Про безпеку праці і складні погодні умови

Нещодавно загинув житель с. Муравище Ківерцівського р-ну Юрій П. Він заготовляв дрова, сухостійне дерево, яке зрізав, упало на нього і завдало смертельних травм. Без годувальника залишилося троє малолітніх дітей.
Цей нещасний випадок стався у кварталі №3, що належить до лісових угідь сільськогосподарського виробничого кооперативу «Муравищенське». Тепер важко сказати, як розвивалися події, що стало причиною трагедії – необережність самого лісоруба чи якісь інші непередбачувані фактори. Це дослідить спеціальна комісія. Але людини не стало і це велика втрата для рідних, близьких, односельчан.
Цей трагічний випадок вкотре нагадує, що робота лісоруба, всяка робота із деревом – дуже небезпечна. Хочеться застерегти усіх, хто працює у лісі, особливо ж працівників державних лісопідприємств ВОУЛМГ, щоб були обережнішими, дотримувалися правил безпеки. Зараз, за прогнозами гідрометеоцентру, відбуватиметься зміна погодніх умов, будуть несприятливі для роботи дні. Зокрема пориви вітру сягатимуть до 30 м/с, передбачаються опади мокрого снігу та суттєве зниження температури. Тому всім працівникам на своїх робочих місцях варто бути максимально зібраними і обережними.
З метою забезпечення безпеки працівників лісової галузі області і безпечної експлуатації будівель, інженерних споруд та машин і механізмів, що належать до державних підприємств Волинського ОУЛМГ, зобов’язав вжити термінових і достатніх заходів по недопущенню аварій та нещасних випадків на виробництві й начальник лісоуправління Василь Мазурик.
Особливу увагу він звертає на лісосічні роботи і зобов’язує:
– завершити виконання заходів по підготовці до роботи в осінньо-зимовий період;
– закріпити інженерні споруди, покрівлі, вантажно-розвантажувальні механізми ,зупиняти роботу при поривах вітру більше нормативу( 11,5 м/с);
– посилити роботу служби (комісії) з безпеки руху транспортних засобів (голова комісії головний інженер), проводити випуск на лінію тільки справних транспортних засобів, по можливості зменшити кількість виїздів автотранспорту на лінію, провести позаплановий інструктаж водіїв у зв’язку настанням складних погодних умов, зниженням температури, закінчити роботи по забезпеченню водійського складу належними санітарно побутовими умовами та боксами, теплим спецодягом та засоби індивідуального захисту, підігріву води для автомобілів, утепленню кабін транспортних засобів, заміни мастила і шин на зимові;
– провести позаплановий інструктаж з працівниками господарств, привести пішохідні доріжки до вимог безпеки і т.п.).
Усі ці заходи, на думку лісоуправлінців, мають убезпечити роботу, попередити нещасні звичаї.
Обережними потрібно бути не лише лісорубам, а й звичайним людям, що прийшли до лісу. Іноді їх можуть чекати «сюрпризи» від «крадіїв». Скажімо, надрізане дерево, що не впало. Як це пише моя колега із Любомльщини Любов Хвас. Браконьєри хотіли поживитися, та в останню мить хтось їх злякав чи й самі побачили, що дерево може впасти на них самих, і покинули його надрізаним. Що буде, коли у вітряну погоду під ним опиниться людина, їм байдуже. Добре, що це вчасно виявили лісівники. Обережність нікому не зашкодить. Ліс має приносити людям радість, а не сум.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

 

Лісова варта: На Любомльщині знов упіймали крадіїв лісу

IMG_0303Виявлення факту злодіяння, розслідування, встановлення правопорядку. За такими напрямками вкотре діють працівники державної лісової охорони. Лісові порушники знову вдаються до самовільних рубок, вивозять деревину, завдають шкоду, нехтують законом. Попри все лісівники переконані, що спільними зусиллями їм вдасться викоренити звички порушувати у лісі правила порядку і наносити збитки лісовому господарству та державі.
Так нещодавно, поспішаючи на ділянку майстер лісу Мосирського лісництва ДП «Любомльське ЛГ» Володимир Повшук, минаючи квартал 54, помітив розкиданий свіжозрізаний верх сосни. Сліди непроханих «хазяїв» були очевидні – неподалік лишилися лише два пні. Повідомивши лісничому про скоєне, уже удвох рушили по добре витіснених на дорозі відбитках від коліс підводи, вологий після дощу ґрунт видавав це відмінно. На лісових стежках слідів більше не було, а з такими колесами, як виявилося потім, на все село лише два вози. Втім порушники на цьому не зупинилися, у сусідньому кварталі – 53-ому просто по-варварськи, намагаючись вкрасти ще кілька дерев, понищили ліс. Із семи намічених ними сосен та дуба, три невміло підпиляли так, що дерева очевидно почали падати у другий не спланований бік. Тож так і залишили на місці високі, небезпечно повислі, сосни. Ще одна поруч зламалася через неправильну валку. Сяк-так забравши ту, що звалилась, деревину, чоловіки подалися далі. Через два з половиною кілометри у кварталі 39-ому лісники знову натрапили ще на чотири пні липи дрібнолистої. З усього видно було, що рубка була скоєна в один день.
Лісові охоронці провівши оперативне розслідування, знайшли одразу ж і порушника –жителя с. Мосир. Та коли звернулися до чоловіка за поясненням, той всіляко заперечував і протестував. Як виявилось згодом, допомагали йому ще два односельчанини. Сосну продали на пилораму, липу вирішили сховати на фермі та перечекати.
На даний час встановлені особи, які порушили порядок за ст. 65 КУпАП. За фактом лісопорубки проводиться слідство. Сума збитків, завданих лісовому господарству за цим випадком, складає понад 50 тисяч гривень. Окрім цього, за халатне ставлення до лісу вбачається і кримінальна відповідальність. Матеріали передані до органів внутрішніх справ, де порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 246 КК України. Шкідники заплатять за скоєне ще й чималий штраф.
Люба Хвас,
прес-служба ДП «Любомльське ЛГ».

