зібрали на підтримку наших армійців та добровольчих батальйонів 4,5 млн грн. Допомога Армії – справа честі кожного патріота! Завдяки нашій єдності нам вдалося створити справді народну армію і всупереч планам Путіна стримати ворога. Бажаю, щоб кулі вас обминали!»
…Боєць Олександр схилив голову у молитві. Вельми багато у його житті відбулося за останній рік. Бачив великий подвиг українців, разом з іншими його творив… Є втрати серед побратимів… Стоїть у камуфляжі, злегка зарослий. Та ось підвів чоло і сяйнув до товариства щирою лагідною усмішкою. Тою особливою усмішкою, що притаманна хлопцям з передової, з-під ребер найлютішої війни, освітив рідне місто.
– Ці машини передані з вірою від людей, – каже Олександр. – Довго служать, їх кулі не беруть, осколки обминають. І ви моліться тут за нас, бо там подеколи нам не вистачає часу для молитов.
Боєць Олександр передає начальнику Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства державний жовто-синій стяг з автографами атовців: «Хлопці просили подякувати за машину!»
– Дякую, відтепер цей бойовий прапор буде у моєму кабінеті! – бережно приймає полотнище. – Лісівникам є на що рівнятися!
Все це відбувається перед будинком Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. «Черокі» стоїть у найпочеснішому, поки що «лісовому караулі».
– Кожне таке місце, як оце, – це місце, де здобувається перемога української нації, – після молитов, піснеспівів, чину освячення та окроплення свяченою водою автівки і людей каже отець Михайло. – З нами Бог, а де Бог – там правда і перемога, це запорука великого союзу. Ми маємо хоробрих воїнів, жертовність народу, віру людей. Вона не тільки з тою церквою, на яку вказує Путін. Нація – це, чого ворог не сподівався. Подякуймо Богу, воїнам, які жертвують не тільки своїм часом і добробутом, а й здоров’ям і життям. На війні хай ця машина принесе їм перемогу.
Щоб придбати її, долучилися власним коштом лісівники з усіх лісгоспів, зі всіх волинських сіл і містечок. І ось зробили добре діло. Боєць Олександр дякує лісівникам: «Як все це закінчиться, повернемо цю машину назад і вона буде служити лісівникам, бо вона ваша!» Він захоплений громадським подвигом простих волинян, котрі діляться з солдатами своїми статками, передають на передній край теплий одяг і провізію.
– Якось так навантажили бус, що й горобцю ніде сісти, – розповідає про один із гуманітарних вантажів пані Валентина. – А тут хлопці несуть ще дуже потрібне обладнання: «Самі зробили. Візьміть. На передовій пригодиться!..» Ось такий наш народ.
Мама героя бадьориться, як може, але ж і материнської тривоги нікуди не заховаєш.
– Що смачного наготували синові? – питаю, аби перевести розмову у домашнє русло.
– Вчора зварила борщику, запекла качку, – мовить. – Але ж він настільки зайнятий, все розписано по хвилинах. Тільки й сказав: «Пробач, мамо, не вийшло й на поріг забігти…» Сьогодні ось домашній супчик і жарке привезла з собою… Знаєте ж, яке там на передовій харчування…»
Валентина Ананіївна все розказує і розказує про сина, його дітей, велику дружну і патріотичну родину, про традиції і любов до України… Це у їх родині передавалося з роду у рід.
Матері! Наше небо і захист, вічні молитви і вірна любов!..
А потім про батька розповідав син Назар. Як на дев’ятикласника – він занадто дорослий і змужнілий. І так захотілося, щоб діти не так скоро дорослішали і якомога довше нічого не знали про війну…
А потім усі фотографувалися з бійцем Олександром… З бойовим прапором… З новим військовиком – американцем» Черокі». Десь у знавіснілій далекій Росії тепер точно казатимуть, що за Україну б’ються американці… І серед них один на ім’я «Черокі». І це, як не дивно, буде єдиною «російською» правдою… «Лісовий» народний «Черокі» буде змагатися супроти «Градів», «Ураганів», «Піонів», найновіших російських танків… Американець «Черокі» буде залізним медбратом, вивозитиме поранених під ураганним «братнім» російським вогнем… Він виконуватиме наймирнішу і найгуманнішу роботу – рятуватиме життя…
…Сашко сідає за кермо… «Черокі» рушає від лісоуправління… Вже у найближчі дні «американець» наводитиме жах на окупантів… А за кілька днів звідси вирушить у зону АТО ЗІЛ-157… Волинські лісівники придбали його для Добровольчого українського корпусу.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

IMG_3020

 

 

Василь МАЗУРИК: Працюймо чесно і цінуймо правду. Вона — переможе!

Відбулася перша в ц.р. нарада начальника ВОУЛМГ з директорами лісових та лісомисливських господарств. Детальному аналізу, порівнюючи з відповідним періодом минулого року, було піддано показники виробничо-господарської діяльності, окреслено конкретні кроки у ввірених завданнях цьогоріч.