IMG_0293 IMG_0298 IMG_0328 IMG_0334 IMG_0340 IMG_0346 IMG_0354 IMG_0356

Інтерв’ю: Фінансова стратегія лісогосподарювання

IMG_5811Лідія Турянська уродженка смт Шацьк, закінчила Український державний лісотехнічний університет за спеціальністю облік і аудит. Працювала бухгалтером Бережницького лісництва, бухгалтером по бюджету, головним бухгалтером ДП «Городоцьке ЛГ». За час роботи зарекомендувала себе вмілим організатором лісогосподарського і лісопромислового виробництва, багато уваги приділяє питанням поліпшення обліку, економії та раціональному використанню матеріальних і фінансових ресурсів, підвищенню продуктивності праці. Призначена начальником відділу бухобліку, економіки, фінансів та внутрішнього аудиту-головним бухгалтером ВОУЛМГ, віднедавна ще й заступник начальника ВОУЛМГ.
Наша розмова – про фінансовий ресурс і стратегію лісогосподарювання. У цих непростих умовах точка зору фінансиста важлива не тільки для керівників, а й майстрів лісу, лісорубів, лісокультурниць, адже від вміння працювати з фінансовими потоками залежить наскільки швидко ми позбудемось корупційних схем і приєднаємося до цивілізованої сім’ї європейських народів.
– Лідіє Зіновіївно, Ви тримаєте руку на пульсі всіх гривневих і валютних лісогосподарських потоків. Чи вдалося вашим менеджерам, економістам, бухгалтерському корпусу втримати фінансову стабільність – основоположну складову успішної діяльності будь-якої галузі?
– Судіть самі. Ми зобов’язані твердо дотримуватись курсу, передбаченого річним фінансово-господарським планом. Така реальність сьогоднішнього часу. Так ось, за дев’ять місяців поточного року державними лісогосподарськими та лісомисливськими підприємствами було забезпечено виконання всіх завдань. Аналіз фінансових показників дозволяє стверджувати про наявність позитивних тенденцій, пов’язаних зі збільшенням обсягів реалізації продукції. При плановому обсязі 293,7 млн грн всі лісогосподарські підприємства збільшили обсяг реалізованої продукції. Цей показник за звітний період складає 342,2 млн грн (117%) по управлінню. Темп росту до відповідного періоду минулого року зріс до 148 %. Реалізація продукції на 1 га лісового фонду сягнула 535 грн, зрісши у порівнянні з минулим роком на 165 грн.
– Хто ж найбільше заробляє зараз для лісової галузі Волині?
– Лідерами за обсягом зростання реалізації продукції залишаються ДП «Городоцьке ЛГ», ДП «Камінь-Каширське ЛГ», ДП «Ковельське ЛГ», ДП «Ратнівське ЛГ» ДП «Маневицьке ЛГ». Ці лісгоспи впродовж усіх дев’яти місяців відзначаються найбільш високим відсотком реалізації продукції: 139% – ДП «Городоцьке ЛГ», 128% – ДП «Камінь-Каширське ЛГ», 144% – ДП «Ковельське ЛГ», 127% – ДП «Ратнівське ЛГ» та 129 % – ДП «Маневицьке лісове господарство». Відповідно й найбільше заробляють.
– Чи є лісопідприємства, які не справляються з плановими показниками, тягнуть галузь на дно безгрошів’я?
– На жаль, є і такі. Невиконання запланованого рівня реалізації зафіксовано у ДП «Цуманське ЛГ», ДП «Любешівагроліс», ДП «Камінь-Каширськагроліс» та ДП «Локачіагроліс». Це може призвести до відсутності у підприємств засобів для розвитку виробництва, подальшої неплатоспроможності й, зрештою, до втрати лісогосподарськими підприємствами фінансової стабільності. Ми намагаємось цьому зарадити, створюємо біжучі програми для виправлення критичної ситуації, розробляємо дорожні карти і колегіально допомагаємо цим господарствам. Тим паче, що маємо позитивний досвід. Аналіз формування прибутку підприємств за дев’ять місяців роботи показує, що витрати на 1 грн реалізованої продукції на початок 2014 року складав 1 грн. Це свідчить про те, що в 1 грн реалізованої продукції знаходиться 1 грн собівартості, тобто прибуток у підприємств відсутній. Та вже станом на 1 жовтня цього року по управлінню цей показник склав 96 коп. Відповідно, у лісопідприємств з’явився хоч невеликий, та все ж прибуток – 4 коп., які вони зможуть направити на розвиток виробництва. Лісогосподарські підприємства, які першими впорядкували та привели у відповідність свої витрати, мають залишок коштів на рахунках у банку, що дозволяє їм раціонально запланувати та організувати поточну лісогосподарську діяльність.
– Чи не станеться так, що слабші господарства потягнуть на низ і сильніших?
– Скорше навпаки. Добрий приклад надихає на рух у потрібному напрямку. І це вже помітно. Фінансовий стан усіх лісогосподарських підприємств за 9 місяців роботи поліпшився. Це реальність, яка обнадіює. Про це свідчить і зростання балансу валюти. Одним з індикаторів фінансового стану підприємств є також їх платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої платіжні зобов’язання. До речі, на 1 жовтня 2014 р. на розрахункових рахунках наші підприємства мають 12425,9 тис. грн залишкових коштів. Це радує. Та, незважаючи на зростання величини грошових коштів, ми вважаємо, що їх величина ще не досить висока для покриття боргових зобов’язань. На жаль, є у нас і борги. Кредиторська заборгованість на цей період становить 73 млн грн: за товари, роботи, послуги – 31,2 млн грн, розрахунки із бюджетом – 20,8 млн грн, зі страхування – 3,2 млн грн, з оплати праці – 5,5 млн грн, заборгованість по отриманих авансах – 7,0 млн грн, інші поточні та довгострокові зобов’язання – 5,1 млн грн. Щоправда, Маневицький, Городоцький, Любомльський та Ківерцівський лісгоспи до початку року скоротили її на 6 млн 159 тис. грн, а Цуманський, Колківський, Турійський та Шацький навпаки на 5047 тис. грн заборгованість збільшили. Великою залишається заборгованість по розрахунках за надані послуги на лісозаготівлі, вивезенні та переробці деревини. Вона складає по управлінню ще 12,2 млн грн. Хоча до початку року й скоротилась на 10,2 млн грн. Управлінська команда робить все можливе щодо збільшення у складі своїх активів частки грошових коштів, удосконалюючи структуру виробництва, систему управління, підвищуючи якість виготовленої продукції та наданих послуг. Ми розробили графіки погашення боргових зобов’язань. Не зважаючи на різке падіння курсу гривні до долара і євро, нас більше не штормить. Ми стабілізували галузь. Всі підприємства повною мірою забезпечують державні гарантії оплати праці і вважають своїм пріоритетним завданням її підвищення. У нас нема заборгованості з її виплати і зараз вона складає для штатних працівників у середньому 3052 грн. Тут також є лідери і аутсайтери. У ДП «Маневицьке ЛГ» середньомісячна заробітна плата сягнула 3629 грн, у ДП «Городоцьке ЛГ» –3502 грн, ДП «Поліське ЛГ» – 3832 грн. Та незважаючи на те, що зарплатня на підприємствах ряду лісгоспів продовжує зростати, лісоуправлінці вважають її рівень все ще недостатнім і роблять все необхідне, щоб вона й надалі суттєво зростала.
– Ви тиснете на підопічних, домагаючись виконання поставлених завдань, чи навпаки даєте їм можливість приймати власні ефективні рішення?
– Хотілося б сказати, що всі методи годяться, аби привести підприємства до успіху, відвести з небезпечної зони, від фінансової прірви. Та все ж ми тепер частіше користуємось корегуляційними методиками, шукаючи ефективні управлінські рішення колегіально. Цінуємо інтелект, діловитість, знання, фаховість, досвід кожного фінансиста, та все ж наша галузь потребує командної роботи, де, втім, є місце і для ініціативи. Волюнтаризм відходить у небуття. Кулаки по столу не ходять і крики ділу не підмога. Фаховість, порядність і патріотизм стають основоположними важелями не тільки виробничників, лісоохоронців, садівничих і доглядачів лісу, а й фінансистів. Вони вже розпізнають економічні чинники, які стримують ріст заробітної плати. Дбають за рентабельність, продуктивність праці… Зрештою, найкращим і наефективнішим контролером виступають наші штатні працівники, яких маємо 2124.
– Яку користь приносить лісогосподарювання українській державі?
– Усі підприємства галузі є сумлінними платниками податків. За 9 місяців їх до зведеного бюджету заплачено 38,5 млн грн. З них збір за спеціальне використання лісових ресурсів склав 22,1 млн грн, податок на додану вартість – 1,6 млн грн, податок на прибуток – 4 млн грн, податок з доходів фізичних осіб – 9,2 млн грн та 26,8 млн грн єдиного соціального внеску. За серпень-вересень перераховано військового збору у сумі 179,0 тис. грн.
– Щоб розвиватися, потрібні кошти. Держава їх не дає. Ви майже стовідсотково перейшли на самофінансування. Чи стачить власних сил для модернізації галузі?
– Для нас життєво важливо перебувати у русі, оновленні основних виробничих потужностей. Із застарілою технікою далеко не заїдеш. Тож підприємства управління активно інвестують кошти у розвиток власного виробництва. На придбання, капітальний ремонт основних засобів за січень-вересень цього року ними спрямовано 20454 тис. грн власних коштів, а саме придбано обладнання на суму 13479,4 тис. грн, виконані роботи по будівництву на суму 932,7 тис. грн, проведено модернізацію та капітальні ремонти основних засобів на суму 6041,8 тис. грн. У держлісгоспів з’явлюються власні кошти і вони витрачають їх на те, що у майбутньому швидко окупиться і принесе прибутки.
– Чи значить це, що у вас нема фінансових капканів?
– Є. Аналіз фінансового господарювання за 9 місяців показує негативну динаміку росту дебіторської заборгованості. Вона сягнула 27 млн 515 тис. грн. Зокрема, кредиторська заборгованість ДП «Камінь-Каширське ЛГ» станом на 1 жовтня складає 1336 тис. грн, ДП «Ковельське ЛГ» – 1415 тис. грн, ДП «Цуманське ЛГ» – 3053 тис. грн, ДП «Маневицьке ЛГ» – 2095 тис. грн, ДП «Колківське ЛГ» – 1313 тис. грн. Ми провели детальний аналіз дебіторської заборгованості. Вже приймаємо поточні управлінські рішення, спрямовані на її скорочення. Намагаємось своєчасно вживати усіх необхідних заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Так, у цей фінансовий капкам краще не потрапляти, а коли потрапив, слід вириватися.
– Наскільки повно фінансується ведення лісового господарства? Адже це найпершочерговіша функція усіх ваших підрозділів.
– З початку року підприємствами Волинського ОУЛМГ на ведення лісового господарства спрямовано 232 млн. грн. З них на проведення лісової сертифікації витрати склали 264 тис. грн, на оформлення правовстановлюючих документів на землі – 454 тис. грн, на проведення рубок формування та оздоровлення лісів – 18054 тис. грн, на відновлення лісів на землях, наданих у постійне користування, – 8499 тис. грн, на охорону лісу від пожеж – 3068,8 тис. грн, на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування – 59397 тис. грн, на перевезення деревини від усіх видів рубок на нижні склади – 52305 тис. грн, загальновиробничі та адміністративні – 82519, 1 тис. грн. За 9 місяців 2014 року лісогосподарські підприємства отримали 7534 тис. грн чистого прибутку, з якого перераховано до державного бюджету частину чистого прибутку у сумі 1130,1 тис. грн. Решту частини прибутку направлено на розвиток виробництва лісогосподарських підприємств.
– Якої фінансової стратегії ви намагаєтесь дотримуватись?
– Скажу так, раціональне планування, організація та контроль поточної лісогосподарської діяльності сьогодні мають здійснюватися щоденно для прогнозування небажаних економічних явищ та процесів. Але ми маємо дбати й про оптимістичну складову – державний інтерес, добробут і соціальний захист працівників, майбутнє лісопідприємств, а це можливо при колегіальній і колективній командній роботі – від начальника лісоуправління до менеджменту, економістів, бухгалтерів і директорського корпусу, власне, усіх фінансистів галузі. Маючи фінансовий ресурс, потрібно ще й з користю ним розпорядитися. Цей стратегічний шлях приведе до стабільності, а відтак – і до збалансованості та успіху.
Інтерв’ю вів
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

IMG_5906 IMG_0293 IMG_5867 IMG_0020 IMG_0031

Пам’ять: Слово на спомин про старшого колегу

Провели в останню путь В’ячеслава Михайловича Сичова. З міської квартири тіло привезли до Свято-Троїцького собору. Тут святі отці відслужили панахиду. Провести колегу-ветерана прийшли лісоуправлінці, колишні співпрацівники, друзі та рідні.
В’ячеслав Сичов народився 1930 р. Був дитиною війни. Після школи вступив на лісогосподарський факультет Київської сільськогосподарської академії. !958 року за розподілом приїхав працювати на Волинь. Перша його посада – лісничий Маневицького лісгоспу. Через п’ять років молодого лісничого запросили на роботу в лісоуправління. Тут він працював на посаді інженера охорони і захисту лісу. З часом саме він і сформував відділ охорони і захисту лісу та став першим його начальником. Він добре знав лісові проблеми, мабуть, не було такого лісництва, де б він не побував. Довелося В’ячеславу Михайловичу організовувати роботу державної лісової охорони у лісгоспах, як кажуть, надавати методичну і практичну допомогу, часто виїжджати у рейди, затримувати лісопорушників. Він зробив дуже багато корисних справ, якими й до сьогодні послуговуються його наступники. Довелося з цією прекрасною людиною працювати і мені. Прийшов у відділ молодим, без досвіду. Тут пройшов гарт, навчився захищати ліс, берегти його від лісокрадів і вогню. Ніколи не забуду по-батьківському добрих порад В’ячеслава Михайловича. Він керував відділом охорони і захисту лісу до 1994 року, а, вийшовши на пенсію, ще якийсь час працював інженером цього відділу, передаючи досвід молодшим.
Добрі спогади лишив про себе не тільки у мене, а й багатьох лісівників Волині. Старше покоління досі згадує, як разом садили молоді ліси, дбали про охорону і захист насаджень. Був життєлюбом, веселуном, міг принагідно й анекдота розповісти, і поспівчувати у біді. Життя його було не з легких і, молодші, знаючи про це, берегли його, шанували, часто зверталися за порадами.
Коли й одлетіли літа. Згадую про спільні виїзди до лісу, здається, чую його бадьорий, злегка охриплий голос і на очі накочується сльоза. Добрий був у мене наставник, людяний, вимогливий і справедливий. І відійшов він у вічність скромно і тихо… Таким був і в житті. Все робив самотужки, намагався зайвий раз нікого даремно не потурбувати.
Поховали В’ячеслава Сичова на міському кладовищі біля с. Гаразджа.. Вічна пам’ять йому і хай земля буде пухом.
Петро Романуха,
інженер охорони і захисту лісу ДП «Ківерцівське ЛГ».