З інформацією по об’ємних показниках виступив  начальник відділу лісових ресурсів обласного управління Григорій Новосад.
Реалізація продукції власного виробництва, планові завдання реалізації продукції на експорт, стан розрахункової дисципліни – про ці та інші фінансові завдання говорила заступник начальника ВОУЛМГ Лідія Турянська. Зокрема щодо надходжень до бюджету уже за січень цього року, то за інформацією Лідії Турянської, їх сума склала 10748 тис. грн. Станом на 30 січня нинішнього року заробітна плата грудня виплачена в повному обсязі. Крім того 1844,3 тис. грн. виплачено за січень. По управлінню середня заробітна плата за 2014 рік склала 3175 грн. По Україні вона становить 3479 грн.
Також Лідія Зіновіївна наголосила всім керівникам на тому, що в подальшому потрібно особливо раціонально планувати свої поточні витрати. Фактичні видатки та капітальні поліпшення проводити тільки за рахунок наявних коштів, не допускаючи при цьому росту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а разом з тим — не допускати росту одержаних авансів.
Начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик зупинився на питаннях, які сьогодні найгостріше турбують і галузь, і Україну.
Звернувся Василь Васильович, оскільки вважав це за потрібне, і до свідомості керівників лісових та лісомисливських господарств, побажав їм на цей рік налаштуватися на більш серйозний підхід до доручених державою обов’язків. “Якщо успішних показників досягнуто в одних господарствах, значить можливо це і в інших, — сказав Василь Васильович. — Ніхто з нас не має права тягнути галузь назад чи стояти на місці. Рухаємося разом, крок за кроком, поступово, і тільки вперед!”
За словами Василя Мазурика, чесна праця завжди винагороджується. Власне, саме такої — відданої і чесної — роботи від лісівників вимагає і держава, і суспільство. А особливо сьогодні, в умовах війни, коли українські бійці в боротьбі за незалежність і свободу потребують фінансової, матеріально-технічної допомоги.
— Окрім основних завдань маємо обов’язок щосили допомагати армії. І будемо це робити доти, доки буде потрібно, аж до повної перемоги над загарбником. Тож працюймо чесно і цінуймо правду, — сказав Василь Мазурик, — бо вона — переможе!”
Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

На фото: під час наради.

січень січень1 сычень

Рада екологічної громадськості

IMG_3243В Інформаційно-екологічному центрі Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства відбулася рада екологічної громадськості області. Товариство зібралося, аби заявити про свою підтримку новопризначеному директору ДП «МГ «Звірівське» Яремі Байді. А спричинив до цього нещодавній інцидент, коли у вечірню пору до приміщення увірвалося двійко людей, які від імені ДУКу, не назвавши ні прізвищ, ні причини відвідин, стали вимагати від Яреми Дмитровича, аби написав заяву на звільнення за власним бажанням. Навіть звинуватили його у пияцтві, хоча він зовсім не вживає спиртного. Ситуація розв’язалася з приїздом представників правого сектора. Представники екологічної громадськості – а серед них секретар Луцької міської ради Сергій Григоренко, атовець і працівник управління екології у Волинській області Ігор Квач, голова Волинської обласної організації Товариства охорони природи Віктор Комаров, орнітолог  Михайло Химин, депутат Ківерцівської районної ради Федір Доридор, заступник голови Ківерцівської районної ради Ігор Космина – заявили про свою підтримку новому директору МГ. Від лісоуправління їх позицію підтримав перший заступник начальника ВОУЛМГ Сергій Шеремета. Директор ДП «МГ «Звірівське» розповів про роботу колективу по наведенню порядку, підгодівлю звірів, боротьбу з браконьєрами, виготовлення всіх необхідних документів на землю. Відтак розмова зайшла про приватні мисливські угіддя, які сусідять з державним мисливським господарством. Про облік звірів, зокрема, про зубрів. Кожен висловив своє бачення ведення мисливського господарства в області, ставлення до приватних мисливських господарств, які в часи Януковича готувались під конкретних впливових осіб. Багато і змістовно говорили про відновлення програми по збереженню волинської популяції зубрів, зокрема, про закупівлю самок зубра. Йшлося і про Цуманський національний природний парк. Два управління – екологічне і лісове – підтримують найскорішення створення адміністрації парку під егідою Міністерства екології. Екологічна громадськість намітила цілий ряд конкретних шляхів по розвитку мисливського господарства у постмайданівський період.

Сергій Цюриць,

прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Нафото автора: екологічна рада в ІЕЦ ВОУЛМГ.

IMG_3245IMG_3240

Черемський природний заповідник: Конкурс «Шукаємо, щоб зберегти». Легенди

Надсилаємо кілька легенд, що надійшли на конкурс «Шукаємо, щоб зберегти», який проводився у Черемському природному заповіднику. Підготували їх учні Колківської ЗОШ – I-III ступенів.
З повагою, Лариса Шевчук, завідувач відділом наукової роботи ЧПЗ

Західне Полісся

Українське Полісся – етнографічний регіон, що зі сходу на захід простягається через увесь північний край України. І разом з суміжним білоруським, брянським у Росії та люблінським у Польщі Поліссям творить одну зі своєрідних географічних та історико – етнографічних територій слов’янського світу.

Наше „Полісся” – похідна від слова ліс і означає лісисту місцевість, біля лісу. Небезпідставно звернуто увагу на близькі за звучанням слова в литовській і латинській мовах: «Pala», «Palesa», «Palysa», що означають характерний для Полісся болотяний ландшафт, багнистий ліс. З цією причиною побутує думка про балтсько – слов’янську спільність кореня слова „Полісся”. Ця назва зустрічається вже в працях давньогрецького історика Геродота, значиться вона в Галицько – Волинському літописі під 1274 р., а також в інших середньовічних і пізніших джерелах.