 

Лісівники Любомльщини – на спартакіаді

спорт 7У Любомлі вдруге проходить міська спартакіада. У ній беруть участь команди імпровізованих спортивних округів у складі працівників шкіл, учнів та їхніх батьків, а також команди трудових колективів. Як розповідають його організатори – очільники міської ради та райво, основна мета спартакіади – підняття іміджу спорту, пропагування та залучення до здорового способу життя, проведення цікавого активного відпочинку у місті. У майбутньому, сподіваються вони, популярність спартакіади зростатиме і юні спортсмени, дивлячись на старших, мріятимуть про перемогу у таких змаганнях.
Цьогоріч, у зв’язку із трагічними подіями на Сході України та в пам’ять про загиблих земляків, міську спартакіаду присвятили бійцям АТО. Щоб кожен пам’ятав і знав наших героїв-борців, на суддівському столі розташували траурні знімки загиблих, серед яких – кранівник нижнього складу Любомльського лісгоспу Анатолій Федчишин, також Сергій Киричук і Сергій Кушнір. Під час урочистого відкриття вшанували загиблих хвилиною мовчання. Жовто-блакитний стяг доручили підняти хлопцям – жителям району, учасникам воєнних дій на Сході України.
Спартакіада триватиме майже два місяці. Її програма охоплює такі види як стометрівка, метання гранати, стрибки у довжину, настільний теніс, кульова стрільба, шашки, волейбол, армрестлінг, дартс, міні-футбол, баскетбол.
У день відкриття відбулась першість із легкоатлетичної частини. Спортсмени показували себе у бігові на сто метрів, стрибках у довжину, метанні ядра та гранати. Честь лісгоспу захищали молоді спеціалісти – бухгалтер Ольга Зінчук, начальник нижнього складу Юлія Загура, майстер по відводах Олег Колацький, інженер з ЕОД Ігор Литвинюк, виборовши у підсумку друге місце.
Без сумніву лісівники – професія сильних і витривалих, тож загартованість і фізична підготовка повинна бути відмінною. Беручи участь у таких змаганнях, лісівники мають нагоду у черговий раз показати, на що вони здатні, та власним прикладом підтримати спорт і здоровий спосіб життя.
Люба Хвас,
прес-служба ДП «Любомльське ЛГ».
На фото: міська спартакіада – стимул до здорового способу життя.
спорт 1 спорт 4 спорт 2 спорт 3 спорт 5 спорт 6 спорт 8 спорт 9 спорт.

 

Волинські лісівники підтримали благодійну акцію Волинського народного хору. Айдарівець Олександр Кралюк: «Жертовність – одна на всіх!»

IMG_5884У Волинському обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка відбувся концерт Волинського академічного народного хору. Митці присвятили його учасникам АТО. Заслужений діяч мистецтв України, художній керівник та головний диригент хору Олександр Стадник сказав зі сцени, що волинські митці також побували на Сході України, зокрема виступали у Луганській області. Тепер вирішили допомогти бійцям, що боронять Україну від російських найманців. Подякував присутнім, що прийшли на концерт і запевнив, що всі зібрані кошти будуть передані для потреб батальйону «Айдар». Зал був повнісінький. У шостому ряду сиділи й усі працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Декотрі чоловіки прийшли з дружинами, а жінки – із чоловіками. Лісівники постійно надають допомогу учасникам АТО і коштами, і продукцією власного виробництва, і деревиною. У ці дні на Схід вирушають вагони з матеріалами для будівництва бліндажів та укриттів, чимало лісівників зараз служать у діючій армії чи добровольчих батальйонах. Тому так дружно і вирішили управлінці підтримати ініціативу народного хору.
Але це був не просто концерт по збору коштів. Якоїсь миті здалося, що волинські артисти, як добровольчі, міліцейські, гвардійські, армійські батальйони стоять на найнебезпечнішім рубежі й боронять духовні кордони українського народу. Це був виклик великому східному сусіду і його завойовницькій культурі, які заради імперських амбіцій готові спершу знищувати духовність інших народів, тоді фізично винищувати автохтонне населення голодоморами, репресіями, виселенням, а там, завізши переселенців, і на кут чужого дому претендувати, та так, що каменя на камені від нього може не зостатися.
Волинські митці продемонстрували українську шляхетність пісні, танцю, музики, одягу, надзвичайно піднесли дух кожного глядача. А розпочався концерт піснею «А смерть заглядає в козацькії очі» у виконанні народного хору. А там зазвучали улюблені пісні багатьох поколінь і часів «Їхав козак на війноньку», «Гарний козак, гарний», «Під горою річка в’ється», «Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав»… Чисті співучі голоси летять у зал… Очі артистів випромінюють віру… Козацькі вуса і чуби. І дівчата, мов калиновий гай, стоять, запишалися, гарні-прегарні в українськім народнім вбранні.
«Співай, співай, соловейку», «Ой ти дівчино, моє серденько, причарувала моє серденько»… Линуть і линуть співи, будять пам’ять, думи тривожать.
– Це вже не просто співи, а війна культур. Бійців АТО, хлопців з народу, які пішли боронити рідну країну від новітнього тирана, що задумав поневолити, розірвати на шматки Україну, «роздати» український народ поміж межовими країнами, поділити на «польський», «чеський», «угорський», «білоруський», «російський»… Не просто луганським і донецьким шовіністам буде пояснити свою ненависть до українців майбутнім поколінням, адже потрібно буде визнати злочини проти корінного українського населення, визнати і взяти на себе відповідальність за голодомори, розстріли, зачистки і царських сатрапів, і більшовиків, і совєтів, і свої власні злочини-руйнування… У третьому тисячолітті ті самі методи – знищувати «до основания, что б потом…»
…Хор змінюють на сцені танцівники… Які багаті запальні цікаві українські танці. І присідки, і крутахи, і підтупці, і руки в боки, і гра плечима… І ноги що дримблять-біжать-стрибають-летять… І плаття, що парашутиками-квітуванням передвіщають час кохання… Малинові козацькі і ружові дівочі пояси, вишиванки, їх квіття й орнаментика, віночки із стрічками, червоні чобітки, чуби і коси… Кивки голівками, змахи рук, усмішки золоті… Так твориться вічна таїна любові… Це нація, що йде шляхом любові… Це народ, що уміє закохуватися, здружуватись, творити…
…І сльоза в козака-співаченька спалахнула на личку у світлі прожекторів, і в залі не одна слізка зблиснула, як хор заспівав «Налий, мамо, рому, бо я їду, мамо, з дому до прийому… А в прийомі – скляні двері, там сиділи офіцери… А в прийомі за дверима стоїть дівка чорнобрива… Ой ми п’ємо склянку пива, прощай мила-чорнобрива… Ой ми п’ємо склянку меду, прощай, мамо, бо вже їду… Ой горе-горе…» І Симоненківська «Виростиш ти сину» летить у зал… А там «Гей соколи!..» І знову танець… Четверо хлопців, і ще четверо, а тоді – й по лебідоньці-парі кожному… Танці промовисті, швидкі, блиски закоханих очей ще бистриші… І знову танець переходить у пісню… «Шумить-гуде дібровонька, плаче дівчинонька, на шлях битий поглядає… Битим шляхом москалі ідуть, за собою коня ведуть… Ой ти коню білогривий, скажи правду, де мій милий?..» І далі: «Ой там при долині окопами зрито, лежить там січовик убитий». А там про кобзаря, який на могилі співає про козацькую славу, про душу козакову, що досі гуляє за порогами… А ще «Засвистали козаченьки», «Чуєш, мій друже, славний юначе, як Україна плаче і стогне…» І вже у єдинім пориві – народний хор зі сцени і глядацький багатоголосий глядацький із зали разом, поклавши руки на серця, співають «Ще не вмерла Україниа, ні слава, ні воля, ще нам браття-українці усміхнеться доля…»
То був журбливий і натхненний концерт…
–Допоки є Волинський хор, наш дух не скорити і не поставити на коліна! – озвучила думку усіх присутніх заступник голови облдержадміністрації Світлана Мишковець.
– Спасибі народному хору, – мовив заступник командира батальйону «Айдар» Олександр Кралюк. – Ще 15 годин тому разом з хлопцями охороняв Луганську ТЕЦ. Знаю, що кожна мати ловить по телебаченню всяку новину, сподіваючись побачити сина, кожна жінка переживає за чоловіка, які там… Хочу митцям подякувати, що ви з нами. Ця ваша жертовність – одна на всіх, на кожного із нас вона одна – за 1200 кілометрів від Луцька це особливо відчуваєш…
… Покидали глядачі зал із думкою про бійців, що боронять Україну на Сході.
– Які ваші враження? – поцікавився у лісоуправлінців.
– Народу, який має таке шляхетне мистецтво, не скорити, – відповідали чоловіки й жінки. – Сьогодні українські пісні, танці, музика, народні костюми, навіть орнаментика зміцнюють дух, додають людям упевненості.
– Ідея проведення такого концерту належить директору Волинської обласної філармонії Сергію Юхименку, – каже директор театру Анатолій Глива. – Її підтримали усі патріоти. Ви бачили скільки прийшло глядачів! Ми разом із нашими бійцями. Ми любимо Україну.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: під час благодійного концерту Волинського народного хору.

IMG_5867 IMG_5868 IMG_5878 IMG_5881 IMG_5883 IMG_5885 IMG_5889 IMG_5892 IMG_5895

Василь Мазурик: «Наші господарства сильні людьми, лісом, високопродуктивними насадженнями, засобами виробництва!»