Українське Полісся на півночі межує з Білоруссю і займає північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської» Київської, Чернігівської та Сумської областей. У західній частині до нього історично і згідно з лінгвістично – етнографічними даними належать південна смуга Брестської області (тепер входить до складу Білорусі) і східна частина Підляшшя (Польща). Південна етнографічна межа українського Полісся визначається приблизно від Західного Бугу і далі на схід, північніше міст Володимир – Волинський, Луцьк, Рівне, Новоград – Волинський, Житомир, Київ, а на Лівобережжі – Ніжин, по ріці Сейм до сучасного кордону України з Росією.

Залежно від розташування щодо Дніпра українське Полісся поділяється на Правобережне і Лівобережне, а також відповідно на Західне і Східне – Наддеснянським. Побутує і визначення окремих частин Полісся стосовно сучасного адміністративного районування: Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське, Чернігівське.

Легенда про зниклу церкву

Мабуть немає такого куточка на Україні, який не був би овіяний легендами.

Завітайте у мальовниче селище Колки, і вам покажуть його прекрасні краєвиди. Стрімкий Стир гордовито пробіжить швидким потоком, старий ліс привітає урочисто шумом дерев, а зелені луги покличуть своїми пахощами. А скільки легенд кружляє навколо цієї краси. Та є у нас таємниче місце, що має назву Церквище. Біля лісу вас здивує незвичайна картина. В оточенні струнких сосон земля — ніби прогнуте озеро, але без води. Кажуть, що там, під землею є церква. І якщо у велике свято Паски лягти на землю і притулити до неї вухо, то можна почути спів. Старші ж люди вам розкажуть таку легенду:

Наближалось свято Воскресіння Христового. Упоравшись із роботою, люди поспішали до церкви на службу Божу. За короткий час у храмі було ніде й стати. Святкова служба розпочалась рівно опівночі. Радісне „ Христос Воскрес” лунало з неабиякою урочистістю. Щось таємниче, святе панувало у цю ніч. І ніхто у храмі не знав того, що відбувається зовні.

У цей час небо вкрили важкі хмари. За мить пішла справжня злива. Вона не вщухала довго. М’яка земля повільно вбирала не тільки вологу, а й храм став вгрузати й зникати під землею. До завершення служби ніхто із церкви не виходив. Кажуть там були не тільки дорослі, а й діти. Коли перші прихожани спробували вийти – двері уже відчинити було неможливо. Говорять, що й понині у ньому йде служба Божа.

Щоразу, коли збираємось у цьому місці, то запитуємо один одного:

– Чого ж ніхто не врятував їх?

– А якщо взяти лопати, чи можна докопати до купола?

– А кому пощастило чути чудовий церковний спів?

А в серці радіємо, що таку прекрасну маємо легенду. А, можливо, це і правда?

Розрив-трава

Є така трава, що як кинеш її на воду, вона не за водою, а навпроти пливе. То і є розрив-трава. Як косиш сіно, то як де така трава найде на косу, то коса геть розсиплеться. Тоді, кажуть, розріж мізинного пальця і поклади тую травину в рану. Поклади, щоб там заросла, і тоді вже якого схочеш замка відімкнеш.

Але чоловікові самому та трава рідко попадається. То черепаха її добре знає. Сама вона не може ні від якої біди вборонитися, то їй і дано одній ту розрив-траву знати.

А хто вже хоче мати ту розрив-траву, то шукає черепашаче гніздо з яйцями. Обтикає його патичками, щоб черепаха не могла долізти, і жде. То вона ту траву знайде, туди кине, то тії дрючки, як солома од вітру, порозлітаються.

Колись і в нас ходив тут з Черська один несамовитий. То, бувало, і кавруки, і ковбасу в торбі носить. Милостині він не просив. То все казали, що то йому його батько ту розрив-траву в долоню зашив, щоб він менше на світі мучився. То будуть й замки, й двері цілі, а ковбасу аби тільки повісив в коморі, так за ніч десь і подівається.


Чого кує зозуля

Про зозулю питаєте? Е, то давно теє було. Колись, а колись розказували старі люди…

Пішли дівчата до річки купатися. Покупалися, повиходили з води, – аж одна до вдежі – нема! Хтось забрав чи сховав. Все кругом передивилася. Ні! Нема ніде… Ті дівчата вже убралися, пішли додому, а вона ходить шукає.

Коли чує, щось так як шелестнуло за корчем.

– Оддай вдежу, батьком зватиму!

Мовчить.

– Жоною буду.

Аж вилазить вуж із куща.

– Бери, – каже, – там у корчі, але на Петра прийду до тебе не сам, а з товаришами.

Прийшла дівка додому і розказує все матері.

– Ой, дитино, – каже мати, – що ж то за напасть на нас такая? Де те лихо на нас звалилося?

А сама давай замащувати всі шпарини в хаті, щоб ніде й щілини не було. А перед самим Петром позабивала й вікна знадвору, а двері не засувку зачинила. Одну маленьку шпаринку вгорі залишила, щоб видно було, що надворі робиться.

Коли рано на Петра чують, щось гуде надворі, так як ото добрий вітьор свище. Подивилася мати в шпаринку, – а то цілий клубок вужів котиться по шляху, курява стовпом стоїть, що й сонця не видно.

Як навалилися на двері – залізо тільки „трісь”, ніби соломою було зав’язано. Обступили вужі дівчину кругом і повели прямо до криниці.

І став з того вужа гарний хлопець. Повів він дівку до свеї хати, стала вона йому жінкою. Нажили вони разом двоє дітей: хлопчика й дівчинку. А що добра мали всякого, то й не передати.