IMG_5860[1]
В актовій залі ВОУЛМГ відбулася підсумкова нарада директорів, головних лісничих, головних інженерів, економістів та бухгалтерів державних лісогосподарських підприємств. Її відрив начальник лісоуправління Василь Мазурик. Варто зазначити, що перед тим відбулася колегія ВОУЛМГ, а ще лісівники познайомилися з роботою сортиментного візка з маніпулятором марки “Farma”. Лісівники хвилиною мовчання вшанували колегу-ветерана В’ячеслава Михайловича Сичова – колишнього начальника відділу охорони і захисту лісу Волинського лісоуправління, що відійшов у вічність. Відтак перейшли до розгляду питань порядку денного: звіт про роботу за 9 місяців, вибори голови обласної організації Товариства лісівників України, підведення підсумків обласного змагання серед лісогосподарських підприємств за ІІІ квартал. По лісовому блоку питань доповідь зробив головний лісничий ВОУЛМГ Сергій Шеремета. Йшлося про виконання планових показників, догляд і охорону лісових насаджень, заготівлю жолудів, рубки формування та догляду, мисливські угіддя, корм для диких тварин. Начальник відділу лісових ресурсів управління Григорій Новосад говорив про дотримання сортиментних зобов’язань перед вітчизняними та зарубіжними покупцями, наголосив на якісних показниках роботи, зокрема виготовленні половника та фанерної сировини І-ІІ сортів. Зазначив, що варто приглянутись до резервів, які є і досі залишаються невикористаними. Нагадав про необхідність будівництва доріг, яких цього річ вже прокладено 112 км при плані 100. А ще про вивезення деревини для потреб АТО. Не обминув увагою і безпечні умови роботи та охорону праці.
– За 9 місяців на заходи з охорони праці витрачено 781 тис. грн, – мовив Григорій Олександрович. – Це на рівні минулого року. При теперішніх темпах зростання цін цей показник потребує коригування у бік збільшення.
Начальник відділу бухобліку, аудиту, фінансів та звітності – головний бухгалтер управління Лідія Турянська проаналізувала стан надходження та витрат зароблених коштів.
– Пройшов квартал, як ми працюємо разом, – нагадав присутнім начальник лісоуправління Василь Мазурик. – За цей час відбулися помітні зрушення. Їх потрібно зробити стабільними і незворотніми, та рухатися уперед. Вкладено гроші у капітальні інвестиції – 20 млн грн.. Непогано. Техніку купили. На рахунках з’явилися гроші. Але те, що є, ефективно ще не навчилися використовувати. Відсотків двадцять не доотримуємо через заниження сортності, втрат під час переробки, великі витрати на заготівлю і перевезення… Не раз у виступах головних спеціалістів згадувалось ДП «Маневицьке ЛГ». При рівних можливостях цей держлісгосп багато у чому випереджає інші. Мірошниченку час задуматися, – мовив у бік, де сидів директор ДП «Цуманське ЛГ» Олександр Мірошниченко – одного з найбільших лісопідприємств області.
– Переробка у Маневич (це жовтневі цифри) плюс 280 кубометрів. По обладнанню інші лісгоспи мають не гірші можливості. Значить, тут нормальна команда. До них варто підтягуватися іншим.
Василь Мазурик звернув увагу на строкату розбіжність у цифрах різних лісогосподарських підприємств. Зазначив, що у найближчі роки держава не даватиме грошей на ведення лісогосподарювання, тож необхідно розраховувати на власні сили.
– Потрібно навчитись вести виробничу діяльність, щоб вона була прибутковою! – мовив.
Висловив здивування щодо різних цін знеособленого кубометра у різних господарствах, закликав впорядкувати працевлаштування договірників, звернув увагу на необхідність офіційного працевлаштування потрібних фахівців, оплату всіх поточних зобов’язань, боротьбу з простроченою дебіторською і кредиторською заборгованістю, відмову від готівкових розрахунків.
– Наші господарства сильні людьми, лісом, високопродуктивними насадженнями, засобами виробництва! – наголосив. – Ліс, як і хліб, потрібен кожного дня. Використовуймо цю потрібність з користю для галузі.
Водночас, лісоуправлінець заборонив розраховуватися за роботу та послуги лісом.
– Розраховуємось тільки грошима! – закцентував. – Ні куба круглого лісу… Нема такої функції у майстра лісу як розрахунки – це прерогатива директора і бухгалтера.
Втім, Василь Мазурик не став переобтяжувати присутніх цифрами, хоча зазначив, що спеціалісти управління підготували їх до цієї наради цілий томик по всіх підрозділах і лісогосподарствах. Закликав дослухатися до рекомендацій управлінців, вірити їм, а ще дотримуватися шляху, яким рухається лісогалузь Волині.
Начальник лісоуправління особливу увагу приділив забезпеченню дровами учасників АТО та їх сімей.
– По багатьох підприємствах ці зобов’язання виконані, – мовив Василь Васильович. – Частині належить ще доставити дрова у родини. Потрібно зробити це якнайшвидше, до холодів… Із завтрашнього дня маємо відправити 27 кубометрів на Схід. Хлопці мерзнуть…
Наступним питанням були перевибори голови обласної організації Товариства лісівників України, оскільки її теперішній голова Петро Сахарук вийшов на пенсію, а відтак виникли певні труднощі у діяльності Товариства. Василь Мазурик повідомив, що Президія ТЛУ рекомендує обрати головою Сергія Шеремету – головного лісничого ВОУЛМГ, колегія лісоуправління цю кандидатуру також підтримує. Питання поставлено на голосування. Присутні лісівники одноголосно обирають головою обласної організації ТЛУ Сергія Шеремету.
Новообраний голова обласної організації ТЛУ Сергій Шеремета подякував за довіру й пообіцяв працювати на користь лісівничої громади.
А відтак слово взяв голова Волинської організації профспілки працівників лісового господарства Павло Матіюк. Він повідомив, що за результатами роботи у змаганні серед лісогосподарств і цього кварталу переміг колектив ДП «Маневицьке ЛГ» (директор Володимир Радіон), ДП “Камінь-Каширське ЛГ” (директор Вячеслав Кузьмич) вибороло ІІ місце, а третє посіло ДП “Ратнівське ЛМГ” (директор Микола Мельник).
Начальник лісоуправління Василь Мазурик вручає перехідний прапор директору ДП «Маневицьке ЛГ» Володимиру Радіону, колективу також належить премія у розмірі 30 тис. грн.
– Ви вже, мабуть, ніколи нікому ним не поступитесь? – запитую, фотографуючи переможців із зеленим знаменом лісівників Волині.
– Перехідний прапор цього року виборюємо утретє… – каже на те Володимир Олександрович. – Думаю, і в четвертому кварталі ми втримаємо ці темпи.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото: під час підсумкової наради.

IMG_5804[1] IMG_5811[1] IMG_5808[1] IMG_5819[1] IMG_5821[1] IMG_5822[1] IMG_5824[1] IMG_5826[1] IMG_5827[1] IMG_5837[1] IMG_5838[1] IMG_5843[1] IMG_5846[1] IMG_5852[1] IMG_5847[1] IMG_5855[1] IMG_5858[1] IMG_5861[1]

 

 

 

“Школа сучасного лісівництва”: Фірма продемонструвала волинським лісівникам сортиментний візок з маніпулятором

SONY DSCФірма МВФ «Захід» продає лісовозну техніку, зокрема і гідроманіпулятори для навантаження лісопродукції. Її представник Віктор Літвінчук, користуючись нагодою, запропонував провести навчальний семінар по вивченню нової сучасної лісовозної техніки. Для огляду запропонував сортиментний візок з маніпулятором марки “Farma”. Цей двохвісний візок агрегатується з тракторами “булорус”, у даному випадку з МТЗ 82.1. Цей «білорус» може взяти на прицеп 14 тонн вантажу. Вартує до 800 тис. грн.
– Стріла маніпулятора на максимальному вильоті досягає 6.6 метра і може підняти до 0.8 тонни, – розповідає про новинку, яку збирають в Естонії, Віктор Адамович. – Та 2.5 тонни здатний підняти поряд з візком. Важливою відмінністю цього причепу є те, що він додатково оснащений аутригерами для стійкості та безпечнішої роботи в лісі.
Директорам, головним лісничим та інженерам державних лісогосподарських підприємств роботу цього лісового тральщика, вантажника і перевізника погодився продемонструвати тракторист ДП «Ківерцівське ЛГ» Яків Микитюк. Саме на подвір’ї цього лісгоспу зібралися керівники держлісгоспів, щоб на власні очі побачити роботу «лісового трудяги». Спершу досвідчений перевізник навантажує на візок сортименти, потім демонструє, як можна підтральовувати колоди із болотистих місць з відстані сорока метрів. Для цього послуговується додатковою лебідкою, яка встановлена на колоні гідроманіпулятора.
– Як він у роботі? – цікавлюся, коли чоловік вистрибує із кабіни.
– Добрий! Управління здійснюється джойстиками та з кабіни, як у модернізованому форвардері. Я б не проти на такому попрацювати.
Та це неможливо. Адже цей сортиментний візок з гідроманіпулятором вже продано львівським лісівникам. Віктор Літвінчук запропонував їм показати волинянам цю диво-техніку під час транспортування її до постійного місця дислокації. Нагадав при цьому, що три гідроманіпулятори цієї марки у ці дні транспортують у ДП «Колківське ЛГ». Вони зараз чекають на розмитнення.
Сергій Цюриць,
прес-служба ВОУЛМГ.

На фото автора та Олександра Боровицького: під час навчального семінару по вивченню нової сучасної лісовозної техніки.

IMAG0689 IMAG0690 IMAG0693 IMAG0695 IMAG0698 IMAG0700 IMAG0701 IMAG0702 IMAG0703 IMAG0704 IMAG0706 IMAG0708 IMG_5767 IMG_5770 IMG_5771 IMG_5773 IMG_5774 IMG_5777 IMG_5779 IMG_5780 IMG_5785 IMG_5786 IMG_5788 IMG_5790

SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC

Від Шацька до Красного Бору

SONY DSC
Український край світу
Ці осінні дні лісівники Волині використовують для будівництва лісових доріг. Одна з них прокладається у віддалених лісових масивах Ростанського лісництва ДП «Шацьке ЛГ».
– Це одне з найвіддаленіших українських лісництв, адже знаходиться на кордонні з Білорусією, – каже директор ДП «Шацьке УДЛГ» Петро Ткачук. – Тут починається природний ареал зростання ялин, що тягнеться у глиб Білорусії. Багато заповідних урочищ, неповторні краєвиди. Це дивовижний край…
Довгий час Петро Петрович очолював Ростанське лісництво, знає тут кожне урочище, усі лісові путівці. Завжди – і для лісівників, і для місцевих жителів – питанням життя був доїзд до прикордонних сіл і лісових масивів. Одне з межових сіл Красний Бір, що знаходиться поруч українсько-білоруського кордону, досі вважалося відрізаним від усього світу, особливо ж, коли починалися осінні дощі. Звісно, найкраще про це знав лісничий Петро Ткачук і коли він очолив ДП «Шацьке УДЛГ», то і з’явився проект лісової дороги. Його виготовив проектант Укродіпродору Володимир Мазурець.
– Проект передбачає будівництво більше 10 кілометрів лісової дороги, – мовить Петро Петрович. – Попри значний інтерес для ведення лісівництва, вона має ще й соціальне значення. Хоча, – зітхає директор, – може й, трохи запізніло будуємо…
Цю його біль я зрозумів пізніше, коли ми дісталися у найвіддаленіше українське сільце з предивною назвою Красний Бір. А тоді директор передав, як мовиться, лісового журналіста своїм колегам – головному лісничому Андрію Самолюку та інженеру лісового господарства Володимиру Львовичу і ми помчали лісовим всюдипроходом з смт Шацьк повз Мельники, Лісову Пісню, Піщу, Кам’янку у бік Томашівки, але за кілька кілометрів від кордону звертаємо праворуч і мчимося через Ростань до Перешпи, а там… Там – край світу! Там нема доріг! Там бачимо пісковисько. З обох боків триметрові канави. Глина… Це далі почнеться щирець. Золотий і білий-білий пісок. І в глибині душі я сподівався, що побачу десь у триметровій канаві справжній янтар, за який іде війна на Рівненщині. Але янтарю не було. Натомість нас чекала вже злегка втрамбована піщана дорога. Її ширина – метрів три-чотири. Але це лиш чорновий варіант. Ширина полотна буде до 6 метрів.
– А яка вартість одного кілометра? – поцікавився.
– Думаємо вкластися у 100 тисяч гривень, – мовить головний лісничий. – Адже ми використовуємо унікальну технологію, де і пісок, і гравій з наших місцевих родовищ. Та й творці дороги – економні і ощадливі люди, мають досвід будівництва. Втім, ми зараз із ними познайомимося.
Але, виявилося, зробити це було не просто. Бригада лісових дорожників настільки швидко працювала, що ми її наздогнали вже ген перед сільцем Красний Бір. Для цього нам знадобилося проїхати чотири кілометри фактично вже готового дорожнього полотна, щоправда без гравію. Проминули два меліоративні канали, прокопані ще у радянські часи. Їх роль у водорегулюванні цього поліського крайсвіту і досі залишається вагомою. Довелося побачити й господарку бобрів. Ці працелюби «зрізали» не одну осицю, заготовляючи корм на зиму. Слава Богу, рівень води у каналах задовольняє боброві родини і вони їх не сильно пошкодили. Втім, хто зна, який стан справ у непрохідних поліських пущах! Канави, прокладені обабіч шляху, мають пов’язатися з меліоративними каналами. Тож виходить, що окрім самого шляху через лісові перегони, закільцьовується придорожніми канавами і меліоративна система.
Красивий ліс в осінню пору. Бори! Ялинники. Тут знаходиться їх природній ареал зростання, тож вони почуваються тут чи не найкраще у нашім краї. Дубки. Берізки й осиці. Ліщина, кришина, вовчі ягоди, ялівці… Вересовища і ягідники. Запізнілий цвіт цілющих зел. Сліди диких кабанів і дрібних звірів.

Будівничі доріг
А ось і екскаватор, що день і ніч краде у лісу піщугу на дорожнє полотно. Його залізна рука черпає і черпає, мов граючись, пісок то з одного, то з іншого боку, висипає на дорожнє полотно, а слідом іде бульдозер, який рівняє, втрамбовує…
Але дорожня лінія кривуляє лісом, мов п’яниця…Мої супутники на те лиш усміхаються… За основу дорожнього полотна взято старий лісовий путівець, який починався із стежки, а відтак кінного шляху… Може й випив коли який перший пішар чарчину у Перешпі та пішов у Красний Бір по дівку та й запетляв отак, а може й тверезим поміж боліт та ямиськ проклав цей путівець. Це згодом народилася дорога, що єднала Перешпу і Красний Бір. Лісівники тримаються того прадавнього шляху… Може вона й кривуляє, зате не потрібно додатково вирізати пристигаючий ліс і затрати на проектні роботи значно менші.
До нас виходить інженер ТзОВ «Дорф-Арб» Леонід Моцюк, дивується, що їх знайшли у такій далечіні. Розповідає, що працюють у три зміни. Бригада досвідчена, знає свою роботу, проклала більше 1000 лісових доріг по всій області.
– А в яких саме районах? – цікавлюся, бо бачив не одну лісову дорогу.
– У Володимир-Волинському, Шацькому, Любомльському, Ратнівському, Любешівському, Маневицькому, – перелічує Леонід Федорович. – Ця бригада – із Каменя-Каширського. За кермом екскаватора-катапілєра зараз працює Ігор Бусько, на бульдозері – Микола Юневич. Загалом же трудиться шість працівників.
Не приховуючи хвилювання, повідомляє, що найбільше цій дорозі раді жителі села Красний Бір. Власне, як такого села вже й не зосталося, запізніла ця дорога, ох і запізніла…
– Я хотів би, щоб ви побачили це село… – каже Леонід Григорович.
«Сходить» у бік бульдозер, поступається дорогою екскаватор і я бачу, що останній вимощує собі шлях-доріжку ще й гілляччям, дрібною деревиною. А вже далі починаються ямиська, перегони і головний лісничий залежно від ситуації вмикає то передні, то задні ведучі мости… Ми зариваємось по кабіну у калабані, вертимось у багні, аж з-під коліс грязюка летить на верховіття сосен. Але щоразу із найбільших ям якимось дивом автівка виривається і мчить до Красного Бору.