Минув рік. Жінка й каже чоловікові: „ Треба нам іти матера якось провідати”.

Він каже:

– Як хочеш, іди сама, ти ж знаєш, що я не можу піти з тобою. Мене там заб’ють. А як захочеш вернутися назад, іди до криниці, там попросиш перевозу і я випливу. Але не кажи ніяк, тільки „ Куку!” Бо то і є моє справжнє ім’я.

Зібрала дівка дітей і пішла. І вуж за ними слідом повз аж до самої криниці.

Мати зраділа, побачивши дочку з онуками. Але побачила, що без чоловіка, то й зхвилювалася:

– А де ж чоловік, що ти тільки з дітьми?

Ой, мамо, там у нас хазяйство таке велике, що мусимо комусь коло всього того ходити, то він зостався на хазяйстві. Ні, думає мати, ти мене не обдуриш. Щось то у вас не те. От як дочка заснула, баба до дітей: „ Чого ж то ви без батька прийшли?”. Хлопчик і повторив слово в слово, як мати казала. Тоді баба до меншої. А вона й каже: „ Ви не думайте, бабо, що наш тато поганий чи на вас чогось сердитий. Він до самої криниці нас з мамою проводив, але далі йому не можна, бо наш тато вуж”.

– Вуж? А як же то так? То виходить що ви з вужем живете?

– Ні, бабо, там він чоловік, але як перепливає воду, то стає вужем. Він десь там зараз жде, коли мама попросить перевозу.

–                   А як же, вона, дитино, має його просити? Хіба вуж може дати перевозу?

Може. Треба тільки вийти вдосвіта до криниці, поки люди води не беруть, і сказати : „ Куку!”. Він і припливе.

– Не припливе він, дитино. То тільки обдурив вас так.

А рано – ранейко, ще й сонечко не вставало, встала дочка, побудила дітей, до схід сонця росою вмила – і до криниці.

– Куку.

Не пливе чоловік.

– Куку!

Не випливає.

А як зійшло сонце, побачила, що вода в криниці… червона. Зрозуміла, що то рідна мати так відплатила її чоловікові, а її саму зробила удовою. Збагнула, що тепер нема їй ні ради, ні поради на цілому світі, пустила дітей по світу. Синові за його золоті слова дала голосочок, як срібний дзвіночок. Став він соловейком. Дочці за її зраду дала батькової долі скуштувати – перекинула її гадюкою. Сама ж пурхнула сивою пташкою – удовою. Затужила – закувала – на весь вік жалю набралася. То так і досі літає – ні дітей, ні хати не має. Все кличе до себе чоловіка: „ Куку! Куку!”. І тільки на Петра, того дня, коли його вбито, до неї навертається пам’ять і зозуля замовкає до самої весни.

Соловейка й зараз усі люблять за його спів, то він своєю долею один не карається. А гадюка щовесни скидає ліновисько – хоче знов стати людиною. Але для того треба, щоб мати її простила. І вона на те й надіється. Вона ж не знає, щой мати стала зозулею.

 

 

 

 

ПРОФЕСІЙНА СПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ

Прем’єр-Міністру України А.П.Яценюку

30 січня 2015 року № 01/15 м. Київ

Шановний Арсенію Петровичу!

Профспілка працівників лісового господарства України вкрай стурбована напруженою ситуацією в трудових колективах державних лісогосподарських підприємств, пов’язаною з незрозумілою стратегією реформування та подальшого розвитку лісової галузі.

Десятки років в Україні функціонував самостійний центральний орган виконавчої влади (Міністерство лісового господарства потім Державний комітет), який успішно координував та спрямовував діяльність більше 400 лісогосподарських підприємств. Керівництво цим органом, здійснювали досвідчені, висококваліфіковані фахівці, які мали лісівничу освіту, великий досвід ведення лісового господарства, високий авторитет в трудових колективах підприємств. Багато років галузь працювала ефективно, а працівники мали стабільну заробітну плату та відповідний соціальний захист.

Починаючи з 2006 року Уряд країни керівником галузі призначав, переважно, людину за політичними поглядами, а не за професійною ознакою. Авторитаризм керівництва Державного агентства лісових ресурсів України, ігнорування вимог чинного законодавства, протиправне втручання в господарську діяльність підприємств лісового господарства, відволікання коштів підприємств для здійснення непродуктивних витрат, впровадження непродуманих і необгрунтованих псевдо реформ призвели до руйнівних процесів у трудових колективах, звільнення кваліфікованих фахівців, значне скорочення робочих місць, переважно у сільській місцевості — (із 110 тисяч до 50 тисяч).

Вказані дії викликали погіршення фінансового стану підприємств, вимивання обігових коштів і, як результат, станом на 1 січня 2015 року галузь має майже вісімсот мільйонів кредиторської заборгованості.

Коаліційна угода, прийнята переважною більшістю політичних сил, передбачає, що державна власність на ліси країни потребує професійного управління і саме зараз, як ніколи раніше, лісова галузь потребує високого рівня професіоналів, які здатні компетентно провести реформи.

Переконані, що лише досвід і мудрість досвідчених працівників у поєднанні з енергією і завзятістю молодих фахівців лісового господарства та їх
спільний професійний патріотизм зможуть вивести галузь з кризи і створити умови для успішного її реформування.

Тому, вимагаємо від Вас виконати свої обіцянки перед українським народом про те, що Уряд буде формуватись лише на принципах професіоналізму та забезпечити виконання цієї умови укладеної Коаліційної Угоди.

Просимо Вас, шановний Арсенію Петровичу, при призначенні керівника лісової галузі, у надто складний для країни час, знайти серед 50 тисяч лісівників досвідчену, високопрофесійну людину з відповідною фаховою освітою, яка забезпечить впровадження галузевих реформ з державницької позиції та виважено підійде до вирішення пріоритетного завдання галузі – збільшення площі лісів, ефективного використання лісових ресурсів, розвитку економічного потенціалу та збереження талановитих лісівничих кадрів.

Ухвалено на засіданні Президії ЦК Профспілки працівників лісового господарства України ЗО січня 2015 р.

З повагою,

 

ЛІС ВИРОЩУЮТЬ, ВОЇНАМ АТО ДОПОМАГАЮТЬ

OLYMPUS DIGITAL CAMERAВідбулася підсумкова нарада в ДП «Горохівське ЛМГ». Було зазначено, що сучасні умови господарювання надають підприємству повну самостійність з питань виробництва та реалізації продукції. А правильно обрана стратегія виробництва та відповідні обсяги випуску забезпечують бажаний обсяг реалізації та фінансові результати – прибутки, що відповідають масштабам цієї діяльності. Як підкреслила головний бухгалтер підприємства Світлана Рудніцька, обсяг реалізації продукції за 2014 рік склав 8951,6 тис. грн. і зріс до 2014-го на 36,4 процента. За рік було реалізовано лісо продукції на суму 6272,1 тис. грн. Заготовлено 23047 метрів кубічних деревини, в тому числі 9191 – ділової. При плановому завданні заготівлі деревини від РГК 9831 метра кубічного заготовлено 9978 метрів кубічних, а від рубок формування і оздоровлення лісу при плані 13000 метрів кубічних заготовлено 13069.
Середня вартість заготівлі деревини в молодняках становить 84 грн за 1 га, на рубках формування і оздоровлення лісу – 82 грн за метр кубічний, на рубках головного користування – 107 грн за метр кубічний. Створено лісових культур на площі 69,8 га,проведено догляд за лісовими культурами на площі 436 га, заготовлено лісового насіння 3976 кулограмів. Придбано посадкового матеріалу на суму 141,5 тис. грн.
Витрати на утримання мисливського господарства становлять 197,1 тис. грн., у тому числі утримання єгерів – 167,2 тис. грн.
На нараді, зокрема, зазначалося, що ДП «Горохівське ЛМГ» одним із найбільших наповнювачів районного бюджету. У 2014-му ним було сплачено 608,4 тис. грн. податків, що на 89 відсотків більше, ніж у 2013 році. До державного бюджету сплачено 565,6 тис. грн, що у 2,9 раза більше, ніж за 2013 рік. Єдиного соціального внеску сплачено 797,5 тис. грн, що на 23 відсотки більше, а ніж у 2013 році.
Незважаючи на важкий в економічному плані рік, підприємство має прибутки. У 2014 році чистий прибуток склав 287 тис. грн. Тож є можливість подумати і про соціальний захист працівників.
Щоб працювати стабільно, нарощувати виробництво, потрібно зміцнювати матеріально-технічну базу. Це добре розуміє керівництво підприємства. Так, протягом 2014 року в капітальні інвестиції вкладено 608,1 тис. грн. Зокрема, придбано автомобіль ЗІЛ – 131 для вивезення лісопродукції, гідроманіпулятор «Веймен», три бензопили та кущоріз.
Працівники Горохівського ДП «Горохівського ЛМГ» активно допомагають військовикам на Сході України, їх сім’ям. Перераховують кошти на закупівлю ліків, бронежилетів тощо. На ці потреби було перераховано 30,5 тис. грн. Для потреб Збройним силам України передано автомобіль УАЗ – 3152, колоті дрова 36 метрів кубічних на суму 10,6 тис. грн. 158 сімей учасників АТО безкоштовно забезпечено дровами (488,82 метрів кубічних на суму 84,5 тис. грн).
Гордістю господарства є О. Пастухов, який відстоює цілісність і незалежність нашої держави на Сході України.
На нараді було відзначено добру роботу працівників Коритницького лісництва (лісничий П. Завадський), Любачівського лісництва (лісничий О. Савчишина), Ново-Зборишівського лісництва (лісничий М. Романюк), а також майстрів лісу В. Юрчука, а. Сенегу, І. Гергель.
Про здобутки підприємства, плани на рік прийдешній розповіли головний лісничий Горохівського ДП ЛМГ В. Супрун, провідний мисливствознавець, голова профкому Г. Биховець, головний бухгалтер С. Рудніцька . Колег Привітав начальник відділу ОЗЛ Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Р. Войцеховський, директор підприємства Леонід Семенюк, голова районної ради Л. Андрійчук.
Грамот районної ради було удостоєно головного бухгалтера С. Рудніцьку, помічника лісничого Лобачівського лісництва А. Сенегу, дирекції підприємства – колектив Коритненського лісництва (лісничий П. Завадський), Ново-Зборинівського лісництва (лісничий М. Романюк), Лобачівського лісництва (лісничий О. Савчишин).
Ігор ГУКОВСЬКИЙ.
Фото автора.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

 

Молодь Цумані збирала кошти для учасників АТО

Всі учасники концерту СЛАВА УКРАЇНІУ смт Цумань створено осередок МГО «Молодь-ДІЄ». Активну участь у його роботі приймає і провідний спеціаліст Волинського ОУЛМГ, депутат Цуманської селищної ради Олександр Боровицький. Він і повідомив прес-службу, що їх осередок у смт Цумані ініціював проведення благодійного концерту в підтримку учасників АТО. А все почалось з того, що на черговому засіданні активу Цуманського осередку МГО «Молодь-Діє» Петро Гламазда запропонував організувати та провести благодійний захід. Ідея одразу набула одноголосного схвалення і була підтримана директором будинку дитячої та юнацької творчості Тетяною Буслюк та місцевими депутатами Олескандром Боровицьким та Лесею Лященею.
– За участі культурного діяча Марії Одінцової та Руслани Шульгач був обговорений сценарій та подальші кроки в організації проведення заходу, – каже голова МГО «Молодь-ДІЄ» у Цумані Олексій Артеменко. – Вже наступного тижня до участі долучились такі Цуманська ЗОШ І-ІІІ ст., дитяча музична школа, дошкільний навчальний заклад «Сонечко», будинок дитячої та юнацької творчості, будинок культури та активна молодь селища. Підтримали цей захід активісти та волонтери смт Цумань. Наш захід благословив протоієрей УПЦ Тарас Манелюк. Зібрані на благодійному концерті кошти планується направити на придбання спецодягу, теплих речей та медикаментів. Гуманітарна допомога важлива для наших воїнів на передовій. Надалі було обговорено дату заходу, можливості проведення у місцевому будинку культури. Всі організаційні питання лягли на актив осередку. Репетиції проводилися у приміщенні будинку дитячої та юнацької творчості, будинку культури. В ході репетицій обговорювалися основні моменти організації заходу – постановки номерів тощо. Залучено активну молодь, що мала досвід у культурній діяльності селища, яка проявила ініціативу, і в обов’язковому порядку потребує підтримки.
– Дякуємо всім учасникам та глядачам благодійного заходу за участь та підтримку, – кажуть організатори. – Завдяки нам було зібрано 4170 грн, які стануть маленькою ниточкою, що в’яже МИРОМ нашу землю. Тому просимо всіх небайдужих підтримати та долучитися до подібних заходів, які несуть не тільки благодійну справу, а й піднімають дух Українського народу. Слава Україні!!!
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Петро Чечелюк: “Хто захистить волинський ліс від новоявлених «опікунів» і «чорних» лісорубів?”

«Ідеологічна обробка» першого заступника начальника Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства (ВОУЛМГ) Сергія Шеремети розпочалася у вересні минулого року. Як стверджує лісівник, місцевий підприємець, революціонер, який асоціює свої дії з «Правим сектором», нелегітимний голова громадської ради при лісовому відомстві області Петро Шишко в легкій формі запропонував йому переобладнати двигуни усіх автомобілів управління лісового відомства на споживання скрапленого газу. Врахувавши непогодженість виробників газового обладнання для автомобілів з сервісними центрами по його монтажу і ремонту, – продовжує Сергій Шеремета, – я зважив за потрібне, що така заміна нічого не принесе автопарку управління, крім клопоту, і чемно відхилив пропозицію власника луцької фірми «Газавтосервіс». Підприємець з великими амбіціями сприйняв мою відмову надто боляче і у відповідь розпочалось втручання в роботу управління лісового відомства області. Від строгого і вимогливого представника революції гідності мені надійшли вказівки звільнити з посад директорів лісгоспів певних осіб і на їх місце взяти людей, яких запропонує… він.

Як згодом стало відомо, запропонованими «спеціалістами» були люди, далекі від лісового господарства, але з якими було б «легко і без перешкод працювати по деревині». Далі – більше. З щільникового телефону від Петра Шишка мені почали надходити постійні погрози, а 5 грудня питання було, як кажуть, поставлено руба: «Аби не підганяти під управління сміттєвий бак, прошу добровільно залишити посаду» (погрози зареєстровані в моїй заяві в правоохоронні органи області).

«Через декілька днів в мій робочий кабінет в супроводі вісьмох незнайомих мені осіб в камуфляжній формі увірвався Петро Шишко з вимогою, чому я «не виконав завдання революції і до цього часу перебуваю на посаді?», – розповідає лісівник. Посипались нові погрози: «Чому я втручаюсь в роботу молодого і перспективного директора Ківерцівського держлісгоспу Віктора Сахнюка (його призначення на посаду в «наказовій» формі лобіювали Петро Шишко і його побратим по «революційних подіях» в Луцьку, підприємець Олег Бойко), призначивши в господарстві, ввіреного йому, аудиторську перевірку?». Новоявлений «лісовий шеф» примусив мене написати заяву на звільнення з займаної посади «за власним бажанням», яка ними ж була передана в Агентство лісових ресурсів, а згодом відізвана начальником ВОУЛMГ Василем Мазуриком.

Як виявилось, під час планової аудиторської перевірки згаданого держлісгоспу спеціалістами ВОУЛМГ на одній з ділянок лісу, де проводилась суцільна санітарна рубка, було виявлено 160 куб. м. «лівої» деревини на загальну суму майже 100 тисяч гривень. Хто мітив забрати повалений діловий ліс, очевидно, популярно пояснювати нікому немає потреби, – резюмує Сергій Шеремета.

Як кажуть в народі, чим далі в ліс, тим більше дров. Наступним «коронним номером» втручання «лісових» хлопців у внутрішні справи лісового відомства області стала їх незгода приєднання до ВОУЛМГ державного підприємства «Рожищеагроліс» згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 р. №584-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств зі сфери управління Мінагрополітики України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України». Під час робочої наради 22 грудня минулого року щодо процесу передачі лісового фонду, яка відбувалась в кабінеті голови Рожищенської районної ради, в дверях з’явилися Петро Шишко, його соратник Олег Бойко і ще п’ятнадцять «бійців» у камуфляжі, – продовжує заступник головного лісівника обласного управління. Голові районної ради в грубій формі було наказано залишити кабінет зі словами: «Ми йому (кивнули на мене), зараз «допоможемо» і він напише не лише заяву на звільнення з посади, а й усе, що треба і не треба!». Під загрозою життя я вдруге змушений був написати заяву на звільнення «за власним бажанням».

Як журналіст, не можу не сказати про те, з чого місцеві «обереги» державного ресурсу розпочинали «вплив» на галузь. З приходом в Україну нового Майдану і революції гідності з ініціативи місцевого «Правого сектору» зміни у головному лісовому управлінні розпочалися зі створення так званої нової «громадської ради». На це в ВОУЛМГ був виданий відповідний наказ і вона була створена у складі 11 чоловік. Згідно положення про цю громадську інституцію, в неї повинні були бути делеговані представники різних інститутів громадянського суспільства. Натомість, в «раду» увійшли ініціатор її створення Петро Шишко, а також представники суб’єктів підприємницької діяльності, які, головним чином, пов’язані… (зовсім не дивно!), з заготівлею, обробкою, реалізацією і експортом деревини. Але в цьому громадському органі виявився зайвим і не увійшов в її склад з правом дорадчого голосу уповноважений представник органу (ВОУЛМГ). Вибори проводились в закритому режимі без рейтингового голосування.

Як свідчить Сергій Шеремета, на сьогоднішній день ця громадська інституція не затверджена органом, при якому вона створена, що заперечує її правомірність і легітимність. Таким чином, в час революції гідності в державній організації, де люди носять погони, право диктують не вельми гідні люди, в тому числі й вищезгадані підприємці. Істинні причини конфлікту зовсім тривіальні: триває чергова спроба розподілу влади і впливу на те, чим можна поживитись.

Я окремо зупинюсь на характеристиці одного з винуватців цих разючих подій в лісовій галузі області – Олега Бойка – підприємця, власника фірми з будівельним профілем «Антон». В один час він займав посаду заступника голови Волинської ОДА, щоправда – недовго. Перебуваючи на цій посаді, в одному з інтерв’ю місцевій газеті «Волинь нова» він сказав: «Я знаю, як створити систему державного управління в країні, в чому корінь зла, як лікувати суспільство, щоб владу поважали. Бойками стали називати тих хоробрих воїнів, які перекрили в Карпатах шлях татарам в Європу, як це описав Іван Франко. Такі і їхні нащадки — з тих бойків, що ніколи не коряться, а б’ються до кінця». Цікава і смілива самооцінка вже колишнього чиновника і нинішнього підприємця, але, як бачиться, не відповідає його реальним діям. Може тому, що й в обласній адміністрації Волині він застосовував ті ж методи «адміністративного» впливу на людей, які застосовує й нині.

Навіщо Олегу Бойку деревина, випливає з цього ж таки інтерв’ю: «…Налагодили серійне виробництво дерев’яних високотехнологічних вікон, дверей, які мають багатий вигляд. Один зі столярних цехів займається розпилом лісу і виготовленням дерев’яних будинків із профільованого бруса. Поставили на потік будівництво лазень…». Сподіваюсь, що щодо попиту на деревину на цьому підприємстві коментарі зайві. Коріння пращурів підприємець підтвердив – б’ється до кінця, щоправда, не з тим, з ким треба битись.

Не зайвим буде відмітити, що лісову галузь Волин супроводжують не лише «кадрові» негаразди, влаштовані новоявленими її «опікунами». Непокоїть те, що рівень криміналізації лісового бізнесу в області давно вже викликає серйозні побоювання спеціалістів. Попит на деревину, її відносна доступність в порівнянні з іншими природними багатствами і беззубість нинішніх законів створили тепличні, якщо не райські умови для зверх вигідної і цілком безпечної «лісової» комерції.

Як повідомив на засіданні колегії Волинської ОДА в.о. начальника Головного управління ДФС у Волинській області Віталій Чуй, станом на 01.09.14 року в області нараховувалось 832 приватні пилорами, з яких лише 283 офіційно зареєстровані як фізичні особи. З числа зареєстрованих лише 159 підприємців використовують працю найманих робітників, середня зарплата яких по даному виду діяльності склала за звітний період 1172 гривні при мінімальній – 1218 гривень.

Тут не випадково йде мова про ліси Волині. Наявність поруч державного кордону і широкого ринку ЄС призводить до концентрації проблем. Саме на Волині дуже помітні усі проблеми в лісовій галузі, всі хитрощі кримінального «лісового» світу. За роки незалежності тут з’явились злодійські династії, клани і кримінальні угрупування. Є села, де незаконною переробкою деревини займається більшість його чоловічого населення. В області припадає одна приватна пилорама на 700 га лісу, а в лісистих районах волинського Полісся діють від 70-ти до 130-ти пилорам у кожному. Ніхто не знає, скільки круглого лісу експортується з регіону приватними структурами, а митники вважають за потрібне не поширюватись, аби не шокувати публіку масштабами справжніх махінацій.

Відомо, що якщо обласне галузеве управління за 9 місяців поточного року реалізувало 542 тис. м. куб. деревини на загальну суму 235 млн. грн., з якої на зовнішній ринок реалізовано 159,5 тис. м. куб. на суму 105 млн. грн. і за результатами господарської діяльності сплатило 65,3 млн. грн. податків, то вищезгаданими зареєстрованими підприємцями (як стверджує головний податківець області), експортовано продукції з деревини на суму 91 мільйон гривень, а сплачено податків лише 1,4 мільйони гривень. 78 підприємців є виробниками експортної продукції, яким деревину поставляють державні лісгоспи області через аукціони, а 55 підприємців експортують лісоматеріали, придбані на 549-ти незареєстрованих пилорамах (масштаби вражають!!!). Їх працівники ні з ким не перебувають в трудових відносинах. Як результат – соціальна незахищеність місцевого населення, так як місцеві бюджети залишаються без засобів існування.

Одночасно, надходження від реалізації круглої деревини та продукції переробки є єдиним джерелом коштів на забезпечення ведення лісового господарства. Сьогодні в системі лісового господарства ВОУЛМГ працюють 2400 штатних працівників. В минулому році створено 375 нових робочих місць. Середній рівень заробітної плати складає 3175гривень.

Що тут скажеш? Повалення страшного режиму Януковича набуло побічних наслідків. Відкрився шлях махновщині, яка окріпла і повірила у виняткове право нав’язати свою волю на місцях. Протистояння між кланами переможців переросло у відкрите перетягування сфер впливу, на переділ посад і ресурсів. Вельми кидається в очі, коли в силу повної нездатності ведення дискусії і відсутності хоч якихось переконливих аргументів вищезгадані «революціонери» при найменшому зіткненні з альтернативною точкою зору кидаються в хамство, особисті випади, образи, пересмикування, залякування.

Усередині грудня минулого року в лісах волинського Полісся на несанкціонованих копальнях бурштину, видобуток якого намагаються контролювати різні групи, трапився неприємний інцидент. Як повідомляло 16 грудня видання «Волинські новини», «…На місці інциденту «зустрілися» люди, які представилися самооборонівцями і представниками Правого сектору. Зі слів Петра Шпиги (начальника УВС України у Волинській області, авт.), до міліції звернулися представники одного з громадських формувань і повідомили, що їх автомобіль зупинили на дорозі і по ньому стріляли. В повідомленні йдеться, що ніби то стріляли представники Правого сектору. В УМВС пообіцяли розібратися – хто є хто, і хто у кого стріляв».

Як відомо, постріли були здійснені з АК – 47 і їх «виконавцем» був один з «героїв» цього матеріалу, на що Петро Шпига зауважив: «Ми не дамо на території області влаштовувати «з’ясування стосунків», використовувати вогнепальну зброю і лякати людей». Дуже кидається в очі, що на ці ганебні випадки в області не звернули найменшої уваги ні голова ОДА Володимир Гунчик, ні п’ять його радників-порадників, ні прес-служба, ні новостворене інформаційне управління, яке очолила вельми пихата дама.

Нині «стрілець» топче стежку на дачу пояснень в правоохоронні органи області. Очевидно, панам офіцерам обласного управління МВС України настав час напоумити деяких екземплярів, які граються зі зброєю, що цього робити не варто. Адже відповідати за їх вчинки доведеться саме їм – офіцерам. Вчора нові «опікуни» лісу стріляли на місці незаконного видобутку бурштину, сьогодні «виховують» чиновника лісової галузі в чужому кабінеті, а завтра прийдуть зі зброєю на «аудієнцію» до когось додому. І на місці тих «когось» можуть опинитися згадані пани офіцери, чиновники, журналісти, лісівники. Поки що, як видно з результатів, вони не вельми вважають за потрібне втручатись в «революційні» вчинки вищезгаданих осіб, більше захищаючи себе. Але це вже дуже широка тема для іншої статті.

P.S. А тим часом, перебуваючи у вимушеній «відпустці» в очікуванні чергових «вказівок» від Петра Шишка і Ігоря Бойка, Сергій Шеремета отримав за підписом начальника УМВС України у Волинській області стандартного папірця-відписку від 31.12.2014 р. №4/7473, в якому йдеться про те, що «…Ваше звернення внесене до єдиного реєстру досудового розслідування 12014030180000458 від 30.12.2014р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (самоправство). Досудове розслідування проводить слідче відділення Рожищенського РВВС». Примітивна, як граблі відписка тим, що не зважаючи на те, що обидва відповідачі по заяві лісівника і сам лісівник мешкають в Луцьку, справу «сплавили» в Рожище. Чи не тому, щоб бути подалі від гріха: обласне управління міліції зализує свої «рани» після лютневих подій минулого року і варто бути обережним (міліціонери завжди були «винахідливими»), аби знову не полетіла бруківка в вікна споруди в центрі Луцька. Краще, як страус – голову в пісок, а відповідає нехай Рожищенський РВВС – там вікна менші. Нехай, мовляв, рожищенські детективи злегка пожурять організаторів і учасників «кабінетного розбою» проти високопосадовця і державного службовця при виконанні ним службових обов’язків, аби підшити документ про проведену «роботу».
Якось сумно і не зовсім затишно від таких діянь наших доблесних правоохоронців…

Джерело: volynpost.com