Красний Бір
Аж ось ліс розступається і перед нами відкривається велика просторінь, щоправда, у багатьох місцях вже поросла молода соснина. Ліс наступає не тільки на поліські поля, а й села. Багато українських хуторів і сіл стерто із карт чи примусовим переселенням, чи й навмисною не підтримкою держави. А це ще тримається. Головний лісничий каже, що тут живе шестеро жителів, та є надія, що їх кількість збільшиться, бо всі спорожніли хати, що і досі стоять пусткою, викупили заможні міщани.
– Хто ж тут живе?
Моє питання лишається без відповіді, а втім головний лісничий каже, що про це можуть знати на кордоні.
– Тут є ще лісовий кордон! – каже поважно. – Колись жив лісник, ще залишилася його дружина із сином.
Але й досі він зветься кордоном і сюди щоразу заглядають усі лісники, розпитують в удови про її здоров’я, передають привіти, при потребі привозять необхідні речі.
…Я фотографую старі хати, у яких росли діти, справляли весілля, хрестини, жалобні обіди. Тепер ці берегині самі вмирають від старолття. Певне, пережили своїх господарів, сповна виконали свій обов’язок і тихо відходять… Вгрузають у землю, відкриваються зорям і сонцю… З природи прийшли і в природу відходять. Хоч он у тій, новішій, ще жевріє життя. Поряд є криниця, хлівець і навіть собака на прив’язі подає голос. Маленька хатинка серед села, що кришиться-вмирає на очах, ще підфарбувала стіни й віконниці. Іще вісить на дверях замок… Але людей не видко.
– Їдьмо на кордон, – каже головний лісничий. – Баба Іра все розкаже, про всіх розповість.

Лісовий кордон
І ось вже спиняємось біля дерев’яної огорожі, за якою видніється хатинка, з якої сиплеться глина і вже світить ребрами дранка, і хлівець, і криниця з накривкою, стара Волинянка, що здається назавжди спинилася серед подвір’я, і зарослий городець. Нам пощастило: у дворі двійко жінок – старша і молодша. Біля них пасеться кізочка, на ганку сидить кілька котів.
Найстарша і є господиня кордону – баба Іра.
– Ірина Панасівна Жилюк, – сміються очі. – Коли помирав мій чоловік, казав, щоб я довго тут не затримувалася. А я все топчу землю, гляджу кізочку Білочку, маю три курчки, півня і шестеро котів. Цишом тико коза і котики біля мене. Якби не молилася, не знаю, чи жила б…
Ірина Панасівна родом з с. Ростань. Вийшла заміж за лісника Петра Семеновича і ось уже 60 років мешкає у цій хатинці. Її старшому сину Івану сповнилось 60, середульшому Михайлові – 43, з ним і живе. Він ще холостякує. Не так просто у цім безлюдді знайти собі жінку. Щодня їздить на роботу. Найдальше за щастям заїхав Володя – аж у Тюмень. Ще має три дочки – Віру, Надію і Любов. Не просто було поставити на ноги шестеро дітей, та, дякувати Богу, всі живі-здорові, думка про них, а ще молитва і тримають на світі. Начальниці кордону у травні виповнилося 83. Вона ще порається на городі, садить навіть квасолю: «Так гарно родить! Такої ні в кого нема!..». Її провідує ростанський лісник Петро Семенович Мегель і ось ця світла жінка, що стоїть із кетяжками хмелю і приласкує Білочку (кізка біла, як сніг, тому й Білочка). Провідниця – своя, сільська, краснобірська. Прийшла до тітки, аби переконатися, що жива-здорова. Тут не так й багато людей, з ким би можна перекинутися слівцем чи бодай заглянути в очі. Є ще 90-річна Катерина Микитівна Нехінь. В останньої троє дітей – дві дочки і син. Син живе у Прибалтиці, але вже виробляє українське громадянство і хоче переїхати у Красний Бір, щоб доглянути стареньку матір. А в неї, у Валентини Трохимівни Прокопенко – один син Сергій, йому тридцять дев’ять років, живе у Бресті. Є сімнадцятирічний онук Кирило. Влітку навідуються у гості. Тут дуже красиво, головне ж – тихо. Всі старі хати викупили поважні люди. Серед них є навіть районний архітектор і це дає надію, що село відродиться.
Найближче від Красного Бору – білоруські села Селяхів та Приборово, трохи далі Комарівка, де народився космонавт Петро Климук. Але тепер до них не пройдеш: розділив села державний кордон. У Краснім Бору давно вже нема ні крамниці, ні клубу, ні медпункту, ані контори. Один КОРДОН. Лісовий кордон – не застава, хоча лісівники і з прикордонниками дружать, спільно вартують і державний кордон, і ліси бережуть. І ось повз їх хат і в кількох кроках від лісового кордону тепер пройде нова гравійка, якою можна буде їздити впродовж усього року.
Робимо фото напам’ять і рушаємо маршрутом майбутньої лісової дороги. Довкіл соснові бори. Лісові стежки мережать цей крайсвітній ліс. Біля котрогось перехрестя бачу годівничку: єгер зробив для підгодівлі кізочок. Натрапляємо й на сліди диких кабанів.
Як швидко сюди прийде техніка, ніхто не береться сказати. Головний лісничий й інженер лісових культур приглядаються, які дерева краще зняти, щоб розчистити простір під дорожнє полотно. Належить зробити ще багато роботи.
Цю лісову дорогу прокладають день і ніч, працюють у три зміни і я не здивуюся, якщо мені скажуть, що поки писалися ці рядки, вона вже обігнула Красний Бір, пройшла повз кордон, де живе Ірина Панасівна із сином, і крутнулась слідом за нами назад до Перешпи. Може саме цей лісовий путівець зможе врятувати Красний Бір!
Сергій Цюриць,
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: будується лісова дорога; інженер Леонід Моцюк; бульдозеристи-екскаваторники Ігор Бусько та Микола Юневич; село Красний бір; стара хатина; Ірина Жилюк; Валентина Прокопенко; лісовий кордон.

SONY DSC

SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC